1.2 Чинники виникнення та прояви соціопатії

За словами фахівців, соціопатія особистості приносить її власникові масу неприємностей, в тому числі і з законом. Справа в тому, що такі люди вважають себе відмінними від інших. Отже, вони не підкоряються встановленим суспільством правилам і законам. У них відсутнє елементарне поняття етики та манер. Вони з легкістю переходять на крик і порушують громадський порядок. Примітно, що неповагу до інших людей соціопати переносять у тому числі і на своїх близьких. На думку експертів, цим особистостям немає справи до родинних зв'язків. Вони звикли жити і любити тільки себе. А всі спроби присікти їх неприборкане «я» часто зводяться до додаткових сварок і скандалів, нерідко супроводжується рукоприкладством і навіть різаниною. 

Будь-яка подія, пов'язана з розбіжністю очікуваного і дійсного викликає у підлітка певні проблеми, які так чи інакше впливають на його самооцінку (наприклад, отримання поганої оцінки з навчального предмета, або програш в конкурсі і т.д.), багато хто її знижує, викликаючи, як наслідок, в майбутньому певний страх перед будь-якою подібною дією. Не менш важливим чинником, що викликає невпевненість в собі, є серйозна дитяча психологічна травма, серед основних - глузування однолітків, потрапляння в безглузду ситуацію і т.д. До третього фактору можна віднести гіперопіку дітей батьками. У сім'ях, в яких є явний прояв гіперопіки з боку батьків, у дитини може відзначатися зайва невпевненість в собі і несамостійність [1].

Оскільки багато ознак часто не є симптомом психологічного розладу, не варто впадати в паніку, виявивши їх у своїх дітей, родичів або друзів. Навпаки, ця поведінка схожа з манерою спілкування підлітків в період їх статевого дозрівання. Крім того, соціопатія має багато спільного з нарцисизмом. Тому виявити за найменшою підозрою соціопатію зможе тільки фахівець.

1.3 Психологічні особливості віку ранньої юності

Ознаки явного психологічного розладу можуть спостерігатися у людей різного віку, незалежно від їх статевої приналежності. Так, соціопатом може бути як дитина, так і дорослий чоловік або жінка. Причому в залежності від віку, статі, а також індивідуальних особливостей можливі деякі зміни особливостей поведінки та характеру.

Дитина, яка страждає від соціопатії, ще не здатна усвідомлювати всю серйозність свого розладу. Тому його ознаки найчастіше будуть пов'язані з викликом суспільству. Наприклад, він може регулярно влаштовувати різні бешкети в школі або дитячому саду, кусатися, битися і проявляти агресію іншими способами. При цьому малюк буде робити все, щоб привернути увагу оточуючих. Крім цього, дитина-соціопат (ознаки його психологічного розладу можуть виражатися в особливостях його поведінки) схильний до скоєння нерозважливих вчинків. Наприклад, він може підвести своїх однокласників вкрасти що-небудь з супермаркету, влаштувати підпал у шкільному туалеті, побити кого-то і викласти відео в Мережі. Одним словом, мораль і нормальні людські цінності для таких дітей, а пізніше і дорослих, не існують.

У деяких випадках причиною соціальної фобії стає сором'ясливість, якою людина наділена від природи. Розлад відбувається в складний період життя людини – під час статевого дозрівання, тобто у підлітків.

Найчастіше страх перед суспільством властивий підліткам. Ми припускаємо, що причиною тому служить те, що підлітки частіше за дорослих бояться здатися безглуздими перед іншими, не терплять низької оцінки своєї діяльності, багато хто не готовий адекватно сприймати критику на свою адресу і не хочуть «впасти в очах однолітків». Всі ці прояви говорять про часту невпевненості в собі і в своїх силах.

Розглядаючи проблему соціальної фобії серед підлітків і молоді, варто відзначити, що більшість з них чітко розуміють, що вони схильні до даного недугу. У багатьох соціальних мережах створюються спільноти зі спільними інтересами і проблемами, серед яких можна виявити і групи людей, яким властиві ознаки соціальної фобії. У даних групах люди обговорюють загальну для них проблему і діляться своїм досвідом. Якщо подивитися віковий склад цих груп, можна помітити, що переважна більшість учасників (до 70%) - це підлітки і молодь від 16 до 21 років [1].

Юність - завершення перехідного стану від дитинства до дорослості, вступ у світ дорослих. У психологічному плані в цей час відбувається саморозвиток, свідоме самовдосконалення. Це остання стадія підготовки до дорослості, до практичної професійної діяльності. Соціальну ситуацію розвитку можна визначити як поріг дорослого життя [11].

Юність – це важливий етап формування особистості. Старший школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність – це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії, підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та створення власної сім’ї. Л.І. Божович підкреслює, що саме це створює нову соціальну ситуацію розвитку. Перед старшим шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього. Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії. Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій. Проте статева зрілість не означає зрілості соціальної. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки, соціальна зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для здобуття освіти. Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому. В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми. Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу, що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки. Ранній юнацький вік – це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте вони якісно інші і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким бути?”.

Особливо значущим є те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття дорослих статевих ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток – на жінок, тобто формується психологічна стать. Рання юність не менш психологічно складний період, ніж підлітковий. Але на цьому віковому етапі не так гостро позначаються фізіологічні та ендокринні процеси, відсутні різкі зміни у сприйнятті себе і оточуючих. Натомість інтенсивніше формується внутрішня позиція молодих чоловіків і жінок, виникає своє ціннісно-смислове розуміння тих якостей людини, які характеризують її як представника певної статі, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків чоловіка і жінки. [4].

Для емоційної сфери старшокласників характерні такі особливості: різноманіття пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних; більша, ніж у середніх класів, стійкість емоцій і почуттів; здатність до співпереживання, тобто здатності відгукуватися на почуття інших, близьких їм людей; розвиток естетичних почуттів, здатність зауважувати прекрасне в навколишній дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м’яких, ніжних, спокійних ліричних об’єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м’якості, стриманості [7].

Юнакам притаманна більша стійкість і глибина дружби. Вони друзів вибирають, виходячи зі спільних інтересів і занять, рівноправності взаємин, відданості й вірності. У цьому віці з’являється почуття любові. Юнацька любов здебільшого чиста, безпосередня, багата на різноманітні переживання, має відтінок ніжності, мрійності, ліричності й щирості. Здебільшого почуття любові зумовлює в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якості особистості, розвиватися фізично. Щоб привернути увагу об’єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття й прагнення.