3. Непряма мова

Непряма мова
Виражає	Є	З'єднується	Може передавати
Чуже мовлен­ня, передане автором із збере­женням змісту висловлюваної думки, без збереження форми та інтонації висловлювання.	Складнопідряд­ним реченням, в якому головне речення містить слова автора, а підрядне — не­пряму мову	В головною час­тиною складного речення спо­лучниками щоб, що чи, а також займенниками або прислівниками.	Непряме пи­тання

Інтонація і пунктуація непрямої мови

• такі ж, як у складнопідрядному реченні;

• слова автора стоять перед непрямою мовою і відокремлюються комою;

• знак питання в кінці речення не ставиться;

• речення з непрямою мовою вживаються здебільшого в публіцис­тичному та науковому стилях.

Речення прямої мови	Засоби зв'язку	Приклади
		пряма мова	непряма мова
Розповідне	сполучни­ки: що, ніби, щоб	Передихнула, про­мовила вголос: «Я вільна» (Р. Іваничук)	Передихнула, про­мовила вголос, що вільна
Питальне	сполучники чи сполучні слова: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як тощо	«А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський)	Павлусь осмілився спитати, куди во­ни їдуть .
Спонукальне	сполучник щоб	«Тосю, ану йди сюди!» — закричав Юрко (Є. Гуцало)	Юрко закричав, щоб Тося підійшла.

Завдання

Скласти по 2 речення з прямою мовою, різні за метою висловлю­вання. Замінити їх на речення з непрямою мовою.

Коментар викладача

Непряма мова — це чуже мовлення, передане тільки із збереженням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації висловлювання: «Я буду брати себе в руки»,— обіцяв Рубін (І. Сенченко). Рубій обіцяв, що буде брати себе в руки.

Способи заміни прямої мови непрямою:

1. Якщо пряма мова є розповідним реченням, то вона переда­ється підрядною частиною складнопідрядного речення і при­єднуєтеся сполучниками що, ніби, щоб: Розрив-трава каже: «Я — відкриваю таємниці» (В. Голобородько). Розрив-трава каже, що відкриває таємниці (непряма мова).

2. Якщо пряма мова є питальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучниками або сполучними словами хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як та ін.: «А знаєш ти, братику, де Крим?» —обзивається Петро (.А. Чайковський). Петро спитав братика, чи знає він де Крим.

3. Якщо пряма мова є спонукальним реченням, то вона переда­ється підрядною частиною і приєднується сполучником «щоб» або передається простим реченням: Тося долонями підштов­хувала каченят, благала: «Пливіть, рідні, пливіть, нена­глядні!.,» (За .В. Гуцало). Тося, підштовхуючи каченят доло­нями, благала, щоб вони пливли.

Отже, пряму мову можна замінити непрямою. Речення з не­прямою мовою — здебільшого складнопідрядні речення, у яких є дві частини: головна — слова автора, підрядна — пряма мова,

що приєднується до головної частини сполучниками підрядності або сполучними словами.

При заміні прямої мови непрямою займенники і дієслівні форми 1-ї та 2-ї особи замінюються займенниками і дієслівни­ми формами 3-ї особи. У реченні з непрямою мовою займенники і прислівники стають сполучними словами, а питальна частка чи — сполучником.

У результаті заміни прямої мови непрямою утворюється склад­нопідрядне речення із з'ясувальною частиною.

Якщо пряма мова складається з кількох речень, то при замі­ні її непрямою утворюється багатокомпонентне складне речення: «Ми вас проведемо,- упевнено сказав білоголовий сміливець пер­шокласного віку. — Ми знаємо, куди вам треба» (О. Гончар).— Білоголовий сміливець першокласного віку упевнено сказав, що вони їх проведуть, що вони знають, куди їм треба.

Запитання, передане прямою мовою — пряме, а непрямою — не­пряме. У кінці речення з непрямим питанням ставиться крапка.

Пряма мова разом із словами автора – особливий тип синтаксичної будови, близький до складного безсполучникового речення з неоднорідними частинами, але пряма мова і слова автора разом не становлять одного речення. Вони завжди виступають як окремі речення.