Становлення українського балету

Українська балетна творчість виникла на ґрунті синтезу образно-тематичних і драматургічних принципів, сформованих світовим і російським класичним балетом, з національними традиціями, закладеними в народному мистецтві.

Коломийка, шумка, козачок, плескач є зразками українського національного танцювального мистецтва. Весняні хороводи, сюжетні танцювальні ігри, вертепна драма, весільні обряди – синтетичні жанрові зразки народної української культури, в яких закладаються форми національного балетного театру.

Процес становлення професійного танцювального мистецтва в Україні щільно пов’язаний з музично-драматичним театром, розвитком національної драматичної творчості. Невід’ємною складовою музично-театральних творів були обробки українських народно-танцювальних мелодій. Танок як засіб образної характеристики персонажів і народного побуту посідає чільне місце в побутових операх, водевілях, мелодрамах, починаючи з творчості І. Котляревського. Низку українських танцювальних образів містить хореографічна сюїта з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Широкою жанровою розмаїтістю позначені хореографічні епізоди в операх М. Лисенка. Хореографічні номери, побудовані на фольклорному матеріалі, використовуються в етнографічних сценах опер «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч» М. Лисенка У витончено-романтичному стилі витриманий «Танок Рожевих і Золотих снів» з опери М. Лисенка «Ноктюрн». Засобом втілення сатиричних образів є «Гопак на Олімпі» з опери «Енеїда» М. Лисенка.

Хореографічні номери містять опери «Облога Дубно», «Майська ніч» П. Сокальського, музично-драматичні вистави М. Вербицького, В. Матюка

Український балет 30-50-х рр. Хх ст.

Перші українські балетні твори було поставлено в сезоні 1930/1931 рр. на сценах оперних театрів Одеси та Харкова. Перші українські балетні твори: «Карманьйола» В. Фемеліді, «Пан Каньовський» М. Вериківського, «Ференджі» Б. Яновського, наближені до народної хореографічної драми.

В українському балеті др. пол. 30-х рр. ХХ ст. ствердився тип багатоактної сюжетної хореографічної п’єси з активним використанням образів світової літератури та посилення народно-тенцювальних елементів.

Прагнення до розширення жанрових меж балетної драматургії зумовило звернення українських митців (Б. Яновського) у 30-ті рр. ХХ ст. до використання засобів кіномистецтва (калейдоскопічна зміна кадрів, світлові проекції картин і титрів). Нові для українського балетного театру виражальні засоби (прозові діалоги, вигуки, хор) було введено в партитуру балету В. Фемеліді «Карманьйола».

Перший український комедійний балет на літературну темур –«Міщанин з Тоскани» В. Нахабіна (1936)

Балет «Лілея» К. Данькевича – етапний твір у даному жанрі в українській музиці першої половини ХХ ст. Лібрето балету створено за мотивами поезій Т. Шевченка («Княжна», Відьма», «Лілея»), присвячених образу жінки-кріпачки. Лейтмотивом головної героїні Лілеї стала лірична пісня «Ой, зійди, зійди, ти, зіронько вечірняя. Музика балету К. Данькевича пронизана інтонаціями народнопісенного мелосу

В балетній творчості українських митців 50-60-х рр. ХХ ст. зростає спрямування на героїзацію жанру, тяжіння до епічного типу драматургії та широке використання національного фольклору. Активне перетворення гуцульських пісенно-танцювальних фольклорних мотивів в романтичній стилістиці притаманне балетові В. Кирейка «Тіні забутих предків» (1960).

М. Скорульський є автором лірико-драматичного балету «Лісова пісня» на сюжет однойменної драми-феєрії Л. Українки.

Широко представлений в українській музично-драматичній творчості для дітей Жанр казково-фантастичного балету. Серед них балети «Лелеченя» Д. Клєбанова, «Снігова королева» Ж. Колодуб, «Північна казка» І. Ковача

Українська балетна творчість 60-80-х рр ХХ ст. позначена зближенням зі сферою драматичного симфонізму, залученням до виражальних засобів складних структурно-гармонічних і темброво-фонічних прийомів Основою для розвитку балетної музики в Україні служать інші музично-драматичні жанри (опера, оперета), а також концертно-естрадні видовища, хореографічні мініатюри, постановки ансамблю танцю ім. П. Вірського та ін. Розвитку національного балетного театру сприяла творчість харківських композиторів Б. Яровинського, І. Ковача, В. Золотухіна, Д. Клєбанова, В. Губаренко.

Українськими митцями в 1967 р. створено ряд одноактних балетних вистав. Серед них:«Досвятні вогні» Л. Дичко, «Каменярі» М. Скорика, «Жовтнева легенда» Л. Колодуба. Балет «Каменярі» М. Скорика побудований за типом одночастинної симфонічної поеми.

Балет «Камінний господар» В. Губаренка – важливий етап у розвитку жанрового різновиду хореографічної психологічної драми в українському мистецтві. Музиці балету «Камінний господар» властива підвищена експресія симфонічного вислову, гостро конфліктна атмосфера, розвинута лейтмотивна система. Масові епізоди в балеті основані на іспанських танцювальних мелодіях. В балеті «Камінний господар» процес симфонізації органічно поєднався з утвердженням специфіки балетного жанру – танцювальністю і театральною ефектністю. Важливим компонентом музичної характеристики донни Анни є використання іспанських жанрово-танцювальних форм – хабанери і сегидільї.

Твір «Дівчина і смерть» (1973) Г. Жуковського створений за мотивами однойменної поеми М. Горького, належить до творів узагальнено-символічного змісту, стиль яких позначений метафоричним характером образності, залученням принципів симфонізації.

Балет «Вогонь Еліди» В. Золотухіна був приурочений до відкриття і проведення Московської олімпіади 1980 р. Твір позначений традиціями дивертисментності й ілюстративності.

Центральними ланками жанрової характеристики у масових сценах балету «Сонячний камінь» В. Кирейка є танцювальні номери, засновані на українських фольклорних мотивах: «Козачок», «Веснянка», «Хоровод».

Музична драматургія балету «Ольга» Є. Станковича побудована за законами симфонічного мислення і визначається за принципом музичного розгортання як балет-симфонія. Музика балету «Ольга» не має прямих фольклорних цитат. Музична концепція балету «Прометей» Є. Станковича позбавлена рис конфліктного симфонізму і втілена в одноактній будові. В музичну тканину балету вплетені інтонації революційних пісень, а також танцювальні жанри (романтичний вальс, полька, полонез), що стають мотивами-символами.

Український балет сучасності

Український балет часів незалежної України не набув активного розвитку у порівнянні з камерною сферою. Проте балетний жанр відзначається барвистістю стильвих напрямів і орієнтирів – від віддзеркалення найдавніших шарів музичного мистецтва і збереження традицій – до найновіших сучасних постмодерних технологій, синтетичних шукань у напряму хеппеніну і перфомансу. Особливої актуальності в балетній творчості сучасних українських авторів набуває віддзеркалення національної проблематики

Балетний жанр в Україні на межі ХХ – ХХІ ст. представлений творами Є. Станковича, М. Стецюна, О. Козаренка, В. Полевої, О. Костіна, В. Філіпенка.

90-ті роки ХХ ст. в українському мистецтві позначені розвитком дитячого балету. До зразків сучасного українського дитячого балет належить «Коли ще звірі говорили» М. Стецюна (за мотивами казок І. Франка) Дивертисментна структура, драматургія контрасту позитивного і негативного начал притаманна дитячим балетам Віт. Філіпенка («Барвінок») та О. Костіна («Русалонька»).

Мікстова тенденція сполучення рис декількох жанрів (опери і балету, опери і симфонії) притаманна сучасній балетній творчості Серед них: опера-балет «Вій»та симфонія-балет «Ассоль» В. Губаренко. Зразком жанрового синтезу опери і балету є дитячий балет «Барвінок» Віт. Філіпенка.

Фольклор є сферою естетичних і формотворчих новацій в балеті Є. Станковича «Майська ніч» (1990).

Постмодерні новації в український балетний театр вніс О. Козаренко. Його «Дон Жуан з коломиї» є прикладом сучасного українського балету-інсталяції.

Новаціями позначені балети Є. Станковича. Його балет «Вікінги» синтезує елементи модерного вислову та традиції балетного жанру. Поєднанням різних за походженням і сутністю культур – європейської та азійської (японської) відзначається стилістика балету В. Полєвої «Гагаку».

Гумористичне бачення світу висвітлено в балеті-пастіччо Є. Станковича «Ніч перед різдвом». В музичній тканині твору це віддзеркалено у полістилістичному вислові, мозаїчній музичній мові, що поєднує інтонації різних культурних традицій («Щедрик», «Ріо-Ріта»). Драматургія балету-пастіччо Є. Станковича «Ніч перед різдвом» поєднує три культурні сфери – фольклорну, бальну та полістилістичну.