3.4. Розрахунок доз добрив на задану врожайність

У цьому питанні слід враховувати вищевказані три рівні програмування.

При першому рівні програмування дозу мінеральних добрив на задану врожайність визначають як різницю між загальною нормою поживних речовин і кількістю поживних речовин (NPK), яка надійде з ґрунту. Це не бажаний варіант удобрення культури. Слід вести розрахунки за умови повного повернення мінеральних добрив.

За другого рівня програмування використані з ґрунту поживні речовини повністю компенсуються органо-мінеральною системою удобрення. Органіку (гній, сидерати та ін.) вносять безпосередньо під культуру, або ж при цьому враховується післядія органіки, внесеної під попередню культуру і, виходячи з цього розраховувати дозу мінеральних добрив.

При другому рівні програмування забезпечується збереження органічної частини ґрунту, тобто рівень його природної родючості. Це, безсумнівно, буде важливий прогресивний агроекологічний захід.

Третій (основний) рівень програмування можливий лише за умови позитивного балансу органіки і поживних речовин у сівозміні – підвищення родючості ґрунту. Адже за десятки і сотні років має місце використання природної родючості ґрунтів. Внаслідок цього вміст гумусу у чорноземах знизився у два – два з половиною рази – з 8-10 до 3,5-4,0%. Тому за третього рівня програмування особливо прискіпливо потрібно слідити не лише за поверненням органіки, забраної з поля (зерно, корми, технічні культури), а за поверненням її з надлишком.

Чим потужніший шар ґрунту береться для розрахунку, тим, відповідно, більша кількість поживних речовин ґрунту використовується для формування врожайності, тим меншою буде норма добрив для одержання запланованого врожаю

Недоліком першого рівня програмування можна вважати використання переважно мінеральних добрив. Крім того, добрива вносяться у розрахунку використання поживних речовин ґрунту. Їх кількість у ґрунті, яка може бути використана рослиною визначається не досить точно, оскільки у ґрунті вміст поживних речовин протягом вегетаційного періоду змінюється в результаті коливання погодних умов. З ґрунту без повернення використовуються поживні речовини також за рахунок мінералізації органіки-гумусу, тобто понижується потенційна родючість ґрунту. Тому єсть досить підстав вважати даний спосіб розрахунку норм добрив на задану врожайність у сучасному інтенсивному рослинництві не кращим рішенням.

Важливе значення для розрахунків доз внесення мінеральних добрив у процесі програмування має органіка побічної продукції.

Компенсація виносу поживних речовин з урожаєм вказує про самодостатність даної сівозміни, що дає можливість одержувати порівняно високу врожайність і покращувати родючостість ґрунту.

Слід також мати на увазі, що на ґрунтах задовільного, тим більше високого рівня родючості 10 кг д.р. азоту, фосфору і калію на гектар не впливає на загальний результат – продуктивність і якість врожаю (В.Н. Кудрявцева).

Нижче коротко подається матеріал щодо обробітку ґрунту – основного і передпосівного, догляду, збирання врожаю.