2. Професійне вигорання

Емоціогенність закладена в самій природі вчительської праці, особливо у праці вчителя початкових класів, причому емоції мають найрізноманітніший характер. Більшість авторів сьогодні схиляються до думки, що емоціогенні форми професійної дезадаптації вчителів (у яскраво вираженій формі це "синдром згоряння) є характерною ознакою даного виду діяльності і водночас можуть бути виявом професійної непридатності.

"Синдром згоряння - складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження. Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, ентузіазму, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому. Отже, якщо подібний синдром спостерігається у вчителя початкових класів, то це стає небезпекою для його учнів, тому що, як уже згадувалося, настрій учителя швидко передається молодшим школярам.

Н. Амінов наводить такі основні ознаки цього синдрому:

виснаження, утома;

психосоматичні ускладнення;

безсоння;

негативні настанови стосовно підлеглих;

негативні настанови щодо своєї роботи;

нехтування виконанням своїх обовязків;

збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки);

зменшення апетиту чи переїдання;

негативне самооцінювання;

посилення агресивності (роздратованості, напруженості);

посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадія, апатія);

почуття провини.

Н. Амінов підкреслює, що останній симптом властивий тільки людям, які професійно, інтенсивно взаємодіють з іншими людьми.

При цьому він припускає, що синдром емоційного згоряння має місце саме у тих вчителів, у яких виявляється професійна непридатність (ось чому важливою залишається проблема якісної професійної підготовки вчителя початкових класів). Якість опору цього субєктного синдрому (тому що він розвивається у процесі і результаті діяльності) визначається індивідуальними психофізіологічними і психологічними особливостями, що певним чином зумовлюють і сам синдром згоряння. Отже, визначте стан своєї нервової системи.

Розділ 2. Профілактика стресів як засіб збереження здоровя педагога

2.1 Характеристика методів дослідження стресів у педагогічній діяльності

Лікарі вважають одним із методів профілактики стресу раціональне харчування. Вони рекомендують вживати побільше овочів, які містять багато вуглеводів і вітамінів, не зловживати кавою, алкоголем, що є сильним детонатором стресу.

Уміння насолоджуватися життям, знаходити в буденному радість - яскравий показник здоров´я людини. Саме тому лікарі радять профілактику здоровя радістю. У психологічному плані життєрадісність зумовлюють різноманітність вражень, музика, спілкування з природою, любов - подяка, повага, довіра, замилування, дружнє ставлення, доброзичливість.

Найпоширенішими ознаками серед інтелектуальних проявів стресу майбутніх учителів є домінування негативних думок, труднощі у зосередженні на необхідному, постійне й безплідне обмірковування однієї і тієї ж проблеми, підвищене відволікання, труднощі у прийнятті рішень, тривале невизначення у ситуації вибору, пасивність, бажання перекласти відповідальність на когось, звуження "поля зору", вдаване зменшення можливих варіантів дій; серед поведінкових - збільшення кількості помилок при виконанні звичних дій, втрата апетиту або переїдання, збільшення кількості конфліктних ситуацій у навчанні та сімї, хронічний брак часу, суттєве зменшення кількості часу для спілкування з близькими та друзями, низька продуктивність діяльності; серед емоційних - підвищена тривожність, сумний настрій, зменшення почуття впевненості у собі, зменшення задоволеністю життям, відчуття постійної туги, депресія, роздратованість, напади гніву, відчуженість, почуття самотності, втрата інтересу до життя; серед фізіологічних - прискорений або неритмічний пульс, підвищена втомлюваність, зниження імунітету, часті нездужання, головні болі, зниження або підвищення артеріального тиску.

Наскільки людина піддається стресам, залежить від її темпераменту. Ще у зародку людини видно, чи розгалуження внутрішньої системи травлення є більшим, наприклад, від побудови м'язів та скелету або від нервової системи. Якщо система травлення сформована так, що вона є більшою за інші системи, то такі люди легше можуть упоратися зі стресами у спілкуванні. Якщо більш розвинені кістяк і м'язи, то для таких людей важливим є зняття напруги за допомогою фізичних навантажень. Коли людина розумової праці потрапляє у фізичний стрес, то він для неї буде надмірним. Тоді як, скажімо, для атлета не було б стресу. Все залежить, скільки зусиль людина повинна докласти. Визначити, у який спосіб краще вийти зі стресу, як розслабитися, залежить індивідуально від кожного з нас.

Розлади психіки можна подолати в кабінеті лікаря-психотерапевта, котрий за допомогою співбесіди намагатиметься мобілізувати людину, щоб вона знайшла в собі силу побороти невротичні прояви, які спричинюють життєві негаразди. Психічні захворювання можуть формуватися впродовж життя, починаючи з раннього дитинства, відтоді, коли малюк учиться сам розв'язувати найпростіші проблеми і відповідати.

Визначити, що в людини стрес, хоча його симптоми різноманітні, не так уже й важко. Часті зміни настрою, нервовість, утома, небажання щось робити, похмурість, головний біль, порушення сну - все це може свідчити про стресовий стан.

Є навіть таке поняття "синдром відкладеного життя", коли людина, окрім роботи, все інше робить ніби мимохіть, щодня переконуючи себе, що зараз головне - розв'язати проблеми на роботі, а ось потім можна буде приділити увагу дружині, дітям, стареньким батькам та й урешті-решт своєму здоров'ю. Відкладаючи життя на потім, ми дуже ризикуємо раптом зіткнутися з тим, що діти виросли і мають своє життя, батьків уже немає, як, утім, і здоров'я, а з давніми друзями немає про що говорити.

А позбутися стресу, депресії можна не лише за допомоги лікаря. Інколи достатньо поговорити зі священиком, розважити себе читанням літератури, приємною музикою, відвідати концерт або спортивний матч улюбленої футбольної команди.

Людина сама створює світ, у якому вона живе. Завдання психолога - навчити людину будувати світ таким, щоб у ньому було комфортно. Оце я можу, оце залежить не від мене. Якщо ми це зрозуміємо, добре. Адже стрес - це не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо. Важливо не затягувати з вирішенням, навчитися опановувати методики, які допомагають людині активізуватися, формувати впевненість у собі і відповідальність. Краще зробити реальний крок, щоб безболісно дійти до наступного. Тому людство вигадало психологію, щоб допомогти людині, яка не може сама собі зарадити.

Стреси підривають наш імунітет, роблять нас уразливими для інфекцій. До далеко не повного списку патологій, причина яких повязана з переживанням стресів, належать депресія, тривожність, інфаркт, інсульт, ослаблення імунної системи й як наслідок вразливість до різноманітних інфекцій, починаючи з банальних застуди і герпесу й закінчуючи такими грізними, як СНІД, деякі форми раку, аутоімунні захворювання, на кшталт ревматоїдного артриту або розсіяного склерозу. Стрес нерідко викликає шкірні реакції (висип, сверблячку, різноманітні дерматити тощо), порушення роботи шлунково-кишкового тракту, безсоння, різні неврологічні хвороби.

Стреси бувають гострими й хронічними, що накопичуються поступово. Як відомо, навіть одиничний супергострий стрес, викликаний, приміром, трагічною подією, може стати причиною серйозної хвороби й навіть смерті. Набагато типовішою, проте, є ситуація, коли людина занедужує в результаті одночасного впливу кількох стресових подій "середнього ступеня ваги". Наприклад, захист курсової роботи на носі, а тут ще й заплановане весілля розладналося. У результаті - найтяжчий грип. Хронічний стрес може бути результатом і "просто життя" - якщо воно проходить у несприятливому середовищі, наприклад, у шумному, багатолюдному районі з високим рівнем злочинності. Саме впливом хронічного стресу, зокрема, пояснюється відомий звязок між соціальним класом і тривалістю життя: багаті й освічені, в середньому, живуть довше й здоровіше, ніж бідні й малограмотні.

Дослідники розділяють дві "неуникаючі" стратегії. Перша - активна, зосереджена на розвязанні проблеми, яка викликала стрес, а в разі, коли це неможливо, на діях, що можуть знизити або нейтралізувати його ефект: збирання інформації, планування, звернення по допомогу до інших тощо. Друга стратегія фокусується на нашій емоційній реакції з метою її помякшити й коригувати, щоб не "піти в рознос". Сюди входять спроба позитивно інтерпретувати стресову подію, прийняття, пошук опори й розради в релігії. Обидві стратегії можна й треба застосовувати одночасно.

Найефективнішим засобом боротьби зі стресами Г. Сельє вважав захопленість роботою. Водночас він пропонував прийоми, що зводять вразливість людини до мінімуму:

визнайте, що досконалість неможлива, але пам´ятайте, що в кожному виді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і задовольняйтеся цим;

цінуйте радість справжньої простоти життєвого укладу;

у будь-якій життєвій ситуації спочатку подумайте, чи варто боротися;

постійно зосереджуйте увагу на приємному і на діях, що можуть поліпшити ваше становище і стан;

намагайтеся забувати про огидне, безнадійне і важке, оскільки довільне відволікання - найкращий спосіб послабити стрес;

ніщо не впливає на людину сильніше, ніж невдача;

ніщо не підбадьорює сильніше, ніж успіх;

навіть після нищівної поразки боротися з гнітючою думкою про невдачу найкраще за допомогою спогадів про колишні успіхи;

навмисне пригадування - дієвий засіб відновлення віри в себе, необхідної для майбутніх перемог;

не відкладайте неприємної справи, якщо вона необхідна для досягнення мети: замість обережного погладжування, що лише продовжить період хвороби, розкрийте нарив, щоб усунути біль;

знаючи, що в суспільстві завжди будуть вожді й ті, кого ведуть, врахуйте: вожді потрібні лише доти, доки послідовникам необхідна їхня допомога;

не забувайте, що немає готового рецепту успіху для всіх: люди різні, і їх проблеми теж.

Сучасні лікарі дають такі рекомендації щодо попередження стресу:

Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.

Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.

Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати, зайнятись аеробікою.

Зїсти морозиво - там є компонент, який покращує настрій.

Зїсти банан: в ньому є сиротин - гормон щастя.

Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в стресових ситуаціях.

Необхідно слухати спокійну музику.

Робити те, що подобається. Хобі - те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитесь.

Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.

Не зловживати кавою, алкоголем.

Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів - вони заспокоюють.

Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе.

Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях - це збереже здоров'я і сприятиме успіху.

Справжнє фізичне та психічне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди із самим собою.