4. Ревізія як метод господарського контролю
Поняття „ревізія”. Згідно з Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування у формі ревізії. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Основними причинами, що зумовлюють необхідність проведення ревізій, є:
неусвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості і збереження власності;
не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;
недоліки у підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, низька якість інвентаризацій, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.
Особливістю, яка чітко відрізняє ревізію та її складові від інших методів контролю, є вивчення нею здійснених господарських операцій на підставі фіксованої інформації з точки зору їх законності, достовірності та економічної доцільності. Ревізію називають документальною з наступних причин:
- вона здійснюється шляхом вивчення документальних фактів;
- порушення, які виявляються, підтверджуються документально;
- результати узагальнюються в спеціальному документі - акті.
На відміну від інших методів контролю, ревізія має чіткий правовий статус, що визначає межі її поширення; строки проведення, права та обов'язки осіб, які її проводять, та посадових осіб, діяльність яких перевіряється; порядок формування та розгляду результатів.
Ревізія є важливим засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства. Під час її проведення аналізуються причини, умови виникнення та наслідки порушень; виявляються невикористані резерви виробництва; перевіряється система забезпечення збереження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.
Аналізуючи терміни "контроль" і "ревізія", важливо визначити подібні та відмінні сторони цих понять. Контроль виник на ранніх стадіях розвитку людського суспільства, коли ще не було облікових записів та книг. Його можуть здійснювати люди і автомати (автоматичний контроль) в масштабі держави в різний час і без письмового оформлення результатів. В той же час головним визначенням поняття "ревізія" є перевірка фактів, які відбулись. Ревізія проводиться лише після здійснення господарських операцій на окремому підприємстві спеціально призначеними для цього особами. Слід розрізняти поняття "контролер (перевіряючий)" та "ревізор".
Контролер (перевіряючий) - це поняття ширше, ніж ревізор; вік може здійснювати контроль за різними напрямами і йому не обов'язково бути спеціалістом з різних галузей знань. Крім того, контролер не завжди є посадовою особою.
Ревізор, на відміну від контролера, - це фахівець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадовою особою, яка володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності. Ревізор, в свою чергу, може бути наділений повноваженнями контролера. Результати ревізії, як правило, оформлюють письмовим документом. її основне завдання-перевірити законність і доцільність здійснених господарських операцій на кожному підприємстві.
_________________________________________________________________________________________________
Ревізія - це метод господарського контролю за діяльністю підприємств, в процесі якого встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій, перевіряється стан бухгалтерського обліку, його відповідність обліковій політиці та звітним даним
_________________________________________________________________________________________________
Предмет ревізії. Розвиток вчення про предмет ревізії пройшов два етапи. Перший - характеризувався прагненням вчених розвивати ревізію як прикладну науку, другий - створенням теоретичних основ ревізії як самостійного розділу науки про господарський контроль.
При визначенні предмету і змісту ревізії враховують такі її важливі аспекти:
об'єкти ревізійного вивчення;
спеціальні способи та прийоми вивчення господарської діяльності;
цілі і функції ревізії, які полягають у встановленні фактичних наслідків господарювання;
характер ревізії як спеціалізованого методу господарського контролю;
особливості ревізії, які полягають в тому, що при її здійсненні використовуються й інші елементи методу господарського контролю;
прийоми ревізії, засновані на обліково-економічній інформації і складають економіко-юридичну діяльність, результати якої використовуються в комплексному, узагальненому вигляді, впроваджуються на мікро - та макрорівні.
Отже, ревізії, як і будь-якій іншій галузі знань, притаманні такі поняття як предмет, об'єкт, суб'єкт, мета (рис.16).
Рис.16. Ревізія як самостійний розділ науки про господарський контроль
Основна риса ревізії - її ретроспективний характер. В цьому її головна відмінність від інших методів контролю. Вона звертається до минулого для пізнання істини, для вивчення законності та достовірності здійснених фактів з метою попередження зловживань, розкрадань та марнотратства. Ревізор, оглядаючи документи та вивчаючи операції, перевіряє їх достовірність та законність. Отже, ревізійний пошук передбачає наявність мети, яка і є значним доповненням до поняття "пошук" в ревізії. Не можна говорити про пошук в ревізії, якщо поставлена мета досягається відразу.
Наприклад, ревізору відомо, що прибутковий касовий ордер № 12 підроблений. Не дивлячись на те, що він витрачає час на знаходження ордера серед маси документів, це не є пошуком. Таких випадків в ревізії практично не буває. Ревізія саме полягає в пошуку невідомого. Пошук в ревізії - рух до мети, процес, що розгортається у часі та представляє собою певну послідовність ревізійних дій.
Ревізії притаманний і реконструктивний характер (від латинського constructio - "побудова"). Вивчаючи відповідну інформацію, ревізор відтворює картину минулого за наявною в його розпорядженні письмовою інформацією. Оглядаючи документи, вивчаючи сутність операцій, він уявляє (реконструює) ланцюг взаємопов'язаних фактів. Без цього він нездатний на науковій основі застосувати способи та прийоми ревізійного вивчення минулих подій.
Профілактичний характер ревізії - одна з її характерних рис. Профілактика сприяє усуненню господарських порушень, попереджує можливість їх виникнення в майбутньому. Звідси можна сформулювати деякі висновки, які допомагають визначити предмет ревізії.
Оскільки господарська діяльність в процесі здійснення контролю розуміється як багаторівнева: бригада, ділянка, цех, філія, підприємство, об'єднання, комплекс, відомство та міністерство, то і ревізія проводиться на всіх цих рівнях. Виходячи з цих особливостей ревізії, можна стверджувати, що вона вивчає документально зафіксовані операції, які відбулися в процесі кругообігу засобів підприємства за допомогою специфічних способів та прийомів з позицій законності, достовірності та доцільності.
Таке визначення предмету ревізії відображає закон інтеграції та диференціації знань, а також дає можливість виділити коло об'єктів ревізії, розробити її загальну методику, встановити структуру і систему ревізії як розділу науки про контроль та навчальної дисципліни, уточнити мету та функції ревізії в сучасних умовах господарювання.
_________________________________________________________________________________________________
Предметом ревізії є документально відображена в системі обліку господарська діяльність підприємства, що вивчається шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції її законності, достовірності та доцільності. До предмету ревізії належать процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємства і відображені документально, а межі їх перевірки визначаються програмою ревізії
_________________________________________________________________________________________________
Об’єкт ревізії. Оскільки ревізія покликана вивчати діяльність підприємства, то на перший погляд здається, що її об'єктом є підприємство, де вона знаходить необхідний для пізнання матеріал. Але вивченням діяльності підприємства займаються й інші економічні науки, такі як політекономія, статистика, економічний аналіз тощо. Отже, об'єкти можуть бути предметом дослідження не однієї, а декількох галузей науки. Відмінність полягає в тому, що в кожному окремому випадку ці об'єкти розглядаються зі специфічних і особливих сторін, які притаманні саме цій науці.
_________________________________________________________________________________________________
Об'єктами ревізії є окремі здійсненні господарські факти і операції, що формують господарські процеси, вся сукупність яких є господарською діяльністю певного суб'єкта
_________________________________________________________________________________________________
Ревізія на кожному конкретному підприємстві охоплює рух всього комплексу активів і зобов'язань, а також всі зміни в структурі капіталу. Активи підприємства за тими чи іншими ознаками об'єднуються в економічно однорідні групи (необоротні, оборотні, залучені засоби, джерела їх формування тощо), кожна з яких і є самостійним об'єктом ревізії. В цьому випадку терміном "об'єкт" позначаються окремі елементи предмету ревізії.
Об'єкти ревізії настільки різноманітні, що скласти їх вичерпний перелік практично неможливо. Сукупним об'єктом ревізії можна назвати документально зафіксовані дані про наявність та рух активів підприємства і джерел їх формування. Поняття об'єкта ревізії конкретніше, ніж її предмет, воно передбачає основні та найсуттєвіші елементи того, що конкретно охоплює ревізія в кожній галузі економіки. Тобто, об'єкти ревізії в сферах виробництва, обігу та невиробничій сферах будуть мати деякі відмінності.
В найбільш загальному вигляді можна сказати, що об'єктами ревізії на промислових підприємствах є зафіксована в документах інформація про:
наявність та рух необоротних активів, включаючи природні ресурси як частину національного багатства, що використовуються підприємством;
придбання (заготівлю) засобів виробництва, необхідних для створення суспільного продукту;
витрати основних засобів, тобто частини зносу в процесі створення суспільного продукту;
норми праці та норми споживання;
дотримання трудового законодавства;
визначення собівартості новоствореного суспільного продукту;
наявність та рух виробленого суспільного продукту та пов'язані з ним грошові, розрахункові та кредитні операції;
джерела формування активів, їх цільове призначення та використання (власні та залучені джерела, фінансові результати, отримані в результаті господарювання);
дотримання Статуту, інших установчих документів та внутрішніх актів, діючих на підприємстві.
Питання про місце ревізії в системі науки про господарський контроль набуває важливого значення, так як від правильного його вирішення залежать перспективи розвитку самої ревізії та межі її практичного застосування. Відсутність надійної системи ревізії призводить до величезних втрат фінансових і матеріальних ресурсів в умовах зміни форм власності і впровадження ринкових механізмів функціонування економіки. Це пов'язано з тим, що система ревізії, яка існувала в командно-адміністративній економіці, в ході перетворень останніх років була зруйнована, а ті її елементи, що залишилися на практиці, виявилися неефективними. Сьогодні виникла нагальна потреба у створенні нових елементів системи ревізії, принципи організації, компетенція, функції і повноваження яких були б адекватні новим політичним та економічним умовам.
Виходячи із сутності поняття "система" у філософському розумінні, систему ревізії слід розглядати в широкому аспекті, розрізняючи поняття ревізії як самостійного розділу науки про господарський контроль, як навчальної дисципліни і як підсистеми її здійснення.
Система науки представляє собою послідовність викладення її основних проблем. Ревізія як самостійний розділ науки про господарський контроль складається з двох частин: загальної і специфічної. Перша частина з'ясовує її внутрішню єдність; обґрунтовує предмет, об'єкти і види ревізії, її цілі і функції; визначає місце даного розділу науки в системі господарського контролю та економічних наук; розробляє способи і прийоми здійснення ревізії. Одночасно вивчаються і зв'язки ревізії з іншими дисциплінами, її історичний аспект, значення і специфіка здійснення в галузях народного господарства. Визначальним фактором в розвитку системи ревізії і становленні її як системи знань була і залишається контрольно-ревізійна практика. Саме під впливом потреб практики історично виникла і сформувалася ця складова з усіма її особливостями.
Ревізія як самостійний розділ науки про господарський контроль, в основному, відповідає і її навчальному курсу. Але коло явищ, що вивчаються наукою, ширше, ніж в навчальному процесі. Такий відступ допустимий, оскільки навчальна дисципліна повинна містити лише теоретичні основи науки, вивчення яких дасть можливість майбутньому спеціалісту отримати знання, необхідні для їх практичного застосування.
Підсистема проведення ревізії - це певний порядок застосування ревізорами прийомів і способів вивчення документально зафіксованих фактів господарського життя. Наявність такої системи дає можливість формалізувати і деякою мірою автоматизувати ревізійні дії, що є важливим напрямом удосконалення існуючої системи здійснення ревізії.
Отже, сукупність якісно визначених елементів ревізії становить зміст системи ревізії, а сукупність закономірних зв'язків між елементами ревізії - внутрішню форму або структуру системи ревізії.
Система ревізії відокремлюється від інших систем та взаємодіє з ними завдяки наявності в ній входів та виходів. Вона є відкритою системою, так як цілісність елементів та зв'язків між ними змінюється залежно від вхідної і вихідної інформації. У підсистемі проведення ревізії формується різноманітна інформація для зовнішніх користувачів якими є ті, на запит яких проводяться ревізії.
Завдання, функції та принципи ревізії. Сьогодні завдання ревізії значно розширюються через посилення контролю в галузі організації праці, нормування витрат на виробництво, планування, організації виробництва, використання обладнання, дотримання технології виробництва. Основні завдання ревізії наведені на рис. 17.
Рис. 17. Завдання ревізії на теоретичному і практичному рівнях
Функції ревізії представляють собою конкретний прояв її завдань та цілей в боротьбі з господарськими порушеннями та зловживаннями.
Функції ревізії є конкретними та однорідними за змістом. Вони є загальними для всіх видів та рівнів проведення ревізії. Реалізація функцій ревізії на конкретному підприємстві полягає у вивченні його письмової інформації з точки зору законності та ефективності господарювання, попередження можливих порушень (рис. 18).
Рис.18. Функції ревізії
Ревізійний апарат, виявляючи і попереджуючи порушення та розкрадання, здійснюючи профілактику господарських порушень і безгосподарності, робить вагомий внесок у дотримання режиму економії і виявлення резервів виробництва. Повна ліквідація розкрадання та безгосподарності - це величезний внесок ревізорів у підвищення ефективності всього суспільного виробництва і збереження власності.
Ревізії як складовій частині науки про господарський контроль притаманні і свої специфічні принципи:
принцип раптовості має вирішальне значення при досягненні цілей ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають. Завдяки раптовості з'являється можливість перевірити реальний стан справ на підприємстві, досягти узгодженості дій ревізорів і забезпечити максимальну ефективність ревізійного процесу. Важливою умовою досягнення раптовості ревізії є нерозголошення моменту її початку, а також етапів її підготовки та проведення;
принцип активності ревізії тісно пов'язаний з ревізорською ініціативою і полягає в прагненні знайти кращі методи та способи виконання поставлених перед ревізією завдань, готовності ревізора взяти на себе відповідальність за прийняте рішення (застосування ревізором наукових прийомів, завдяки яким можливе прийняття оптимальних рішень та впровадження їх в життя). Принцип активності полягає в тому, що ревізор за своєю ініціативою застосовує дозволені йому прийоми та способи для вивчення реального стану справ;
принцип безперервності ревізії тісно пов'язаний з принципом активності. Сутність його полягає в тому, що розпочаті ревізійні дії повинні вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, відшкодування виявленої матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;
принцип послідовності ревізії полягає в тому, що кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попередньої. Таким чином, ревізії проводяться безперервно з моменту створення підприємства і до моменту його ліквідації;
принцип гласності ревізії передбачає, що про "її проведення після пред'явлення повноважень ревізорами широко оголошується. Ревізори з моменту початку ревізії встановлюють контакт з громадськими організаціями, оголошують про місце і час прийому осіб, які бажають надати інформацію з питань, що відносяться до ревізії. Дотримання цього принципу має також важливе виховне значення. Оприлюднення фактів зволікань, бюрократизму, незаконного чи неефективного використання фінансових ресурсів, з одного боку, сприяє вихованню правопорушників шляхом впливу на них громадської думки, а з іншого - гласність відіграє важливу превентивну роль, тобто попереджає про те, що в майбутньому до винних осіб будуть застосовані відповідні санкції;
принцип оцінки фактів, виявлених ревізією. Дія цього принципу дає можливість ревізору вільно висловлювати свою думку щодо причин виявлених недоліків і, незалежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обгрунтованість дій зацікавлених осіб. Принцип оцінки фактів тісно пов'язаний з принципом незалежності ревізорів та їх підпорядкуванням тільки закону, що гарантує свободу оцінки інформації ревізором по кожному конкретному факту, виявленому на будь-якій стадії ревізії;
принцип ревізійної незалежності забезпечує такий порядок використання інформації, при якому в основі висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і документально встановлюються ним в межах існуючих норм. Цей принцип найширше проявляється при визначенні розміру збитку, встановленні винних осіб і порядку стягнення завданої шкоди.
Класифікація ревізій. Для отримання всебічної характеристики сутності ревізійної роботи важливе значення має науковообґрунтована класифікація ревізій (рис. 19), яка дає можливість зрозуміти глибину ролі ревізії, її завдання і функції, повніше використовувати результати ревізії у здійсненні господарського контролю.
Рис. 19. Класифікація ревізій
Розглянемо докладніше наведену на рис.19 класифікацію. По відношенню до підприємства ревізії можуть бути внутрішніми та зовнішніми.
Внутрішні ревізії здійснюються органами внутрішнього контролю (головним бухгалтером підприємства, ревізійною комісією тощо).
Зовнішні ревізії здійснюються суб'єктами контролю, які не входять до складу структурного підрозділу підприємства, що ревізується.
За колом питань, що належить вивчити, ревізії поділяються на комплексні і некомплексні.
Комплексні ревізії є одним з найбільш глибоких, об'єктивних та повних видів ревізії всіх або окремих сторін діяльності підприємства. Для них характерні: а) спрямованість на всебічну перевірку діяльності підприємства, яка дозволяє виявити безгосподарність, втрати та внутрішньогосподарські резерви; б) участь не тільки відомчих спеціалістів, але й позавідомчих контролерів (співробітників банку, КРУ Мінфіну України); в) не тільки пошук порушень, але й надання всебічної допомоги підприємству, яке ревізується, в їх усуненні, розробка заходів по забезпеченню збереження майна; г) скорочення невиробничих витрат робочого часу контролерів різних органів, усуненні дублювання в їх роботі, надання більш об'єктивної інформації про діяльність підприємства, підсилення дієвості заходів винагороди і покарання, які застосовуються.
Некомплексні ревізії здійснюються, як правило, одним ревізором, коло питань обмежене, оскільки кваліфікація ревізора не дає можливості дослідити питання технології, якості сировини та продукції, використання техніки тощо.
По відношенню до обов'язків суб'єктів контролю ревізії поділяються на обов'язкові та статутні.
Обов'язковими є ревізії, що проводяться не менше одного разу на рік вищестоящою організацією на підвідомчих підприємствах.
Ревізії, що проводяться на підприємствах відповідно до їх статуту, називають статутними.
За відомчою належністю ревізії можуть бути відомчими, позавідомчими, змішаними.
Ревізії, що проводяться на підпорядкованих підприємствах за розпорядженням керівника вищого органу штатними і позаштатними ревізорами та іншими посадовими особами, називають відомчими.
Позавідомчі ревізії призначаються і проводяться суб'єктами контролю інших міністерств та відомств, наприклад, органами Міністерства фінансів України, Національним банком України, слідчими та іншими органами, контрольно-ревізійним управлінням, податковою адміністрацією тощо. Тобто це ревізії, що проводяться не в середині своїх підрозділів, а на підприємствах, організаціях та інших господарюючих суб'єктах.
Змішані ревізії проводяться спільно органами відомчого та позавідомчого контролю.
За порядком проведення ревізії поділяються на первинні, повторні, додаткові.
Первинні ревізії здійснюються за певний період на конкретному підприємстві даним складом ревізорів вперше за встановленим завданням, яке передбачене планом ревізії.
Повторні ревізії проводяться у зв'язку з низькою якістю первинної ревізії, необ'єктивним, неправильним або некваліфікованим висвітленням результатів в акті ревізії за вимогою судово-слідчих органів та з деяких інших причин. їх, як правило, здійснює повий склад ревізорів.
Додаткові ревізії призначаються для доповнення або уточнення окремих питань, а також для виявлення нових обставин, не викритих попередніми ревізіями. Вони також призначаються, якщо виникає необхідність перевірити той чи інший факт, не повністю висвітлений в акті ревізії, на вимогу начальника контрольно-ревізійного відділу або в інших випадках, а повторні ревізії - у випадку проведення недоброякісної ревізії або їх здійснює той самий або інший склад ревізорів.
За способами проведення ревізії поділяються на суцільні, вибіркові, комбіновані.
При суцільній ревізії перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання за весь період, що ревізується.
Вибіркова ревізія передбачає вивчення лише певної частини документів, що відбирається на підставі науково-обгрунтованої схеми за той чи інший період часу (квартал, місяць, окремі дні).
Комбінованими називають ревізії, в ході яких одна частина документів та інформації вивчається суцільно, а інша - вибірковим способом. Наприклад, при комбінованій ревізії діяльності підприємства більшість ділянок перевіряється вибірковим способом (виробництво, реалізація тощо), а касові операції - суцільним.
За глибиною перевірки ревізії можуть бути наскрізними, не наскрізними та централізованими.
Наскрізними є ревізії, які проводяться одночасно на декількох підприємствах, що входять до складу однієї організації (асоціації, об'єднання). Вони дають можливість більш глибоко і всебічно перевірити роботу суб'єктів господарювання з розгалуженою структурою керівництва, встановити доцільність існування окремих ланок тощо.
Ненаскрізні ревізії обмежуються перевіркою одного підприємства будь-якої господарської системи (асоціації, об'єднання) без підвідомчих йому ланок.
Централізовані ревізії проводяться контрольно-ревізійним управлінням України з метою вивчення певного кола питань в галузі або декількох галузях економіки в окремому регіоні.
За кількістю учасників ревізії бувають колективними та індивідуальними.
Колективні ревізії проводяться на підприємстві бригадою осіб за фахом.
Ревізії, що проводяться на конкретному підприємстві лише одним ревізором - спеціалістом в сфері бухгалтерського обліку, - називають індивідуальними.
За обсягом дослідження ревізії бувають тематичними, повними і частковими.
Тематичні ревізії проводяться контролюючими органами з окремих та спеціальних питань (тем) з охопленням більш або менш значної кількості підприємств. Основне завдання таких ревізій - отримання поглибленого матеріалу, що характеризує стан галузі, яка вивчається.
Повні ревізії охоплюють всі сторони діяльності господарюючого суб'єкта, що ревізується, всіх ділянок його роботи та видів здійснених операцій.
При часткових ревізіях перевіряються тільки окремі види діяльності підприємства або окремі види господарських операцій. Тобто вони охоплюють одну сторону або декілька сторін діяльності підприємства (наприклад, виробництво, споживання, збут тощо), певні види операцій (касові, розрахункові тощо), або зберігання і правильність використання будь-яких видів сировини, товарів, підзвітних сум, готівки тощо. Саме такі ревізії у більшості випадках проводяться податковими органами та органами попереднього слідства.
За порядком призначення ревізії поділяються на планові та позапланові.
Планові ревізії затверджуються в річних і квартальних планах контролюючого органу і проводяться на підприємствах не рідше одного разу на три роки. Право на проведення такої ревізії надається тільки в тому випадку, якщо суб'єкту підприємницької діяльності не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення ревізії, направлене письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.
Позапланові ревізії проводяться в особливих випадках на вимогу суду, прокуратури, інших органів контролю або управління з різних причин: надходження сигналів або повідомлень про порушення законодавства, зловживання посадових осіб та інші недоліки в роботі підприємства, тобто виникає необхідність в терміновій перевірці, що не передбачена планом.
Питання для закріплення:
Тести:
1. Перевірка об’єктів шляхом огляду, обміру, зважування або перерахунку проводиться під час:
а) слідства;
б) інвентаризації;
в) службового розслідування;
г) ревізії
2.Виявити якість готової продукції можна шляхом:
а) обстеження;
б) контрольного запуску сировини у виробництво;
в) лабораторного аналізу;
г)дегустації
3.Перевірка доброякісності документування проводиться шляхом:
а) арифметичної перевірки;
б) зустрічної перевірки;
в) формальної перевірки;
г) експертної перевірки
4.Який з методів контролю здійснюється шляхом перерахунку результатів, таксування, загальних підсумків:
а) формальна перевірка;
б) зустрічна перевірка;
в) арифметична перевірка;
г) нормативна-правова.
5.Який з прийомів фактичного контролю здійснюється спеціалістами різних галузей знань за дорученням ревізора:
а) контрольний запуск сировини у виробництво;
б) інвентаризація;
в) отримання письмових пояснень і довідок;
г) обстеження.
6.Хто має право проводити внутрішньогосподарський контроль?
а) власник фірми та його заступник;
б) головний бухгалтер;
в) головний аудитор;
г) керівник і спеціалісти фірми.
7.Незалежний контроль здійснюється:
а) бухгалтером;
б) аудитором;
в) головним бухгалтером;
г) посадовою особою Рахункової палати України.
8.Муніципальний контроль здійснюється відповідно до Закону України:
а) “Про аудиторську діяльність”;
б) “Про місцеві ради народних депутатів і місцеве самоврядування”;
в) “Про банки і банківську діяльність”;
г) “Про захист прав споживачів”.
9.При якому органі діє КРУ:
а) міністерстві економіки України;
б) Міністерстві фінансів України;
в) Аудиторська палата України;
г) Рахункова палата України.
Д/З Вивчити конспект. Виконати самостійну роботу №1 «Зв'язок господарського контролю з іншими навчальними дисциплінами. Наука про господарський контроль, її основні характеристики.»
Опорний конспект
ЛЕКЦІЯ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ
Мета: надати теоретичні знання студентам, розвинути їх навички щодо планування та організації здійснення контрольно – ревізійного процесу
ПЛАН:
1.Господарський контроль: сутність та необхідність
2.Наука про господарський контроль, її основні характеристики
3.Класифікація господарського контролю
4.Ревізія як метод господарського контролю
1. Господарський контроль: сутність та необхідність
Поняття господарського контролю.
Словосполучення "господарський контроль" утворене з відокремлених понять: "контроль" і "господарство".
З етимологічної точки зору контроль (від французького - "controle") - це перевірка або спостереження.
Контроль - це систематичне спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об'єкту з метою виявлення його відхилень від заданих параметрів
В нових умовах господарювання основним суб'єктом контролю за діяльністю господарюючих одиниць є власник. Лише він наділений владними повноваженнями щодо формування, використання та розподілу майна і результатів господарювання, а тому завжди виконує невід'ємну функцію - посилення власності та забезпечення її збереженості.
Власником і, відповідно, суб'єктом контролю може бути держава, колектив, приватна особа тощо.
За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції та усі види обслуговування, що існують на ринку.
Господарський контроль - це процес спостереження і перевірки господарської діяльності підприємств, який здійснюється відповідними суб'єктами управління і контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, законності, достовірності та ефективності здійснених операцій, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.
Господарський контроль охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу, тобто поширюється на культурно-освітні організації і установи, житлове господарство та сферу побутового обслуговування тощо.