Основні законодавчі акти з охорони праці.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються. Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці. Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, ви- кладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме: • Кодексі законів про працю; • Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; • Законі «Про охорону праці»; • Законі «Про пожежну безпеку»; • Законі «Про охорону здоров'я»; • Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»; • Законі «Про колективні договори і угоди»; • Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»; • Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»; • Законі «Про дорожній рух». Закон України «Про охорону праці».

Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності (далі — підприємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці: • пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці; • комплексне вирішення завдань охорони праці на основі створення національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; • соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань; • встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності; • організація навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці. Чітко висвітлена соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний за хист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки. Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитися від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому буде виплачувати йому середній заробіток. Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе жодних витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, у галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Завданнями страхування від нещасних випадків є такі:• здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не- щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням; • відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; • відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Дія Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних випадків на виробництві для всіх застрахованих є держава. Основними принципами страхування від нещасних випадків є такі: • паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасних випадків; • своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; • обов'язковість страхування від нещасних випадків осіб, які працюють за умовами трудового договору, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; • диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму на кожному підприємстві; • економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці. Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві підлягають: • особи, які працюють за умовами трудового договору; • учні та студенти навчальних закладів, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час набуття професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах. Для страхування від нещасних випадків на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Особам, які підлягають страхуванню від нещасних випадків, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Закон гарантує соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Законом забезпечується особливий захист інтересів важко травмованих працівників, а також інтересів утриманців та членів сімей загиблих. Якщо трапиться страховий випадок, Фонд соціального страхування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я. У разі його смерті особам, які перебували на його утриманні, має бути призначена пенсія у зв'язку з втратою їхнього годувальника. За потерпілим, тимчасово переведеним на легку оплачувану за нижчими тарифами роботу, зберігається його середньомісячний заробіток.

Кодекс законів про працю України — основний закон національного трудового законодавства. Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності. Працівники реалізують право на працю укладанням трудового договору на підприємстві, в установі тощо. Працівники мають право на: • відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки; • здорові й безпечні умови праці; • матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, у разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття; • об'єднання в професійні спілки; • вирішення колективних трудових конфліктів. Умови договорів про працю, які порушують чинне законодавство України про працю, вважаються недійсними.

Закон України «Про охорону здоров'я населення». Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я населення в Україні. За Конституцією України кожен громадянин України має право на охорону здоров'я. Це право передбачає: • життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров'я людини; • безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; • безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку; • кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить також вільний вибір лікаря та медичної установи; • матеріальну компенсацію за втрачене здоров'я. Держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їхніх прав у сфері охорони здоров'я у спосіб: • створення мережі закладів охорони здоров'я; • надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги; • здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров'я; • встановлення відповідальності за порушення прав громадян у сфері охорони здоров'я. Громадяни України зобов'язані: • піклуватися про своє здоров'я і здоров'я своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; • проходити своєчасно медичні огляди, робити профілактичні щеплення; • надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які опинилися в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров'ю.

Закон України «Про пожежну безпеку» Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників. Власники підприємств зобов'язані: • розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; • забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду; • організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки. У загальноосвітніх, професійних і вищих навчально-виховних закладах організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також дій у разі пожежі. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державною пожежною охороною. Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, до роботи не допускаються. На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини. За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції та адміністративні стягнення.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» Завданням законодавства про охорону навколишнього середовища є встановлення відносин у галузі охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської діяльності на довкілля. Закон передбачає підвищення екологічної культури населення, а також підготовку кваліфікованих спеціалістів через обов'язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах. Кожен громадянин України має право на: • безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище; • отримання екологічної освіти; • участь у роботі громадських екологічних об'єднань. Закон регулює також використання природних ресурсів. Для фінансування заходів з охорони довкілля створено державний і регіональний фонди охорони навколишнього природного середо- вища за рахунок: • штрафів за забруднення довкілля; • штрафів за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища; • добровільних внесків підприємств та окремих громадян. У законі визначено заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, а також природні території та об'єкти, що підлягають окремій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо). Порушення законодавства України про охорону довкілля тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність. Однією з найвагоміших причин погіршення здоров'я і зниження працездатності людини є стан навколишнього середовища. Забруднення атмосферного повітря, неякісна питна вода сприяють підвищенню частоти хронічних захворювань органів дихання, травлення, поширенню інфекційних захворювань. Особливо відчутно впливає на стан здоров'я людей забруднення довкілля промисловими викидами і токсичними відходами виробництва у робочих зонах. В Україні формується економічний механізм регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища. Мета його запровадження — зменшення шкідливого впливу на довкілля і забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Реалізовується це завдання у двох основних формах: платежі за забруднення навколишнього природного середовища і плати за спеціальне користування природними ресурсами. Ці кошти спрямовуються на використання заходів для поліпшення екологічної ситуації. встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.