26. Неустойка, пеня, штраф.

Відповідно до ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання.

У відповідності до Цивільного Кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання. Неустойка відноситься до персонального забезпечення, що надається самим позичальником.

Існує три форми неустойки: власне неустойка, штраф і пеня.

Власне неустойка - це стягнена з боржника сума, яка визначається в процентному відношенні до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штраф - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору в обумовленому розмірі або в процентному відношенні до вартості робіт (послуг) та передбачена, як правило, на випадок невиконання обов'язку здійснити конкретну дію, яка є складовою частиною загального зобов'язання.

Пеня - це встановлена законом або договором на випадок прострочення виконання боржником зобов'язання грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору в процентному відношенні до суми простроченого платежу або невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

За своєю природою неустойка може бути договірною або законною. При договірній неустойці угода повинна бути укладена в письмовій формі, тобто конкретні розміри і види неустойки обумовлюються в кредитному договорі.

За видами законодавство поділяє неустойку на залікову, виключну, штрафну і альтернативну:

• Залікова – зараховується при стягненні збитків.

• Виключна – стягується неустойка без стягнення збитків.

• Штрафна – стягується разом із збитками.

• Альтернативна – при порушенні умов договору потерпіла сторона вправі вимагати або стягнення неустойки, або збитків.

Право на неустойку виникає незалежно від настання збитків у кредитора. Кредитор не має права на неустойку, якщо боржник не відповідає за порушення зобов’язання. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання зобов’язання і не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення. % на неустойку не нараховуються.

27. Проблемні кредити. Ознаки. Причини виникнення.

Проблемний кредит – це кредит, за яким своєчасно не проведені один чи декілька платежів, значно знизилася ринкова вартість забезпечення, порушено умови кредитного договору, виникли обставини, які дають змогу банку мати сумніви щодо повернення кредиту.

Проблемний кредит – це кредит, що вимагає проведення комплексу заходів організаційного та адміністративно-правового характеру щодо повернення кредитних коштів з метою усунення можливих економічних збитків банку.

Ознаки проблемних кредитів:

1. Не фінансові: затримка надання позичальником звітності, уникнення контактів з банком, переговори про зміни в деяких пунктах кредитної угоди, погіршення якості забезпечення, зниження кредитного рейтингу клієнта, хвороба або смерть позичальника.

2. Фінансові: нерегулярні і прострочені платежі за кредитом, порушення строку повернення основного боргу і процентів; раптові і незрозумілі зміни в розмірах залишків на рахунках; використання разових джерел погашення кредиту, наприклад, продаж основних засобів; зменшення обсягів реалізації; збільшення обсягів реалізації в кредит; збільшення складських запасів; зростання кредиторської заборгованості; зменшення доходів; зменшення рівня грошових статей балансу; різке збільшення дебіторської заборгованості; уповільнення обіговості запасів; зниження частки короткострокових активів; погіршення коефіцієнта ліквідності; зростання прострочених боргів; зростання частки основного капіталу в сумі активів.

Причини появи проблемних кредитів:

1. Зовнішні фактори (некеровані):

а) фактори, пов’язані із зовнішнім щодо банку середовищем: погіршення макроекономічної кон’юнктури й ділової активності в галузях, де клієнтом здійснюються ділові операції; негативні (для боржника) зміни економічного законодавства й політичної ситуації.

б) фактори, пов’язані з позичальником: слабкий менеджмент на підприємстві; нездатність боржника створити у визначений час адекватний грошовий потік через непередбачені зміни в діловому, економічному і політичному оточенні; зниження якості продукції, роботи, прорахунки в маркетинговій політиці; послаблення контролю за станом фінансів, що виявляється у зростанні дебіторської заборгованості, невиробничих витрат тощо.

2. Внутрішні фактори (керовані) – група факторів, які залежать від кредитної діяльності банку та відображують його кредитну політику. До них належать:

- неправильна оцінка ризиків, пов’язаних з позичальником;

- кредитування інсайдерів та самокредитування;

- прагнення зробити прибуток за будь-яку ціну;

• Недостатня інформація в кредитній справі;

• Відсутність задокументовано визначених умов надання, виплати кредитів та обсягів боргів;

• Відсутність належного нагляду за старими, добре відомими позичальниками;

• Відсутність належного контролю за процесом кредитування;

• Ігнорування можливого негативного впливу стадій ділового циклу;

• Надання кредиту на спекулятивні цілі;

• Надання кредитів під заставу, яку важко реалізувати;

• Надання кредитів без забезпечення;

• Відсутність перевірки гарантів та поручителів;

• Надання кредитів на погашення інших кредитів;

• Порушення принципів кредитування;

• Кредитування, що базується на майбутніх подіях;

• Надання значних сум одному позичальнику, одній галузі, спорідненим позичальникам;

• Занадто оптимістичний підхід до пояснення недоліків на підставі успішного подолання важких ситуацій у минулому.