66. Поняття і види антидемократичних (авторитарних) державно-політичних режимів.

Антидемократичний державний режим — це вид державного режиму, який характеризує такий порядок (стан) державно-політичного життя суспільства, за якого не реалізується принцип розподілу влади, певною мірою (повністю або частково) порушуються права громадян, забороняється діяльність політичних партій, інших об'єднань громадян, існує можливість політичних репресій. Антидемократичному режиму притаманні такі ознаки: а) утиск прав особи, перешкода її вільному розвитку; б) повний контроль держави над всіма сферами суспільного життя; в) концентрація влади в руках однієї особи або групи осіб; г) фактичне одержавлення всіх громадських організацій (профспілок, молодіжних тощо); д) ігнорування інтересів національних меншин, релігійних поглядів населення тощо.

Авторитарний режим – це різновид антидемократичного державного режиму, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб; безстроковим характером влади глави держави; звуженням політичних прав і свобод громадян та громадсько-політичних об'єднань, приниженням ролі представницьких органів влади; недопущенням політичної опозиції. Забезпечення існування авторитарного режиму здійснюють армія та каральні органи. Основний метод діяльності органів державної влади — командний, який здійснюється за допомогою наказів, розпоряджень директив тощо. Існування авторитарного режиму ефективне в умовах забезпечення суспільного порядку, швидкої реорганізації суспільства, виконання конкретних завдань. За умов авторитарного режиму державна влада здійснюється шляхом наділення виконавчої влади широкими законодавчими повноваженнями, виключенням компромісів, ігноруванням інтересів суспільства і держави. На думку В. М. Якушика, необхідно розрізняти 2 основні види авторитаризму:

1. революційний, спрямований на зміну типу суспільного розвитку; 2- стабілізаційний, який орієнтований на збереження існуючого устрою (ладу).

Авторитарний режим встановлюється в державах: 1- які відкидають демократичні принципи організації і здійснення державної влади; 2- намагаються створити передумови для демократизації суспільства, але не встигли відпрацювати механізм демократичної влади; 3- є демократичними, проте змушені, з огляду на обставини, вводити модель надзвичайного функціонування державної влади.

67. Загальна характеристика тоталітарних, фашистських, расистських, військово-диктаторських, деспотичних і тиранічних режимів.

Тоталітарний режим — це різновид антидемократичного державного режиму, який характеризується такими ознаками: 1)повним, тотальним самодержавством диктатора – царя, тирана, вождя тощо; 2) жорстким контролем держави в усіх сферах економічного і політичного життя, а також життя окремого громадянина; повним одержавленням усього громадянського життя; 3) наявністю однопартійної системи, яка є пануючою в суспільстві, і відсутністю партійної опозиції або іншої легальної опозиції; 4)наявністю однієї пануючої ідеології в усіх сферах життя; 5) догматичним підходом до всіх сфер суспільного і державного життя, який ігнорує науковий підхід; 6) відсутністю або формальною реалізацією демократії, ліквідацією або значним обмеженням громадянських прав і свобод; 7) застосування репресій проти будь-якої опозиції; 8) мілітаризацією політичної та економічної системи, створенням військово-промислових комплексів, які домінують над усіма іншими сферами народного господарства; 9) нетерпимість до дисидентства, наявність однієї віри – атеїстичної чи релігійної тощо.

Фашистський режим. Фашизм – це відкрита диктатура найбільш великої і реакційної частини монополістичної буржуазії, яка спиралась на терористичні методи панування. Організація державної влади за фашистської диктатури має більш-менш типові ознаки: 1)заборона діяльності усіх прогресивних демократичних, соціалістичних і комуністичних партій. Здійснення терору проти опозиції і противників уряду. 2) скасування буржуазно-демократичних прав і свобод, політичні та особисті права громадян підпорядковуються інтересам правлячих кіл пануючої партії. 3) ліквідація представницьких органів держави і суспільства у центрі й на місцях. Уся повнота влади зосереджується в руках уряду, який утворюється з представників нацистської партії. 4) відкидання принципу законності в управління державою і суспільством, свавілля і терор вводяться у принцип діяльності державного механізму.

Расизм – це науково необґрунтовані політичні теорії і практичні дії, що ґрунтуються на расовій дискримінації. За расистського режиму здійснюється поділ людей на біологічно різні групи на основі видимих особливостей зовнішнього вигляду, тобто на раси, і різному ставленні до людей та їхніх спільнот залежно від приналежності до цих груп (рас). Крім расової дискримінації, расизм може бути інституційним та економічним. За расистського режиму одна раса проголошується культурною, а тому панівною і лише її представники є дійсними гідними представниками людського роду і повинні управляти іншими расами, які оцінюються як недолюдки, призначення яких полягає у забезпеченні процвітання панівної раси.

Диктаторські режими. Диктаторських режимів було багато і вони мали різну специфіку – диктатура класу, військова диктатура тощо. В останні століття диктаторські режими значною мірою характеризуються застосуванням сили і насильства з метою збереження державної влади, найвищих посад, певного державного устрою, політичної системи, економічного ладу тощо. Державна влада захоплюється внаслідок військово-державних переворотів, за підтримки збройних сил. Наприклад, військово-державний переворот у Чилі в 1973 році, встановлення військової диктатури генерала Піночета.

Деспотичний режим нерозривно пов’язаний з деспотичною формою правління. Цей режим – специфічна форма держави. Він був характерний для рабовласницької та феодальної епох. В умовах деспотизму державне управління характеризується повним свавіллям монарха-деспота, в руках якого зосереджена вся повнота влади (законодавча, виконавча, судова, релігійна, військова, він вважався або самим богом, або намісником бога на землі) і повним безправ’ям підданого населення. Цей режим існує завдяки атмосфері страху, який створюється каральними органами, апаратом примусу.

Тиранічний режим дуже тісно пов’язаний з деспотичним правлінням. Аналіз процесу виникнення таких режимів свідчить, що деспоти і тирани вважають державу і державну владу своєю власністю, всі цінності держави – своєю власністю, всю територію і природні ресурси – своєю територія, тому зрештою, всіма матеріальними і культурними цінностями розпоряджаються за власною волею, а піддане їм населення перетворюють на рабів. Тому такі режими і особи, які стоять на чолі цих режимів узурповують державну владу. У цілому встановлення того чи іншого режиму залежить від рівня розвитку і культури монарха, від соціально-політичних обставин та від рівня морального, правового, політичного розвитку суспільства і пануючого класу.