Компоненти сексуального збудження

За винятком окремих деталей у всіх сучасних теоретичних підходах моделі сексуального збудження включають як внутрішні стимули, що співвідносяться з такими феноменами свідомості, як фантазії про сексуальні дії чи спогади про них, так і зовнішні стимули, наприклад прямі дотики до статевих органів чи реальне спостереження за кимось, хто сприймається як сексуальний об’єкт. Внутрішні стимули сексуальних реакцій відповідно пов’язані з центальною нервовою системою, яка переважно в даному випадку найбільше задіяна у центрах задоволення та емоцій головного мозку. Стимули, які генеруються цими центрами формують основу сексуальних реакцій індивіда. Зовнішні стимули формуються периферичними центрами збудження, яка у випадку сексуальних реакцій пов’язна із спинним мозком та його нервовими механізмами мимовільного та довільного контролю. Ця система отримує сигнали безпосередньо від шкіри, геніталій та органів відчуття.

Сексуальне збудження як в периферичних так і в центрах головного мозку може бути виміряне за фізіологічними реакціями, за самозвітами і за поведінкою. Причому дослідники помітили суттєві розходження між різними способами вимірювання сексуального збудження. Зокрема, сприйняття людиною міри власного сексуального збудження не завжди відповідає тому, як реагують їх статеві органи за даними плетизмографії. Особливо суттєві розходження були зафіксовані у жінок при перегляді фільмів сексуального змісту. Фізіологічна реакція гені талій жінок у цьому випадку реєструється так само швидко, як і в чоловіків, але жінки значно менше схильні сприймати себе сексуально-збудженими аніж чоловіки. Частково причиною цього є виховання і та обставина, що ерекція пеніса є нагляднішою, аніж клітора чи внутрішні зміни у піхві.

Крім того сучасні сексологи сходяться на тому, що фізіологічні процеси в статевих органах самі по собі не є сексуальним збудженням, так і причиною цього можуть бути і несексуальні стимули.

У всіх моделях сексуального збудження визнається важливість психічних процесів. Сексуальне збудження включає в себе як фізіологічний так і деяке внутрішнє, суб’єктивне переживання, котре визначає як саму фізіологічну реакцію так і ситуацію як сексуальну. Способи цього визначення відіграють основну роль в активації – чи деактивації сексуального збудження людини. Емоції, які не мають нічого спільного з сексом, як таким, наприклад депресія чи тривога, можуть значно впливати на механізми сексуального збудження – як негативне, так і позитивне.

Автори таких досліджень стверджували про те, що точно можуть визначити чи відчуває досліджуваний наприклад сексуальний потяг до дітей. Проте останнім часом достовірність цих досліджень ставиться під сумнів, а в процедурах тестування і в способах інтерпритації отриманих даних виявлені суттєві невідповідності.

Одне із поставлених запитань стосується того, до якої міри людина здатна контролювати власні сексуальні реакції, і таким чином «обдурювати» прилад. Були проведені дослідження, які показали, що деякі чоловіки демонструють велику здатність до контролю ерекції і що приблизно 25% звичайних чоловіків продемонстрували певне збудження як реакцію на зображення дітей.

Крім того, деякі вчені наголошують, що абсолютно не обов`язково існує зв`язок між таким збудженням і будь – якою сексуальною поведінкою із залученням дітей. Огляди клінічних досліджень із застосуванням плепсизмаграфів виявили багато невирішених методологічних проблем, пов`язаних з їхнім проведеням. Тому висновки зроблені за результатами таких досліджень мають застосовуватися дуже обережно.

Сьогодні абсолютно очевидно, що остаточне і категоричні висновки про схильність людини, її майбутню сексуальну поведінку і потенційну небезпеку для суспільства, засновану на показниках приладу для вимірювання тільки однієї із фізіологічних реакцій її тіла, надзвичайно ризиковані.

Проте в певних випадках, із значенням деталей процедура дослідження, отриманих даних та способи умовиводів та інтерпритації цих даних така процедура може бути виправдана.

В дослідженнях Мастерса і Джонсон робилось все можливе, щоб отримана вибірка була максимально «середньою» , що в час розквіту «сексуальної революції» вже не було таким неможливим як у інші часи. Крім того слава дослідників не тільки як серйозних науковців а і дорогих і ефективних сексопатологів сприяла залученню в обстеження різних верств населення США. Цей період співпадав із бумом і найгіршим застосуванням практики звертання середньостатистичного американця до психоаналітиків, що також сприяло легітимізації подібних досліджень. Тобто із статистичної достовірності ці результати можна вважати доволі характерними . Крім того, перш ніж стати об`єктами досліджень кожному учаснику надається можливість освоїтися в лабораторних умовах. І недивлячись не те, що ці дослідження викликали багато суперечок, їх результати визнаються спеціалістами.

Як ви думаєте: хто почуває більший інтерес до сексу чоловіки чи жінки? На чому базуються ваші припущення? Чи є суттєва різниця перебігу сексуальних реакцій у чоловіків і жінок?

По- перше – сексуальна реакція людини на сексуальні стимули не обмежується тільки статевими органами, а включає в себе суттєво виражені зміни в усьому організмі, особливо у системі кровопостачання і м`язів. А сьогодні особливо підкреслюються гормональні зміни. Проте, для зручності розгляду в сексуальних реакціях виділяють певні стадії.

І те, що Мастерс і Джонс застосували фізіологічні виміри і ті що на підставі лабораторних досліджень безпосередніх статевих актів мало ефект бомби, що вибухнула. Чотирифазна модель, побудована внаслідок такої незаперечної ризковості стала загальновизнаною майже на десятиліття і лягла в основу сучасних методів лікування сексуальних розладів. Проте через десятиліття почало звучати все більше зауважень до цієї моделі. Виказувалися сумніви щодо того, що модель Мастерса і Джонсона цілком коректно відображає фізіологічні реакції, які проходять в організмі всіх людей, адже для участі в дослідженні допускалися лише ті, хто до цього уже досягав організму. Дослідники будували свою циклічну модель виходять із твердження, що оргазм - це природня вроджена реакція організму, і що капулятивний цикл запрограмований повторюватися при наявності відповідних стимулів впродовж цілого життя. Ряд сексологів вважають, що такий підхід до сексуальності не повний і обмежений тільки здоровою зрілістю сексуальності у розквіті а не враховуються вікова динаміка і певні відхилення у межах клінічної норми. Були і закиди у тому, що наявність датчиків спотворює результати. Проте основний закид висновкам Мастерс і Джонс полягав у тому, що у культурах, які мають погляди на сексуальне збудження і сексуальні реакції лише, з уст науковців фізіологів, не враховується сексуальні переживання як цілісні в котрі втягнуті розум,тіло, емоційна і духовна сфера. Що власне це складники опущені у Мастерса і Джонс , і фіксація на цій моделі у західних країнах ,має свої згубні наслідки у малих сексуальних проблемах сьогодення. Західні культурні норми, часто вимагають більшої цілеспрямованості сексуальної активності а оргазм і розрядка після нього, сприймається як основна мета усієї гами сексуальних відчуттів. У інших культурах сексуальність тісно переплітається з духовними практиками.

В іудейській каббалічній традиції, наприклад, сексуальність асоціюється із поняттями творчого та поєднуючого начал. У східних тантричних традиціях йоги, буддизму, індуїзму, й даосизму сексуальна активність сприймається як форма проявлення духовної енергії. Вважається, що духовна і життєва енергія можуть зосереджуватися в різних областях тіла і що використання сексуальної енергії дозволяє допомогти людині і досягнення у найвищих рівнях духовного розвитку. В далеких цих традиціях, чоловіки намагаються відстрочити оргазм, використовуючи різні методики, щоб продовжити стан інтенсивного сексуального збудження на декілька годин, або власне цей період, а не наступаючий за цим оргазм і розслаблення є метою сексуальних стосунків. Основна увага приділяється певності всіх почуттєвих і духовних сторін сексу, а не гостроті при фізичній стимуляції.

Зацикленість на фізіологічній і відчуттєвій стороні сексуальних стосунків призвело до таких актуальних сексуальних проблем, які А. Лаун називає «сенсуалізм». Спотворені уявлення про значимість оргазму сприяють тому, що багато жінок стимулюють оргазм, і у деяких з ним розвивається комплекс меншовартості. Хоча через те, що у чоловіків пов`язаний з стимуляцією і його важче стимулювати, деякі чоловіки його стимулюють. Коли у взаємостосунках з`являється така нещирість, це створює умови для ще більших проблем.