105) Основні політичні і юридичні гарантії прав людини і громадянина

Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина - систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина. Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями.

Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної та ін. До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності.

Спеціальні юридичні гарантії в Україні представлені нормативно- та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод. Нормативно-правові гарантії представлені нормами конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об'єктивне відображення в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах. Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ України, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації тощо. Ці суб'єкти конституційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини і громадянина, закріплювати механізми їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина.

106) Поняття, основні ознаки і призначення політичної системи держави і суспільства

Політична система — це універсальна керівна система державно організованого суспільства, компоненти якої зв'язані політичними відносинами і яка регулює виробництво і розподіляє соціальні блага. Політична система суспільства розглядається у широкому та вузькому розумінні:

• в широкому — система "матеріальних" та "нематеріальних" компонентів, пов'язаних політичними відносинами з приводу здійснення політичної влади;

• у вузькому— взяті у поєднанні та взаємодії державні, громадські організації, трудові колективи та інші політичні інститути, що беруть участь у здійсненні політичної влади (політична організація суспільства).

Характерні риси політичної системи:

• її участь у розв'язанні загальносоціальних завдань (інтеграція суспільства);

• розподіл у ньому матеріальних і духовних цінностей;

• досить складна внутрішня будова, що включає різноманітні політичні організації, принципи, механізми комунікацій, які забезпечують прямий і зворотній зв'язок соціальних груп і членів суспільства з політичною владою;

• політична система має монополію на здійснення влади;

• у рамках політичної системи виробляється політична лінія, форми політики;

• через її інститути здійснюється політичне керівництво й управління суспільством.

Визначають два базових набори функцій політичної системи — функції «вводу» і «виводу». Якщо перші здійснюються переважно неурядовими підсистемами, то другі — прерогатива владних структур.

До функцій «вводу» належать: політична соціалізація та залучення громадян до участі в політичному житті; вираження та представлення інтересів різноманітних груп населення; політична комунікація — процес передачі інформації та формування переконань, що сприяють налагодженню доброзичливих взаємовідносин між громадянами і урядом.

До функцій «виводу» належить: створення норм-законів, що визначають поведінку громадян у суспільстві. Процес нормотворчості включає ряд етапів: визначення політики й вибір загальної мети; підготовку рішень і конкретних правил; застосування вироблених норм-законів; контроль за дотриманням норм-законів. Ці функції здійснюють переважно судова та законодавча гілки влади.