3.5. Вибір приймального пристрою пожежної сигналізації
Вибраний приймальний пристрій повинен задовольняти вимоги підрозділів 7.2.24-7.2.29[1], ДСТУ EN-54-2:2003[4] та п. 6.7 ДСТУ Н - CEN/TS 54-14[3].
Приймально-контрольні прилади повинні забезпечувати розподіл сигналів "Пожежа" та "Несправність".
Допускається застосування приймально-контрольних приладів без розподілу сигналів про пожежу і несправність при включенні в них не більше десяти шлейфів пожежної сигналізації і за умови, що установка пожежної сигналізації не використовується для керування автоматичною установкою пожежогасіння, димовидалення, сповіщення про пожежу, технологічним, електротехнічним та іншим обладнанням об'єкта, за винятком загальнообмінної вентиляції.
Резерв ємкості приймально-контрольних приладів (шлейфів пожежної сигналізації для неадресованих або адресованих пристроїв) повинен бути не менше ніж 10 %.
Для забезпечення надійної роботи системи пожежної сигналізації, її приймальний пристрій повинен мати основний і резервний джерела живлення.
Подаються основні технічні характеристики вибраного приймального пристрою пожежної сигналізації і коротко описується його принцип дії.
З урахуванням технічних характеристик приймального пристрою, коли необхідно, коректується кількість пожежних сповіщувачів у сигнальних лініях приймального пристрою.
Вибирається місце встановлення приймального пристрою і здійснюється трасування сигнальних ліній у приміщенні захищуваного об’єкта.
3.6. Проектування схеми і опис розробленої спс
Спроектувати схему системи пожежної сигналізації і описати роботу системи в основних її режимах, а саме: черговий режим, пожежа, несправність в сигнальній лінії. Опис роботи виконується в довільній формі.
Подати основні нормативні вимоги до технічного утримування розробленої системи пожежної сигналізації, навести регламент планового технічного обслуговування.
Рисунок 7 – Схема розробленої СПС
Рисунок 8 – Схема підключення ПС
4. Розробка автоматичної системи пожежогасіння (аспг)
4.1. Аналіз пожежної небезпеки захищуваного об’єкта
Враховуючи функціональне призначення захищуваного об’єкта, визначити можливі, найбільш імовірні, горючі речовини і матеріали, що можуть бути на об’єкті.
Згідно з нормативними документами виконати аналіз пожежної небезпеки горючих речовин і матеріалів; визначити клас можливої пожежі та пропоновані засоби гасіння; визначити клас пожежної небезпеки захищуваного об’єкта в залежності від його функціонального призначення; визначити категорію приміщення захищуваного об’єкта за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
Характеристики пожежної небезпеки речовин і матеріалів визначаються за довідником [6].
Клас можливої пожежі та пропоновані засоби гасіння визначаються за таблицею 3.1 “Класифікація пожеж” [6].
Клас приміщення за пожежною небезпекою, на який треба розраховувати спринклерну систему, необхідно визначати перед початком проектних робіт.
Будівлі та приміщення, що підлягають захисту автоматичною спринклерною системою, повинні бути віднесені до класу низької, середньої або високої пожежної небезпеки. Клас приміщення залежить від його типу і характеристик пожежної навантаги. Класифікація приміщень за пожежною небезпекою наведена в розділі 6 ДСТУ Б EN 12845:2011, приклади приміщень наведено у додатку А (табл. А1-А3) ДСТУ Б EN 12845:2011.
Будівлі та їх частини, які підлягають захисту та у яких наявне одне або більше приміщень і джерел пожежної небезпеки, повинні бути віднесені до відповідного класу пожежної небезпеки.
Приміщення з низькою пожежною небезпекою (LH) - це приміщення з низькою характеристикою пожежної навантаги, у яких наявні матеріали з низькою горючістю і жоден відсік яких не має площі понад 126 м2 із межею вогнестійкості щонайменше 30 хв. Приклади подано у додатку А.
Приміщення з середньою пожежною небезпекою (ОН) - це приміщення, де переробляються або виробляються горючі матеріали, які мають середню горючість, з середньою характеристикою пожежної навантаги.
Приміщення з середньою пожежною небезпекою ОН поділяються на чотири групи (ОН1, ОН2, ОНЗ, ОН4).
Приміщення з високою пожежною небезпекою (ННР) - виробничі приміщення з високою пожежною небезпекою. До них належать приміщення, у яких обертаються матеріали з високою горючістю, здатні спричиняти і швидко поширювати інтенсивне горіння. Приміщення класу ННР поділяється на чотири групи (ННР1, ННР2, ННР3, ННР4).
Після проведення аналізу пожежної небезпеки захищуваного об’єкта, здійснюється обґрунтований вибір системи пожежогасіння (водяна чи пінна, спринклерна чи дренчерна, поверхневого чи об’ємного пожежогасіння).