Стиль бароко

Бароко (буквально — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві кінця XVI—XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню і характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю.

Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю та складним поєднанням криволінійних форм, багатством скульптурного декору, характерними деталями якого є теламон (атлант), каріатида (статуя одягненої жінки) і маскарон (скульптурна прикраса у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти). Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри; колони замінюються чотиригранною опорою. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними.

Бароковим будівлям притаманні великомасштабні стелі, вкриті фресками, продумане використання світла або контрастів світла і тіні, численні орнаменти (рельєфи з дерева (часто позолочені), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру тощо). Зовнішні фасади часто мали ефектні центральні виступи. Значного поширення в цей час набули архітектурні ансамблі та садово-паркові споруди.

Новоуведення в архітектурі:

у церквах зявляються широкі нави (іноді овальної форми), часткова неповнота архітектурних елементів, ефектне використання світла, або сильні контрасти світла і тіні, або рівномірне освітлення за допомогою кількох вікон, розкішне використання кольорів і орнаментів (фігур з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру або обробки), великомасштабні стелі вкриті фресками, інтер'єр являє собою місце для живопису, наявність скульптури і ліпнини, ілюзорні ефекти, такі як оптичні ілюзії, поява тривимірних об’єктів, а також змішання живопису та архітектурі, грушоподібні купола в баварському, чеського, польського та українського бароко.

Новітні типи архітектури, що інтегрує інші види мистецтва стилю:

архітектурні ансамблі, садово-парвкова архітектура.

Архітектурний ансамбль (від фр. ensemble — цілісність, зв'язність, єдність) — простове обєднання у ансамбль декількох будівель, споруд, живопису та садово-паркових споруд (сад, водойоми, фонтани, клумби) у єдину просторову композицію, що представляють собою гармонійну єдність.

Садово-паркова архітектура - вид архітектури для художньої організації середовища у садах і парках.

Живопис і скульптура стилю бароко відзначаються декоративно- театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, ускладненою пластикою, парадністю.

Живопис бароко відзначається декоративно-театральними

композиціями, майстерною розробкою колориту и ефектів освітлення, складними ракурсами, підкресленою парадністю.

Основні види та жанри: розписи (фрески) в церквах і палацах, вівтарний живопис; сюжетна картина, портрет.

Найвідоміші художники: М. да Караваджо (Італія), Ель Греко, Хосе де Рібера, Д. Веласкес (Іспанія), П.П. Рубенс, А. ван Дейк (Фландрія),

Ф. Гале, Рембрандт ван Рейн (Голландія) та ін.

Течії живопису бароко: велична манера «maniera grande» (історичний, міфологічниий жанри, античні чи біблійні сюжети, теми уславлення католицьких святих, папу римського, давньоримських імператорів і сучасних володарів), демократична (караваджисти), художники-реальності.

Гравюра (фр. gravure) — вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет. Кожен відбиток з друкарської форми вважається авторським твором.

Інтерєр бароко - особливий вид меблів прикрашений засобами інверсії (чергування різних елементів) з оббивкою оксамиту з інкрустованими, різьбленими дерев’яними частинами, мозаїкою.

Матеріали в інтеєрі: різні породи дерева, бронзові позолочені накладки, золото, срібло, мідь, мармур, фарфор, дзеркало, перламутр, слонова кістка

Виробництво гобеленів досягло високого розквіту в південних Нідерландах. Фламандські сюжетні килими часто називали тканими фресками, бо вони теж прикрашали стіни. Гобелени можна було легко транспортувати, що сприяло їх широкому використанню для оздоблення соборів, каплиць, палаців і навіть вулиць під час свят.

Майстри художнього ткацтва створювати свої вироби за картоном (тобто нарисом на твердому папері), виконаним професійним художником. На килимах часто зображували біблійні сцени, персонажів античних міфів та літературних творів, тварин, пейзажі, герби шляхетних родин.

Ювелірне мистецтво бароко - келихи із золота, срібла, з додаванням

коштовних каменів, мінералів і корали, згодом додавали навіть кокосові горіхи і яйця страусів.