Практичне заняття 5 Тема: Види і жанри ораторського мистецтва.

План

1. Основні види промов (агітаційні, інформаційні, розважальні).

2. Історія зародження і розвитку видів ораторського мистецтва.

3. Жанри ораторського мистецтва:

а) громадсько-політичне красномовство (політичні промови, виступи на

мітингах, агітаційні промови, лекції на громадсько-політичні теми);

б) академічне красномовство (наукова доповідь, навчальна лекція, науково-

популярний виступ);

в) судове красномовство (адвокатська, або захисна, промова,

звинувачувальна промова);

г) дипломатичне красномовство;

ґ) соціально-побутове красномовство (ювілейна промова, застільна промова,

або тост, поминальна промова тощо);

д) церковне красномовство.

Практичні завдання:

Завдання 1. Доберіть максимальну кількість українських прислів’їв про слово,

мовлення, спілкування та прокоментуйте їх (виконуєтьсяу зошиті).

Завдання 2. Переконайте опонента, що, як сказав Цицерон, “Поетами народжуються, а ораторами стають” (У зошиті підготуйте план виступу з переконанням та підготуйтесь до усного виступу).

Література:

1. Вандишев В. М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч. посібн. – К: Кондор, 2006. – 264 с.

2. Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 184 с. 10.

3. Колотілова Н. А. Риторика: Навч. посібн. – К.: Центр учб. літератури, 2007. – 232 с.

4. Кульч З. Риторичний словник. – К., 1997.

5. Чулінда Л. І., Ларимський I. С. Риторична майстерність. – К., 2000.

Практичне заняття 6 Психологія та культура мовного спілкування.

План

1. Фактори, що зумовлюють прихильне ставлення до мовця (зовнішній вигляд, уміння гарно поводитися, внутрішні якості особистості, вміння спілкуватися з людьми).

2. Проблема некомунікабельності окремої людини, шляхи її розв'язання. Поради сором'язливим. Маломовність і балакучість.

3. Культура мовного спілкування – яскравий показник вихованості й освіченості людини.

4. Людина у колективі.

Практичне завдання:

Сократ (469 – 399 рр. до н.е.) – великий філософ-діалектик, майстер діалогу як творчого пошуку істини. Саме Сократ розвинув вчення про діалог як риторичний дискурс, зосередивши увагу на аргументації і контраргументації. Діалектичний діалог, при цьому мав головною метою відійти від крайнощів, щоб знайти істину, тяжів до знайдення золотої середини, щоб “пізнати доброчинність”. Структура сократівського діалогу така: теза, захист своєї тези, напад на тезу опонента, обмін питаннями та відповідями. Цю структуру можна вважати типологічною матрицею людської комунікації. Користуючись цією структурою, складіть діалог на тему: “Недостатньо знати, що слід сказати, але необхідно сказати це так, як треба” (Аристотель).

Література:

1. Вандишев В. М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч. посібн. – К: Кондор, 2006. – 264 с.

2. Коваленко С. М. Сучасна риторика: Навчально-практичний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2007. – 184 с. 10.

3. Колотілова Н. А. Риторика: Навч. посібн. – К.: Центр учб. літератури, 2007. – 232 с.

4. Кульч З. Риторичний словник. – К., 1997.

5. Чулінда Л. І., Ларимський I. С. Риторична майстерність. – К., 2000.