4. Грецькі поліси причорномор'я і Криму як центри античної цивілізації в Україні.

Грецьке проникнення в Північне Причорномор’я почалося в кін. VIII ст. до н. е.  – у вигляді торгових факторій, а вже VII – VI ст. до н.е  греки засновують свої поліси на землях Південної України.

Причин грецької колонізації:

1. Демографічний вибух. Населення континентальної Еллади стрімко зростало, що призводило до соціального напруження. Брак родючих земель. 2. Брак природних ресурсів.  3. Політичні конфлікти. Тому всіх політично неблагонадійних елементів грецьких полісів відправляли у вигнання  в новостворені колонії, прагнучи пом’якшити політичне становище в державі 4. Розвиток торгівлі. 

Загалом античні колонії в Північному Причорномор’ї існували близько 1000 років, і загинули внаслідок Великого Переселення Народів.

Більшість античних колоній були заснованими вихідцями з Іонічної Греції, з міста – Мілет. Грецькі колонії були цілком політично незалежними державами. Державний лад в грецьких полісах був переважно республіканський, єдиним винятком був монархічний устрій Боспорської держави, але й тут царі Боспору були вимушені зважати на традиційні цінності грецьких полісів, які перебували у складі царства.

Всю історію існування грецьких поселень в Північному Причорномор’ї можна поділити на два етапи:

1. Грецький – друга половина VII ст. до н. е. – середина I ст. н. е. – поява та розквіт грецької цивілізації Північному Причорномор’ї – грецькі держави були політично незалежними, або входили до складу інших елліністичних держав.

2. Римський  – середина I – IV ст. н. е. – коли грецькі держави потрапляють у залежність від Римської імперії та гинуть внаслідок Великого Переселення Народів – період варваризації грецької культури та поступового занепаду античної цивілізації.

У містах-державах з республіканською формою правління вся влада належала народним зборам, у яких могли брати участь всі повноправні дорослі чоловіки. До участі в народних зборах не допускалися всі негромадяни, жінки та раби. На зборах обиралися колегії архонтів, які репрезентували виконавчу владу в полісі та регулювали різні сфери життя населення.  Як уже зазначалося, грецькі колонії створювалися по образу своїх метрополій, і тому соціальна-економічна структура  останніх повністю відповідала загально грецьким уявленням.

Типові грецькі міста були не більше 50-60 га. Житла будувалися з каменю або цегли. Навколо міст розташовувалася сільськогосподарська округа поліса – хора.

Економіка грецьких колоній була в переважній більшості сільськогосподарською, але з значним  розвитком ремісництва та торгівлі. Торгівля грецького населення в Північному Причорномор’ї з місцевим варварським населенням значно відрізнялася від торгівлі з своїми братами-греками з метрополій та інших колоній. Практично кожен значний поліс карбував власну монету з різних металів – бронзи, міді, срібла та золота.

Відносини греків з місцевим населенням були не завжди мирними. Доволі часто античні поліси зазнаваливарварських навал, через, що в кожному полісі був акрополь укріплена фортеця в центрі міста. Грецькі міста-держави справляли дуже значний вплив на місцеве населення України. Рештки грецьких храмів та античної матеріальної культури були знайдені навіть на території Полтавської області. На зламі двох ер зростає вплив місцевого населення на грецьку культуру – починається варваризація останньої, еллінська культура все більше розмивається серед культур місцевих народів, втрачаючи свою унікальність.