80. Теорія конвергенції: суть і основне призначення.

Теорія конвергенції (пізньолат. convergentio — зближення, наближення до одного центру, від convergere — наближатися, сходитися до одного центру) — теорія, що обґрунтовує зближення та злиття двох соціальних систем — капіталізму і соціалізму. Виникла на межі 50 — 60-х років XX ст. під впливом науково-технічної революції і у зв'язку з посиленням усуспільнення капіталістичного виробництва. Поява Т. к. була викликана також необхідністю запобігти загрозі глобального ядерного конфлікту між двома соціальними системами, які протистояли одна одній. Найвідоміші представники Т. к.: Р. Арон (Франція), Дж. Гелбрейт, П. Сорокін, У. Ростоу (США), Д. Стрейчі (Великобританія), Я. Тінберген (Нідерланди), X. Шельський (ФРН) та ін.

(необов’язковий абзац)

Дж. Гелбрейту належить розробка концепції "нового індустріального суспільства". Гелбрейт розглядав нове індустріальне суспільство через концепцію конвергенції — злиття двох соціальних систем: соціалістичної і капіталістичної. Це відбувається за рахунок технологічного розвитку. Поряд з доктриною "нового індустріального суспільства" зарубіжні вчені запропонували нові варіанти концепції "постіндустріального суспільства". Автор цієї доктрини — американський соціолог Даніель Белл. "Кібернетично-електоральне" суспільство З. Бжезинського, "суперіндустріальне" Е. Тоффлера та інші є варіантами постіндустріального. Для постіндустріального суспільства характерна провідна роль науки і освіти, панівне становище вчених середніх професійних верств населення, посилення їхнього впливу на всі сфери суспільно-політичного життя.

Відомо кілька варіантів теорії конвергенції: економічна, політико-правова, конвергенції у сфері ідеології, моралі, суспільних і природничих наук та ін. Прихильники політико — правової теорії конвергенції вбачають у буржуазній державі посилення соціальних начал, у соціальній державі — буржуазних. Процес соціалізації буржуазної держави виявляється у тому, що запроваджуються елементи планування і державного регулювання економіки. Це дає можливість нейтралізувати несприятливі наслідки ринкової стихії. Процес лібералізації у соціальній державі дає можливість позбутися надмірної жорсткості централізованого керівництва. При капіталізмі роль держави у керівництві розвитком суспільства посилюється, при соціалізмі — зменшується. У результаті створюється єдина гібридна соціально-політична система, основними компонентами якої є корпорації, профспілки, що входять до корпоративної системи, і держава. В такій системі влада належить "техноструктурі", тобто менеджерам, керуючим, які діють в інтересах усього суспільства.

У наш час можна спостерігати практичне втілення теорії конвергенції. Підтвердженням цього є різноманітність форм власності і розвиток ринкових відносин, політичний плюралізм, рух шляхом побудови правової держави і громадянського суспільства в усіх цивілізованих країнах, всебічний розвиток міжнародного співробітництва, формування єдиних просторів демократії, права, економіки, екології, науки та культури.

81. Поняття, зміст і значення основних функцій держави.

Функції держави — це основні напрями і сторони ді­яльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними підставами.

1) залежно від принципу розподілу влади розрізняють законодавчу, виконавчо-розпорядчу, судову, контрольно-наглядову функції;

2) залежно від тривалості дії розрізняють постійні та тимчасові функції держави;

3) залежно від значення розрізняють головні та другорядні функції держави;

4) залежно від сфери прикладання розрізняють внутрішні та зовнішні функції держави.

До внутрішніх функцій держави належать:

1) економічна функція (формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування ряду галузей, забезпечення свободи конкуренції та протидія монополізму, безпосереднє керівництво державним сектором економіки);

2) правозахисна функція, або функція захисту прав і свобод людини та громадянина (конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права люди­ни та громадянина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які з об'єктивних причин не можуть брати участь у створенні матеріальних благ — діти, інваліди, люди похилого віку);

4) фіскальна функція (стягування податків і мита, виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, контроль за правильністю стягування податків та розподілу податкових коштів);

5) правоохоронна функція, або функція охорони правопорядку (забезпечення точного і повного здійснення правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників);

6) природоохоронна, або інакше — екологічна функція (регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження та відновлення природного середовища існування людини).

7) культурна (духовна) функція (організація науки та освіти, забезпечення збереження культурної спадщини і доступу громадян до неї);

8) інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, розповсюдження і зберігання інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

1) функція забезпечення безпеки держави (захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних дій усередині країни);

2) функція міжнародної співпраці таінтеграції до світової спільноти (спільна діяльність держав у політичній, економічній, культурній, спортивній та інших сферах,членство та співпраця в межах міжнародних і регіональних організацій).

У сучасному світі, коли суспільне життя все більше ін­тернаціоналізується, грань між зовнішніми та внутрішніми функціями поступово зникає. Практично кожна з функцій держави має як внутрішню, так і зовнішню сторони. Тому ряд учених (наприклад, російський учений Л. І. Спіридонов) висувають ідею про існування всього лише однієї — гене­ральної функції держави, зміст якої полягає в забезпечен­ні нормального функціонування громадянського суспільства. Генеральна функція розпадається на підфункції: економічну, екологічну тощо.

Проблеми, що постали перед людством у XX ст., зумо­вили виникнення глобальних функцій, для здійснення яких необхідне об'єднання зусиль всіх держав. Найбільшою мірою глобалізація торкнулася екологічної функції, функції захисту й охорони прав і свобод особи, функціїпідтримання світового порядку.