- •Інноваційна екосистема та сучасні тенденції глобалізації економіки.
- •Інноватика як галузь знань.
- •Методологічні основи інноваційного розвитку економіки.
- •Сутність та ключові ознаки інновації
- •Класифікація та види інновацій
- •Життєвий цикл інновацій
- •Інноваційний процес та його контрагенти
- •Індикатори інноваційного розвитку
- •Інноваційний розвиток
- •Передумови та основні чинники інноваційного розвитку економіки.
- •Оцінювання ефективності національних інноваційних систем.
- •Технологія оцінювання та моніторинг інноваційної активності в Україні.
- •Сфера інноваційної діяльності.
- •Моделі інноваційного підприємництва.
- •Венчурні підприємства.
- •Сучасні форми інтеграції ключових ресурсів інноваційного розвитку.
- •Розвиток інноваційних центрів в Україні.
- •Динаміка техніко-економічних показників діяльності технопарків України відповідно до змін державної підтримки *
- •Сучасні форми комунікацій в інноваційній сфері.
- •Міжнародне наукове співробітництво (scientific relations).
- •22. Складові інфраструктури ринку інновацій
- •Інвестиційна інфраструктура
- •Засади та принципи державної інноваційної політики
- •Методи та моделі державного регулювання.
- •Світовий досвід державної підтримки інновацій
- •Напрямки вдосконалення державного регулювання інноваційного підприємництва в Україні
- •32. Досвід функціонування національних інноваційних систем країн світу
- •Особливості національної інноваційної системи України.
- •34. Система державних органів сприяння інноваційній активності в Україні
- •Методи прогнозування обсягів продажу інновацій.
- •Стратегічний маркетинг інновацій.
- •Маркетингові дослідження інновацій.
- •Оцінювання ринкового успіху інноваційного товару
- •6) Життєвий цикл інновацій
- •42) Сутність та технологія формування стратегії інноваційного розвитку суб’єктів господарювання
- •43) Інноваційні бізнес-моделі компанії та їх основні компоненти.
- •Класифіаційна матриця видів бізнес-моделей за Пітером Вейлом
- •44) Бізнес-моделі видатних новаторів
- •45. Стратегії та напрямки інноваційного розвитку. Матриця стратегічних варіантів розвитку підприємства
- •46) Інноваційний потенціал: сутність, структура та роль в забезпеченні розвитку підприємства
- •47) Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства
- •48) Управління знаннями як ключовий інструмент формування інноваційного потенціалу підприємства
- •49) Перспективні моделі розвитку інноваційного потенціалу підприємства
- •50) Інвестиції в інноваційний розвиток підприємства: обґрунтування потреби в коштах та очікування віддачі
- •51) Джерела формування інвестицій інноваційних компаній
- •52. Організація фінансування інноваційної діяльності
- •53. Венчурне інвестування
- •54) Стратегії виходу з венчурних інвестицій
- •55) Природа ризиків інноваційної діяльності, їх різновиди
- •56) Методологія ідентифікації ризиків інноваційної діяльності
- •57) Якісне та кількісне оцінювання ризиків інноваційної діяльності.
- •58) Фактори прямого та опосередкованого впливу на ризики інноваційної діяльності.
- •59) Управлінські напрями та методи регулювання впливу інноваційних ризиків на розвиток підприємства.
- •60) Інтелектуальний капітал та його складові.
- •61) Технології охорони прав інноваційних об’єктів інтелектуальної власності.
- •62) Вибір способу охорони інтелектуальної власності підприємством.
- •63) Механізми комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності.
Сучасні форми комунікацій в інноваційній сфері.
Поряд з конкуренцією між інноваційними підприємствами розвиваються якісно нові комунікації, засновані як на науковому, так і на комерційному інтересі. У їх числі субпідряд, кооперація, партнерство та інші форми. Зупинимо свою увагу на трьох зі часових формах інноваційних комунікацій: коопераційні ної, суб'єктної та кризової. Коопераційна інноваційна комунікація виникає при ор ганізації спільної інноваційної діяльності, коли сторони беруть на себе зобов'язання шляхом науково-технічної, производст кої і збутової кооперації реалізувати конкретний проект розвитку виробництва. У таких умовах може бути утворений ін новаційний консорціум як різновид кооперації. Иннова ційний консорціум не є юридичною особою, але об'єд няет партнерів по інноваційному проекту на чисто обов'язкових відносинах між собою і кожного з них - із замовником. За добное об'єднання може бути створене за принципом спільного несення ризику та розподілу прибутку пропорційно внеску ка ждого партнера в інновацію. Суб'єктна інноваційна комунікація виникає в тих випад ях, коли для практичної реалізації інновації економічно доцільно створити нову юридичну особу. Така целесооб різниця визначається наступними факторами: | Характером і масштабами інновації; | Відсутністю таких діючих виробничих об'єктів, де можна організувати нове виробництво; | Економічною вигодою саме такого напрямку інве стіцій, здійснюваного шляхом нового будівництва. Оцінка стану діючого виробничого об'єкта передбачає ідентифікацію його положення на кривій життєво го циклу. Якщо пропонована інновація стосується продукту, що випускається, то залежно від результату ідентифікації намічати мие інвестиції можуть бути пов'язані або з ростом продажів, або з підтриманням або відновленням досягнутих економічних показників у певний період. Якщо ж мова йде про новий продукт, то встановлюються умо ви, що виключають можливий негативний вплив решти про ізводства на нововведення. Це передбачає проведення фінан вого аналізу, оцінки платоспроможності в перспективі, а також спеціальних заходів (включаючи інвестиції) для стабілізації даного суб'єкта. У результаті такого розвитку подій утворюється особлива форма інноваційної комунікації - кризова. Необхідність виокрем лення кризової інноваційної комунікації підкреслює не тільки сучасну обстановку в реальному секторі економіки, а й її комплексність. Кризові інноваційні комунікації найбільш ефективні в рамках фінансово-промислових груп (ФПГ), створюваних спеціально як інноваційні саморозвинути тужавіючі структури, що мають стрижнем єдину збалансований ную виробничо-економічну систему. Функції інвесторів як суб'єктів інноваційної діяльності. Слід зупинити увагу на ролі інвестора як суб'єкта ін новаційної діяльності. Ка ": правило, завдання інвестора - осу ществлять вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі цільових реальних інвестицій. Однак на прак тику інвестори виступають в інноваціях в ролі вкладників, за казчика, кредиторів, покупців. Вони можуть також заміщати і будь-якого іншого учасника інноваційної діяльності. Така універсальність функції інвестора в інноваціях визначила його участь в інноваційних комунікаціях в якості активного гравця на ринку нововведень і на стороні покупців, і на сторо не продавці. Важливу роль в системі інноваційних комунікацій відіграють інвестиційні інститути. Це в першу чергу комерційні інвестиційні банки і компанії, інвестиційні фонди, стра хові та трастові компанії і, нарешті, держава. Тут же слід зазначити, що універсальність функцій інве сторов в досліджуваних інноваційних комунікаціях проявляється в повному участі інвесторів в інноваційному бізнесі: | В оцінці інвестиційної вартості підприємства; | В залученні коштів шляхом додаткової емісії акцій; | В управлінні активами інноваційного суб'єкта. Виходячи зі сказаного можна зробити висновок, що інноваційна ві комунікації і характерні для них відносини виникають там, де учасники інновації вступають в ринкові відносини і обмінюються інформацією по предмету і об'єкту нововведення, а також розділяють майбутній результат і несуть ризик, пов'язаний з по отриманням цього результату
