Тести з курсу: «аудит»

1. Незалежний аудит проводиться для:

1. Оцінки фінансового стану підприємства;

2. Підтвердження достовірності фінансової звітності;

3. Перевірки збереження активів підприємства;

4. Перевірки правильності нарахування податків.

2. Внутрішньогосподарський контроль – це:

1. Контроль за діяльністю підвідомчих підприємств;

2. Контроль за діяльністю внутрішньогосподарських формувань (цехів, бригад, ділянок);

3. Перевірка засновниками діяльності керованого адміністратором підприємства;

4. Перевірка платоспроможності підприємства банком.

3. Аудит в залежності від суб’єкта здійснення поділяється на:

1. Зовнішній;

2. Зовнішній і внутрішній;

3. Внутрішній;

4. Державний.

4. Висловлювання аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність, в усіх суттєвих аспектах положенням, які регламентують порядок її підготовки це:

1. Мета аудиту;

2. Принцип об’єктивності і незалежності;

3. Професіоналізм;

4. Компетентність.

5. Яке господарське товариство, як емітент акцій, має проходити обов’язковий аудит перед подачею відомостей до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку:

1. Командитне товариство;

2. Відкрите акціонерне товариство;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю;

4. Товариство з додатковою відповідальністю.

6. Чи звільняє підприємством проведення обов’язкового аудиту незалежною аудиторською фірмою від перевірки державною податковою адміністрацією:

1. Так, звільняє;

2. Звільняє тільки державні підприємства;

3. Ні, не звільняє

4. Звільняє тільки ті суб’єкти підприємництва, які оприлюднили свою звітність.

7. Обставини, які підтверджують необхідність аудиту – це:

1. Відокремленість користувачів інформації від облікових документів;

2. Складність і чисельність інформації про діяльність підприємства;

3. Наслідки рішень користувачів залежить від достовірності інформації;

4. Все вище перераховане.

8. Аудитор несе відповідальність за:

1. Збереження активів підприємства;

2. Рішення клієнта, прийнятих по висновку аудитора;

3. Підтверджену фінансову звітність;

4. За податкову звітність.

9. Аудиторську діяльність не мають право здійснювати:

1. Органи державної влади, працівники контрольно-ревізійної служби, особи, яким заборонена підприємницька діяльність;

2. Приватні підприємці;

3. Аудитори віком старше 70 років;

4. Аудитори-жінки.

10. Користувачі аудиту – це:

1. Власники, інвестори, керівництво підприємства;

2. Банки, кредитори, замовники і працівники підприємства;

3. ДПУ, Органи державного управління;

4. Вірні 1 і 2 пункти відповіді.

11. Згідно чинного законодавства аудит – це перевірка:

1. Документального забезпечення облікових записів;

2. Публічної бухгалтерської звітності;

3. Законності господарських операцій;

4. Ефективності господарювання.

12. Аудит за характером діяльності це:

1. Сфера обслуговування;

2. Контрольно-ревізійна діяльність;

3. Підприємницька діяльність;

4. Інформаційне обслуговування.

13. Аудитор несе відповідальність за:

1. Ухилення клієнтом від сплати податків;

2. Ні за що не відповідає;

3. Не належну організацію обліку на підприємстві;

4. Виконання своїх обов’язків щодо чинного законодавства.

14. Аудит, як вид підприємництва кваліфікується як:

1. Посередництво;

2. Інформаційні послуги;

3. Представництво;

4. Комерційна діяльність.

15. Аудиторська діяльність – це:

1. Підприємницька діяльність, спрямована на отримання прибутку;

2. Державна служба;

3. Благодійна діяльність, спрямована на розвиток бухгалтерської професії;

4. Освітня діяльність.

16. Аудитор при виконання своїх професійних обов’язків має право:

1. Затверджувати правила документообороту підприємства;

2. Визначати облікову політику підприємства;

3. Вимагати своєчасної та повної сплати податків;

4. Отримати необхідну інформацію для формування свого професійного судження.

17. Аудитори та аудиторські фірми мають право:

1. Визначати форми і методи перевірки, отримувати документи у замовника на третіх осіб, залучати фахівців різного профілю;

2. Визначати форми і методи перевірки, отримувати документи у замовника та третіх осіб, залучати фахівців різного профілю, розповсюджувати інформацію про замовника;

3. Отримувати необхідні документи від третіх осіб та замовника, проводити оперативно-пошукову діяльність;

4. Проводити податкові розслідування і залучати для цього податкову міліцію.

18. Як суб’єкт підприємницької діяльності аудиторська фірма має право:

1. На своєчасну та повну оплату виконаних робіт;

2. Приймати участь в комерційній діяльності підприємства-замовника;

3. На отримання дивідендів;

4. На пільгове придбання продукції (товарів), що реалізуються підприємством

19. Аудиторські послуги надаються у формі:

1. Проведення тематичних семінарів;

2. Проведення курсів бухгалтерського обліку;

3. Аудиторських перевірок, експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку;

4. Видання періодичних видань.

20. До повноважень Аудиторської палати України відноситься:

1. Затвердження національних стандартів бухгалтерського обліку та аудиту;

2. Проведення аудиторських перевірок стратегічних об’єктів;

3. Затвердження норм та стандартів аудиту, сертифікація аудиторів, ведення Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

4. Затвердження планів діяльності аудиторських фірм і робочих програм перевірок.

21. Предмет аудиту – це:

1. Річна фінансова звітність підприємства;

2. Ф.1 і Ф.2 фінансової звітності;

3. Податкова звітність;

4. Фінансова і податкова звітність.

22. Зовнішній аудит проводиться:

1. Аудиторською фірмою;

2. Ревізійною комісією підприємства;

3. Ревізійною бригадою КРУ;

4. Керівником підприємства.

23. Аудитором України може бути:

1. Громадянин України, який має сертифікат аудитора;

2. Особа без громадянства, яка має сертифікат аудитора;

3. Іноземець, який має український сертифікат аудитора;

4. Іноземець з дипломом СРА.

24. Для здійснення аудиторської діяльності в Україні необхідно отримати:

1. Диплом про вищу освіту будь-якого фаху;

2. Диплом про вищу економічну освіту;

3. Сертифікат професійного бухгалтера;

4. Сертифікат.

25. Термін дії сертифіката аудитора України становить:

1. 3 роки;

2. Без терміну;

3. 5 років;

4. 10 років.

26. Яку освіту повинен мати претендент на сертифікат аудитора:

1. Середню спеціальну освіту;

2. Вищу освіту з економічних спеціальностей;

3. Вищу освіту;

4. Вищу юридичну, фінансову або бухгалтерську освіту.

27. Основним документом, який встановлює права аудитора є:

1. Кодекс професійної етики аудиторів

2. Лист-зобовязання про згоду на проведення аудиту

3.Договір на проведення аудиторської перевірки

4. Міжнародні стандарти аудиту

28. Порушення принципу "незалежності" може мати місце, якщо аудитор:

1. Отримав плату за здійснення аудиторської перевірки;

2. Отримав винагороду без надання професійних послуг;

3. Зацікавлений фінансовим станом об’єкта перевірки;

4. Поширює інформацію про господарську діяльність клієнта.

29. Професійна етика, як принцип аудиту - це норма поведінки, яка забезпечує:

1. Аморальний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності;

2. Моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності;

3. Взаємовідносини між людьми, що ґрунтуються на сімейних стосунках;

4. Моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на культурній діяльності.

30. Компетентність, як принцип аудиту – це:

1. Невисока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту та власний досвід;

2. Висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту та власний досвід;

3. Висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, рішення керівних органів замовника;

4. Висока професійність при дослідженні аудитором питань, поставлених замовником, спираючись на норми аудиту, володіння методиками проведення наукових досліджень з економіки.

31. Конфіденційність, як принцип аудиту – це:

1. Збереження у таємниці інформації, наданої замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів дослідження без згоди на те замовника;

2. Збереження у таємниці інформації про місцезнаходження замовника;

3. Розголошення аудитором результатів дослідження;

4. Збереження у таємниці інформації, поданої замовником аудитору у фінансовій звітності.

32. План аудиту – це:

1. Перелік дій у процесі виконання роботи;

2. Система заходів, направлених на своєчасне і ефективне проведення аудиту;

3. Перелік основних етапів аудиту і строків їх виконання;

4. Встановлення строку видачі аудиторського висновку.

33. Яким документом засвідчується факт виконання аудиторських послуг:

1. Акт аудиторської перевірки;

2. Акт приймання – передачі виконаних робіт (послуг);

3. Аудиторський висновок;

4. Договір на проведення аудиту.

34. Який з наступних аспектів, як правило, не включений до договору про проведення аудиту:

1. Ціль аудиту фінансової звітності;

2. Відповідальність керівництва за фінансові звіти;

3. Обсяг аудиту;

4. Типи думки (умовно-позитивна, безумовно-позитивна, негативна), яку аудитор планує висловити.

35. Що з наступного, як правило, не включається до "параграфу про обсяг роботи” (стандартній думці аудитора про фінансову звітність):

1. Твердження, що керівництво несе відповідальність за фінансові звіти;

2. Твердження, що аудит проводився відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (або національних стандартів);

3. Твердження, що аудит планували та виконували для отримання достатньої впевненості у тому, що інформація, яка підлягає аудиту, не містить суттєвих викривлень;

4. Опис аудиту, включаючи перевірку, на основі тестування, свідчень, що підтверджують суми та розкриття інформації у фінансових звітах.

36. Аудитору слід зазначати як дату складання висновку (думки про фінансові звіти):

1. Дату балансу;

2. Дату завершення аудиторської перевірки;

3. Дату листа-зобов’язання;

4. Дату зборів акціонерів.

37. Згідно МСА 300, основною метою планування аудиту є:

1. Оцінка вартості аудиторських послуг

2. Визначення переліку аудиторських процедур, які потрібно виконати

3.Ефективне здійснення аудиторської перевірки

4. Розподіл робіт між аудиторами і помічниками

38. Процес аудиту можна здійснював безпосередньо з Етапу І до Етапу ІV за таким сценарієм:

1. Аудиторський ризик вважається низьким;

1. Застосовується статистична вибірка;

2. Аудитор планує надати умовно-позитивну думку;

3. Немає довіри до системи контролю.

39. Програма аудиту – це:

1. Деталізація питань плану аудиторської перевірки;

2. Детальний перелік змісту аудиторських процедур;

3. Перелік об’єктів аудиту по його напрямках;

4. Види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур.

40. Основні стадії аудиту:

1. Дослідницька, основна, завершальна;

2. Дослідницька, підготовча, основна, завершальна;

3. Підготовча, основна, завершальна;

4. Дослідницька, підготовча, основна.

41. Яку інформацію про діяльність клієнта досліджує аудитор на етапі планування:

1. Всю інформацію про діяльність клієнта;

2. Інформацію про бізнес, систему обліку, систему внутрішнього контролю клієнта;

3. Інформацію про систему обліку і систему внутрішнього контролю клієнта;

4. Нема вірної відповіді.

42. Оцінки якості системи внутрішнього контролю впливає на:

1. Думку аудитора;

2. Планування аудиторських процедур;

3. Тип аудиторського висновку;

4. Умови договору між аудиторською фірмою і клієнтом.

43. Аудиторський ризик (АР) – це такий ризик, коли:

1. Аудитор надає невідповідну аудиторську думку, у випадку коли фінансова звітність суттєво викривлена;

2. У клієнта не проводилась аудиторська перевірка в попередні роки;

3. Аудитор може надати тільки “негативну впевненість”;

4. У аудитора є тільки загальні знання про економічну структуру клієнта та сферу його діяльності.

44. Властивий ризик (ВР) – це:

1. Ризик аудитора;

2. Ризик бізнесу клієнта;

3. Ризик системи бухгалтерського обліку;

4. Ризик системи внутрішнього контролю.

45. Ризик системи контролю (РК) – це:

1. Ризик аналітичних процедур;

2. Ризик від неефективності внутрішнього контролю;

3. Ризик системи організації обліку;

4. Ризик тестового контролю.

46. Ризик невиявлення (РН) – це:

1. Ризик недостатнього аналітичного огляду;

2. Ризик недостатнього тестового контролю;

3. Ризик невиявлення помилок при проведенні аудиту;

4. Ризик невиявлення помилок системою внутрішнього контролю.

47. Тести, які проводяться для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності звуться:

1. Процедурами по суті;

2. Тестами контролю;

3. Оцінкою притаманного ризику;

4. Стандартами для висловлення аудиторської думки.

48. Відповідно стандартам щодо аудиторської суттєвості, інформація є суттєвою, якщо:

1. Вартість отримання інформації вище ніж 5% аудиторського гонорару;

2. Припущення або викривлення можуть мати вплив на економічні рішення користувачів, які приймаються на основі фінансових звітів;

3. Існує якнайменш 80% взаємозв’язку між інформацією та її джерелом;

4. Ніщо з наданого вище.

49. Термін “помилка” відноситься до:

1. Навмисної дії керівника, пов’язаної з застосуванням омани для отримання незаконної переваги;

2. Оманливого характеру фінансової звітності;

3. Фальсифікування облікових записів;

4. Ненавмисне викривлення у фінансових звітах, включаючи суму або розкриття інформації.

50. При виявленні помилки аудитор повинен:

1. Здійснити коригуючи записи в регістри бухгалтерського обліку;

2. Внести зміни до фінансової звітності замовника;

3. Повідомляє замовника в акті аудиторської перевірки (висновку);

4. Не розголошувати інформацію і залишити її в своїх робочих документах.

51. Оформлення наперед неправильних документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку – це:

1. Помилка;

2. Шахрайство;

3. Фальсифікація;

4. Маніпуляція обліковими записами.

52. Аудиторські докази – це:

1. Інформація одержана аудитором з метою вироблення судження для підготовки аудиторського висновку;

2. Докази які наводяться у аудиторському висновку;

3. Облікова фактографічна інформація;

4. Інформація, що міститься у робочих документах аудитора.

53. Який з наступних етапів аудиторських доказів є найбільш достовірним:

1. Письмове підтвердження залишків на рахунках дебіторської заборгованості, отримане безпосередньо аудитором від замовника клієнта;

2. Усне представлення керівництву відносно оцінки запасів;

3. Копії прибутково-касового ордера;

4. Процедури аналітичного огляду.

54. Процедури отримання аудиторських доказів включають:

1. Інспектування та спостереження;

2. Запит та підтвердження;

3. Обчислювання та аналітичні процедури;

4. Все надане вище.

55. Який з наступних елементів визначає конкретні аудиторські процедури, які необхідні, коли треба визначити прийнятну основу для думки:

1. Аудиторське судження;

2. Суттєвість;

3. Аудиторський ризик;

4. Прийнятна впевненість.

56. Ствердження, на основі яких підготовлена фінансова звітність, - це ствердження керівництва, виражені в явному або неявному виді, які містяться у фінансових звітах. Яке ствердження з наданих не є ствердженням про фінансову звітність:

1. Існування;

2. Права та обов’язки;

3. Документування;

4. Виникнення.

57. Суттєвість в аудиті - це:

1. Рівень аудиторського ризику

2. Рівень оплати праці аудиторів у аудиторській фірмі

3. Оцінка вартості робіт за договором

4. Вплив відхилень на рішення користувачів звітності

58. Інформація, отримана аудитором при складанні висновку, на якому базується аудиторська думка, – це:

1. Внутрішній контроль;

2. Аудиторські докази;

3. Контроль якості;

4. Аудиторське планування.

59. Аудитор виконує тести відсічення щодо обсягу реалізації. Вони призначені для виявлення продажів в кредит, які мали місце перед кінцем року, але не були відображені до початку наступного року. Ці тести відсічення надають впевненість щодо стверджень керівництва про:

1. Подання (представлення);

2. Права та обов’язки (володіння);

3. Існування;

4. Повноту.

60. Для виявлення результатів інвентаризації складається:

1. Інвентаризаційний опис;

2. Порівняльна відомість;

3. Довідка про результати інвентаризації;

4. Протокол засідання інвентаризаційної комісії.

61. Проведення перевірки окремих питань діяльності підприємства, визначених для аудитора замовником називається:

1. Операційною перевіркою

2. Компіляцією

3.Оглядовою перевіркою

4. Комплексною аудиторською перевіркою

62. Робочі документи аудитора – це:

1. Документи, складені для аудитора;

2. Документи, складені аудиторами;

3. Документи, одержані аудитором;

4. Все вище перераховане.

63. Що складає аудитор на підставі своїх робочих документів з перевірки:

1. Фінансову звітність замовника;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Аудиторський висновок;

4. Податкову звітність замовника.

64. Мета ведення робочих документів:

1. Для допомоги при плануванні та проведенні аудиту;

2. Для здійснення контролю роботи аудитора;

3. Для збору та документального оформлення аудиторських доказів;

4. Все вище перераховане.

65. Обсяг робочих документів залежить від:

1. Об’єму і строків перевірки;

2. Професійного судження аудитора;

3. Розміру вибірки;

4. Застосування стандартизованих документів.

66. Аудиторське досьє – це:

1. Нормативні документи;

2. Всі робочі документи аудитора;

3. Бухгалтерські документи клієнта (первинні, регістри бухгалтерського обліку);

4. Фінансова звітність.

67. “Постійний” аудиторський файл досьє включає:

1. Інформація, що стосується організаційної та юридичної структури підприємства;

2. Копії установчих документів, угод, протоколів;

3. Інформацію про галузь, економічне середовище підприємства;

4. Все вище перераховане.

68. Форму та зміст робочих документів аудитора визначають такі чинники:

1. Характер та складність бізнесу клієнта, характер аудиторського завдання;

2. Стан систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю клієнта;

3. Методи і прийоми, які використовує аудитор;

4. Все вище перераховане.

69. Після перевірки робочі документи аудитора залишаються:

1. На підприємстві у головного бухгалтера;

2. В розпорядженні директора;

3. В аудиторській фірмі;

4. Передаються податковим органам.

70. При проведенні аудиту суттєвість визначається на рівні:

1. Всієї фінансової звітності;

2. Як фінансової звітності так і стосовно залишків за рахунками;

3. Всієї податкової звітності;

4. Всієї фінансової та податкової звітності.

71. Робочі документи аудитора можуть пред’являтись:

1. На вимогу правоохоронних органів, КРУ, ДПІ;

2. На вимогу правоохоронних органів;

3. На вимогу клієнта;

4. Не пред’являються нікому.

72. Підставою для складання аудиторського висновку є:

1. Акт приймання-передачі виконаних аудиторських робіт;

2. Робочі документи аудитора;

3. Договір про надання аудиторських послуг;

4. Виписка банку з інформацією про одержання оплати від замовника.

73. Якщо в процесі аудиторської перевірки виявлені операції здійснені з порушенням встановленого порядку, і вони не перекручують загальний фінансовий стан підприємства, то аудитором надається такий висновок:

1. Умовно-позитивний;

2. Негативний;

3. Позитивний;

4. Відмова від надання висновку.

74. Позитивний висновок надається аудитором при:

1. Наявності достатнього розміру гонорару;

2. Відповідного рішення податкової інспекції;

3. Домовленості з суб’єктом перевірки;

4. Отриманні достатньої інформації з усіх суттєвих питань, необхідних для цілей аудиту.

75. Якщо керівництво підприємства відмовляється представити інформацію, необхідну для аудиторської перевірки, то можливість аудитора надати висновок вважається:

1. Обмеженою і він вивчає тільки надані документи;

2. Обмеженою і він може скласти будь-який аудиторський висновок;

3. Обмеженою і він може скласти аудиторський висновок, який відрізняється від позитивного;

4. Обмеженою і на підставі цього аудитор може відмовитись його складати.

76. Якщо аудитор доходить висновку, що фінансовий звіт представлений достовірно в усіх суттєвих аспектах у відповідності з Міжнародними стандартами аудиту (чи національними стандартами аудиту), думка буде:

1. Безумовно-позитовною;

2. Умовно-позитивною;

3. Негативною;

4. Відмовою.

77. Безумовно-позитивний висновок аудитора про прогнозну фінансову інформацію:

1. Надає негативну впевненість стосовно того, чи надають припущення обґрунтовану основу для прогнозної фінансової інформації;

2. Стверджує, що фактичні результати, за очікуванням, не відрізнятимуться від прогнозів;

3. Не наводить на Міжнародні стандарти аудиту або національні стандарти;

4. Жодне з наведеного вище.

78. В якій з наведених нижче ситуацій аудиторові неможливо надати безумовно-позитивну думку:

1. Керівництво розкриває інформацію про суттєві операції зі зв’язаною стороною у примітках до фінансових звітів;

2. Аудиторська перевірка фінансових звітів за попередні роки здійснювалася іншою аудиторською фірмою;

3. Керівництво відмовляється дозволити своєму юристові відповісти на лист аудитора про запит про аудиторську перевірку;

4. Аудитор бажає зробити наголос на незвичайно важливій подальшій події.

79. В звіті про огляд фінансової звітності надається:

1. Негативна впевненість;

2. Аудиторська думка;

3. Позитивна впевненість;

4. Впевненість не надається.

80. З метою підготовки висновку щодо фінансової звітності акціонерного товариства для подання річного звіту до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України аудитором перевіряється його діяльність за:

1. Останній квартал року;

2. Календарний рік;

3. Фінансовий рік;

4. Бюджетний рік.

81. Аудитор несе відповідальність за:

1. Підтверджену фінансову звітність;

2. Аудиторський висновок;

3. Невиявлені помилки, шахрайство;

4. Все вище перераховане.

82. При яких із наведених нижче обставин аудитор, як правило, здійснює вибір між висловленням умовного висновку і відмовою у висловленні думки:

1. Відхилення від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

2. Невідповідність розкриття облікової політики;

3. Недостатнє обґрунтування змін принципів бухгалтерського обліку;

4. Неможливість отримання достатніх аудиторських доказів через обмеження обсягу робіт.