Загальні тенденції розвитку прози 6о-х-70-х рр.

Актуалізація романної форми. Явище “химерної прози”.

Виокремленість “химерної прози” із літератури соцреалізму. Коріння, детермінованість літературного явища “химерної прози”.

Фольклоризм, умовність, романтична піднесеність, іронічність, ліричний струмінь – художні компоненти “химерної прози”.

Жанрово-стильові модифікації фольклорно-міфологічної літератури (притчевий роман, алегорично-поетичний, міфологічно-поетичний, казковий…).

Химерність, умовність, алегоризм як ознака творів української прози 60-70-х років (П.Загребельний, “Левине серце”, Ю.Щербак “Хроніка міста Ярополя”, Вал.Шевчук “Дім на горі”, В.Земляк “Лебедина зграя”).

Валерій Шевчук (р.н. 1939).

Активна участь В.Шевчука в процесі оновлення літератури в 60-х роках.

Роман “На полі смиренному” (1983). Зв’язок з сюжетами Києво-Печерського патерика, трактування їх В.Шевчуком. Використання умовних форм зображення. Роль філософсько-етичної притчі в розповіді. Система образів (принцип “герой – антипод”), переростання персонажів у образи-символи, образи-ідеї. Жанр твору.

Трилогія “Три листки за вікном” (1986). Проблема особистості і буття. Форма “висповідального” письма. Композиційна особливість. Художнє осмислення притчі про блудного сина.

Роман “Дім на горі” (1983). Жанрова своєрідність. Імпресіоністичний спосіб зображення подій. Двошаровість роману (дійсність матеріальна і трансцендентна).

Композиція і її зв’язок із основною ідеєю твору

Роман Іваничук (р.н.1929). Авторська концепція історії.

Роман “Мальви” ("Яничари", 1968), причини вилучення твору з літературного процесу. Особливості фабули. Проекція на сучасність.

Процес еволюції поетики Р.Іваничука.

Трилогія про львівське середньовіччя ("Черлене вино" (1977), "Манускрипт з вулиці Руської“ (1979), "Вода з каменю" (1982).

Роман "Журавлиний крик” (1988). Національний дух твору. Панорамність зображення подій. Широта "психологічної" географії.

Роман "Бо війна війною ...". Звернення до подій 20-30-х рр. на Україні (січові стрільці, репресії, соловецькі концтабори).

Роман “Орда” (1992). Жанрова специфіка. Особливості побудови твору. Символіка роману

Історія України в осмисленні йхудожньому вираженні Р.Іваничука.

Загальні тенденції розвитку української прози

80-х – 90-х рр.

Епіка Чорнобиля. Гострота, драматизм в художньо-публіцистичному осмисленні технокатастрофи ХХ ст.

Роман В.Яворівського “Марія з полином у кінці століття”. Особливість композиції, “кінематографічність”.

Документалізм, критичне сприйняття, апокаліптичні мотиви повісті “Чорнобиль” Ю.Щербака.

Багатоаспектність, психологізм, аналітизм, спроектованість на етнопроблематику творів сучасної літератури про Чорнобиль (Є.Гуцало “Опромінені”, Б.Олійник “Сім”, В.Дрозд “Листя землі”, Л.Тарнашинська “Ненароджена Марта”, М.Закусило “Книга пам’яті померлих мучеників” тощо).

І.Драч. “Чорнобильська мадонна”. Жанрова специфіка, філософічність, символічна умовність, біблійні мотиви.

Сучасний літературний процес

Поезія

Ідейно-художній поліфонізм, співжиття представників різних творчих поколінь: шістдесятники (І.Драч, Л.Костенко, Д.Павличко, М.Вінграновський…), “київська школа поезії” (В.Кордун, М.Воробйов, В.Голобородько…), вісімдесятники (І.Римарук, В.Герасим’юк, І.Малкович, Ю.Андрухович, О.Забужко, Є.Пашковський), дев’яностівці (О.Ульяненко, С.Процюк, І.Андрусяк, С.Жадан…).

Заповнення “білих плям” на літературній карті ХХ ст.

Літературні організації: СПУ, АУП, Бу-Ба-Бу, ЛуГоСад, “Пси св. Юра”, “Нова дегенерація”.

Видання нових журналів, часописів: “Сучасність”, “Світовид”, “Кур’єр Кривбасу”, “Березіль”, “Art line”.

Філософічність, інтелектуальність, публіцистична загостреність слова, досконалість поетичних форм – художні домінанти лірики митців “старшої генерації”.

Співіснування в поезії традиційного українського вірша з авангардним, постмодерним.

Формальні і змістові пошуки в царині художнього слова.

Ідейно-естетичні пошуки поезії 90-х рр.: І.Драч “Сізіфів меч”, Д.Павличко “Ностальгія”, “Золоте ябко”, М.Воробйов “Слуга півонії”, В.Голобородько “ Ікар на метеликових крилах”, І.Римарук "Діва Обида".

Проза

Долання шаблонності, неповноструктурності, заповнення “тематичних ніш” – зовнішні прикмети сучасної прози (В.Шевчук, Ю.Андрухович, Є.Пашковський, Ю.Покальчук, О.Забужко.

Зміни в прозових жанрах.

Перегрупування на тематично-проблемному рівні (філософська, інтелектуально-психологічна література). Поява мемуарної прози (Г.Костюк, А.Любченко, Р.Іваничук, В.Дрозд, І.Жиленко, В.Неборак).

Значення історичної прози, глибинне осмислення національної історії (Ю.Мушкетик “На брата брат”, М.Вінграновський “Северин Наливайко”, Л. Костенко "Берестечко").

Сучасні новолітні прозові школи: київсько-житомирська (В.Шевчук, В.Медвідь, Є.Пашковський…), галицько-станіславська (Ю.Андрухович, Ю.Іздрик, Ю.Винничук…). Оригінальність жіночої прози (О.Забужко, С.Майданська, Є.Кононенко…).

Художня специфіка прози 90-х років.

Драматургія

Творення сценічного репертуару “традиційниками” (В.Шевчук, Б.Стельмах, Я.Верещак…) та “експериментаторами” (О.Лишега, В.Діброва, О.Ірванець, Б.Жолдак…). Новаторський характер драматичних постановок, націленість на пошук нових форм і засобів.