- •102) Загальна декларація прав людини оон від 10 грудня 1948 р.
- •105) Основні політичні і юридичні гарантії прав людини і громадянина
- •106) Поняття, основні ознаки і призначення політичної системи держави і суспільства
- •107) Структура політичної системи держави
- •108) Місце і роль органів державної влади в політичній системі держави
- •109) Місце і роль політичних партій, громадських організацій в політичній системі
105) Основні політичні і юридичні гарантії прав людини і громадянина
Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина - систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина. Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями.
Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної та ін. До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності.
Спеціальні юридичні гарантії в Україні представлені нормативно- та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод. Нормативно-правові гарантії представлені нормами конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об'єктивне відображення в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах. Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації тощо. Ці суб'єкти конституційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини і громадянина, закріплювати механізми їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина.
106) Поняття, основні ознаки і призначення політичної системи держави і суспільства
Політична система — це універсальна керівна система державно організованого суспільства, компоненти якої зв'язані політичними відносинами і яка регулює виробництво і розподіляє соціальні блага. Політична система суспільства розглядається у широкому та вузькому розумінні:
• в широкому — система "матеріальних" та "нематеріальних" компонентів, пов'язаних політичними відносинами з приводу здійснення політичної влади;
• у вузькому— взяті у поєднанні та взаємодії державні, громадські організації, трудові колективи та інші політичні інститути, що беруть участь у здійсненні політичної влади (політична організація суспільства).
Характерні риси політичної системи:
• її участь у розв'язанні загальносоціальних завдань (інтеграція суспільства);
• розподіл у ньому матеріальних і духовних цінностей;
• досить складна внутрішня будова, що включає різноманітні політичні організації, принципи, механізми комунікацій, які забезпечують прямий і зворотній зв'язок соціальних груп і членів суспільства з політичною владою;
• політична система має монополію на здійснення влади;
• у рамках політичної системи виробляється політична лінія, форми політики;
• через її інститути здійснюється політичне керівництво й управління суспільством.
Визначають два базових набори функцій політичної системи — функції «вводу» і «виводу». Якщо перші здійснюються переважно неурядовими підсистемами, то другі — прерогатива владних структур.
До функцій «вводу» належать: політична соціалізація та залучення громадян до участі в політичному житті; вираження та представлення інтересів різноманітних груп населення; політична комунікація — процес передачі інформації та формування переконань, що сприяють налагодженню доброзичливих взаємовідносин між громадянами і урядом.
До функцій «виводу» належить: створення норм-законів, що визначають поведінку громадян у суспільстві. Процес нормотворчості включає ряд етапів: визначення політики й вибір загальної мети; підготовку рішень і конкретних правил; застосування вироблених норм-законів; контроль за дотриманням норм-законів. Ці функції здійснюють переважно судова та законодавча гілки влади.
