Джон Локк

Англійський філософ Джон Локк – засновник розвиненої теорії пізнання у філософії Нового часу. Він вважав, що від народження мозок людини являє собою "Tabula rasa" — чисту дошку, тобто в ньому немає нічого, окрім простої здатності бути органом пізнання імислення. Що засвідчує принципову вихідну рівність всіх людей за можливостями.

Рефлексами (мислення) філософ вважав розрізняння та ототожнення. Локк опирається на здоровий глузд людини, апелює до чуттєвого досвіду і доходить висновку, що суб'єктно-об'єктні відносини у процесі пізнання виявляють різні за своїм характером якості речей: "первинні" — протяжність, фігура, об'єм, рух і спокій; ці якості об'єктивні, оскільки однакові для всіх моделей; "вторинні" — пов'язані з особливостями суб'єкту пізнання, виникають та існують лише в ньому (смак, дотик); ці якості є суб'єктивними.

Джон Локк відомий в Англії як теоретик англійської системи виховання, що передбачала поєднання фізичного, інтелектуального та морального виховання (положення християнської релігії).

Цікавою є його теза: "Немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях".

Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег

Основною метою виховання визнавав виховання гуманних людей і свідомих громадян, виховання в них любові до всього людства і свого народу. Головною метою навчання педагог визначав розвиток розумових сил і здібностей особистості. Він підкреслював, що цінність мають тільки ті знання і навички, які були набуті учнем самостійно в процесі творчої навчальної праці.

„Воля і мислення єдині. Як людина мислить, така вона і є. Яка людина є, так вона і мислить...Природа – це сила. Вона одна непереможна на Землі. Без віри в природу неможливе природо відповідне успішне виховання”.

„Істина, - знаходится у вічному русі разом із людським родом”.

Тому найвищу мету освіти як історично і соціально зумовленого явища він визначав „...самодіяльність на служінні істині, красі і добру”.

А.В.Дістервег виступав за піднесення морального рівня, загальної, спеціальної наукової, педагогічної культури вчителів, вважаючи, що священний обов’язок кожного вчителя – постійно працювати над собою, займатися самоосвітою. Учитель має прагнути, щоб викладання було цікавим, захоплюючим для дітей; учитель не має права ніколи зупинятися у своєму розвитку; він повинен постійно збагачувати свої знання і розвивати професійні здібності. Тільки так він може здобути авторитет серед учнів.

Йоганн Фрідріх Гербарт

Й.Гербарт- німецький філософ, педагог та психолог. Вважав, що ціль виховання полягає у формуванні доброчинної людини.

Система управління дітьми базувалася на насильстві й муштрі. Необхідність цього педагог пояснював тим, що дитина не володіє свідомістю до тих пір, поки не набуде у процесі навчання певного кола уявлень.

Ввів новий термін виховуюче навчання, та засновував його у багатосторонності інтересів.

Гербарт розробив теорію ступенів навчання, згідно з нею, процес навчання проходить через заглиблення у вивчений матеріал (заглиблення) і заглиблення учня у самого себе (усвідомлення). Заглиблення і усвідомлення відбуваються або у стані спокою душі, або у стані її руху.

Вислови Й.Гербарта: "Те, що вивчається із задоволенням, вивчається швидко і міцно засвоюється", "Моральне виховання повинне виробляти волю", "Математика - сильна гімнастика духу".