Середні розміри жіночого таза. Площини малого таза (вхід, широка частина, вузька частина, вихід). Осі таза. Статеві особливості таза.

Жіночий таз ширший за чолові­чий тому, що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, а самі кістки тонші. Верхній отвір жіночого таза за формою еліпсоподi-бний і біль­ший за розміром, ніж чоловічий. Форма порожнини малого таза у жінок наближається до циліндричної, тоді як у чоловіків вона воронкоподібна. Мис крижової кістки у жінок менше вигинається у порожнину малого таза, ніж у чоловіків. Нижній отвір жіночого таза, як і верхній, значно ширший за чоловічий, тому що відстань між сід­ничними горбами більша, а куприк менше вигинається уперед. Слід також пам'ятати, що у нормально розвиненої жінки підлобковий кут має форму дуги, а у чоловіків він гострий.

Знання середніх розмірів жіночого таза має велике значення в акушер­ський практиці. Для визначення їх ви­користовують різні анатомічні структу­ри, а також деякі лінії і площини (рис. 34). Лінія, що з'єднує середини прямих діаметрів верхнього і нижнього отворів таза і йде паралельно тазовій поверхні крижової кістки, дістала назву тазової осі. Всі поздовжні (передньозадні) розміри мають назву кон'югат, а поперечні і косі — діаметрів. У велико­му тазі вимірюють: 1) зовнішню кон'югату -- відстань між остистим відрост­ком V поперекового хребця і верхнім краєм лобкового зрощення (дорівнює 200 мм); 2) остисту дистанцію -відстань між обома передніми верхні­ми клубовими остями (дорівнює 230— 250 мм); 3) міжгребеневий розмір -найбільшу відстань між обома клубо­вими гребенями (дорівнює 250—270 мм); 4) вертлюжну дистанцію—від­стань між великими вертлюгами стегно­вих кісток (дорівнює 310—330 мм); 5) прямий розмір, або кон'югату анатомічну,— між мисом та верхнім краєм лобкового зрощення (дорівнює 115 мм); 6) кон'югату гінекологічну — відстань між мисом та найбільш, висту­паючою частиною лобкового зрощення (дорівнює 105—110мм). Якщо розмір цієї кон'югати менший, то головка пло­ду при пологах не може ввійти в по­рожнину малого таза, і тоді слід робити операцію; 7) поперечний діа­метр — найбільшу відстань між логра-ничними лініями (дорівнює 135 мм); 8) косий діаметр — відстань між кри­жово-клубовим суглобом одного боку і клубово-лобковим підвищенням дру­гого (дорівнює 120—126 мм); 9) на­хил таза — кут, що утворюється між горизонтальною площиною та верхнім отвором таза (дорівнює 55—60°). Порівняльно-анатомічні дослідження довели, що цей нахил є наслідком вертикального положення тіла людини.

Розвиток кісток таза, вікові, статеві та індивідуальні особливості їх

Окостеніння тазової кістки починається на 2—4-му місяці ембріонального розвитку, коли виникає перший центр окостеніння в хрящовій тканині майбутньої клубової кістки. На 3— 4-му місяці з'являється кісткова тканина в хрящі сідничної кістки, а на 5-му місяці — в лобко­вій кістці. У перші роки життя більша частина тазової кістки побудована ще з хрящової тканини. Крім вищезгаданих первинних центрів окостеніння в різні роки життя формуються вторинні центри біля краю клубової кістки, в сідничному горбі, сідничній ості тощо. Окостеніння тазової кістки завершується у 20—25 років.

У немовлят таз має округлу форму, що нага­дує таз тварин. Мис у них майже зовсім не розвинений, а тазова поверхня крижової кістки пряма. У людей похилого віку нахил крил клубових кісток збільшується внаслідок де­якого опущення внутрішніх органів, а кістки таза стають більш тонкими. Іноді клубова ямка клубової кістки має один або кілька отворів. Зустрічаються випадки, коли в місцях прикріплен­ня зв'язок та м'язів до тазової кістки розвивають­ся відростки різної довжини.

4 .3. Анатомічна будова кісток нижньої кінцівки. Стегнова кістка. Кістки гомілки. Кістки стопи. Кульшовий і колінний суглоби. З’єднання кісток гомілки. Надп’ятково-гомілковий суглоб. Суглоби стопи. Склепіння стопи.

С тегнова кістка (fетиr) - найбільша довга кістка нашого скелета (рис. 4.62, а, б). На її верхньому кінці знаходиться головка, за нею - шийка, вгорі та внизу від якої помітні великий та малий вертлюги. Задня поверхня тіла кістки містить шорстку лінію, яка складається з внутрішньої та зовнішньої губ. Нижній кінець кістки потовщений завдяки наявності тут медіального та латераль­ного виростків, на яких розташовані однойменні надвиростки. Між виростками спереду знаходиться наколінкова поверхня, а ззаду - міжвиросткова ямка.

Наколінок (раtеllа) - округлої форми кістка, на задній поверхні якої є суглобова поверхня для зчленування із стегновою кісткою (рис. 4.62, в, г).

Великогомілкова кістка (tіbiа) (рис. 4.63) на гомілці лежить медіально. Верхній кінець несе латеральний та медіальний виростки, на яких знаходяться суглобові поверхні для зчленування із стегновою кісткою. Тіло має тригранну форму з гострим переднім краєм. Нижній кінець містить нижню суглобову поверхню (для зчленування з надп'ятковою (таранною) кісткою) і медіальну щиколотку.

Малогомілкова кістка (fіbиlа) (рис. 4.63) на гомілці лежить латеральне. Верхній кінець несе головку із суглобовою поверхнею (для зчленування з великогомілковою кісткою). Н ижній кінець має латеральну щиколотку, на якій знаходиться суглобова поверхня для зчленування з надп'ятковою кісткою.