2.4 Комікси в Радянському Союзі і Україні

СРСР і Українська РСР також підтримували такий вид мистецтва як комікси в відомих на той час через журнали «Перець» і «Крокодил».

«Перець»

“Логотип” сатиричного журналу «Перець»

«Перець» — український сатирично-гумористичний ілюстрований журнал. Перші два номери журналу «Червоний перець» побачили світ у Харкові 1922 року. В організації та редагуванні часопису брав участь Е. Блакитним і Остап Вишня. На жаль, через економічну скруту третій номер так і не вийшов.

Поновлений у 1941 році під назвою «Перець» журнал виходив у Києві — перше число вийшло 14 травня. У часі гонінь на інтелігенцію у вересні 1946 року радянська преса зарясніла звинуваченнями в сторону різних видань . 27 вересня 1946 року перепало й “перчанам” — ЦК КП(б)У виступив із критикою українського сатиричного журналу. У повоєнні часи журнал став одним із найпопулярніших видань в Україні та за її межами. Стоячи на прорадянських позиціях щодо зовнішньої політики, журнал критикував вади суспільства: пияцтво, бюрократію тощо. Журнал «Перець» попри ідеологічну сірятину, публікував чудові зразки гумору й сатири. І хоч журнал офіційно мав статус друкованого органу ЦК Компартії України, у ньому ніколи не пригасав дух вольниці.

За традицією великі сторінкові карикатури друкувались на першій і останній сторінці обкладинки (так званий «задник», на якому звичайно публікують малюнки на міжнародну тему). Якщо передивитись комплекти «Перця» за всі роки його виходу, то можна переконатись, що ця пропорція літературного та образотворчого матеріалу є загалом типовою для журналу (хоч кількість малюнків може варіюватися в залежності від їхнього розміру) (Додаток мал.13).

В незалежній Україні різко скоротилися не лише наклади періодичних видань (у тому числі й журналу «Перець»), але й нанівець зійшла дослідницька робота щодо осмислення ролі засобів масової інформації, часописів, видавництв у розвитку літературного процесу, зосібна гумористики як невід'ємної складової письменства. У часи незалежної України журнал здебільшого розповсюджувався за передплатою. Наклад становив близько 10 тисяч примірників на місяць.

У вересні 2013 року з'явилися перші повідомлення про те, що журнал з історією в 92 роки припиняє своє існування через брак фінансування. З січня 2014 року журнал перестав виходити.

«Крокодил»

“Логотип” сатиричного журналу «Крокодил»

«Крокодил» - радянський і російський сатиричний журнал . Символом видання є малюнок: червоний крокодил з вилами. «Крокодил» заснований в 1922 році , спочатку як додаток до « Робітничої газети ». Після масованої політико-ідеологічної атаки на « буржуазну сатиру з 1933 року , коли був закритий журнал «Личак», «Крокодил» залишився єдиним всесоюзним сатиричним журналом. Сатира «Крокодила» обмежувалося дрібними побутовими темами - а також критикою некомпетентних керівників середньої та нижчої ланки, вона також відображала ключові питання і центральні події внутрішньої і зовнішньої політики. Аж до початку Перебудови сатира журналу зберігала жорсткий характер, за мінімальними винятками (Додаток мал.14).

У 2000 році в зв'язку з недостатнім фінансуванням «Крокодил» перестав видаватися. Він не витримав випробувань часу і після кількох перевидань остаточно закрився в 2008 році.