2.3.4. Оформлення формул

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумеруються у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані в формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова “де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Посилаючись у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад “У формулі (1.2)”.

Формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

2.3.5. Оформлення приміток

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапка і примітки нумеруються.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.

2.3.6. Оформлення посилань

У курсовій роботі роблять посилання на джерела, матеріали, документи, які використовують під час написання роботи. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання у тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад [17. с. 20–21], де 17 – порядковий номер літературного джерела в списку використаної літератури, 20–21 – сторінка, з якої взята інформація.

Посилаючись на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у курсовій роботі студента, відповідно вказують: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”); номер таблиці (наприклад, “…в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2.2)”). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці необхідно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад (див. рис. 2.4).

2.3.7. Оформлення списку використаної літератури

До цього списку включаються усі використані студентом літературні джерела. Спочатку розміщують закони (по роках прий­няття – з найдавнішого по теперішній час), укази, постанови, інструкції. Всі інші джерела (монографії, навчальну літературу, наукові статті, матеріали підприємства) розташовують за алфавітом. Інформація про видання (підручники, посібники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. За наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова “та ін.”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку.

Дані про статтю із періодичного видання мають містити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер.”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, с.32–39.

Приклад оформлення літератури показано у дод. Ж.