5. Консультанти розділів магістерської роботи

Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	Підпис, дата
		Завдання видав	Підпис	Завдання прийняв	Підпис
1	Сорокіна Н.Г.канд.вет.наук,доцент
2	Сорокіна Н.Г.канд.вет.наук,доцент
3	Сорокіна Н.Г.канд.вет.наук,доцент
4	Ситнік В.А.к.вет.н.доцент

6. Дата видачі _________________________________________________________

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

АБК- ацидозна бульйона культура.

ПАБК- пропіоново-ацидофільна бульйона культура.

ВСА- вісмут-сульфіт агар для виділення сальмонел.

МПБ-м'ясо-пептоний бульйон.

МПА-м'ясо пептоний агар.

Агар Плоскірєва-для виділення шигел і сальмонел.

Середовище Ендо-для виділення ентеробактерій.

Селетінований бульйон-для накопичення сальмонел.

ЖСА-жовтково –сольовий агар для виділення стафілококів

Середовище Сабуро- для культивування грибів і дріжджів.

Середовище Сімонса-для диференціації ентеробактерій.

Середовище Блікфельдта-для виділення лактобактерій.

ЗМІСТ

	стр.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ	4
ВСТУП	7
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ	11
1.1. Природа шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят	11
1.2. Mікробіоценоз шлунково-кишкового тракту телят на фоні розвитку діареї.	15
1.3.Терапія і профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту новонароджених телят	17
1.4. Висновок з огляду літератури.	23
РОЗДІЛ 2 НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ	27
2.1. Матеріали і методи дослідження.	27
2.2. Характеристика господарства.	34
РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ	37
3.1.Вивчення епізоотичної ситуації в ПОП ім.-Войкова .	37
3.2.Мікробіологічні дослідження фекалій здорових телят та телят з розладами функції шлунково-кишкового тракту.	539
3.3.Розробка та застосування пробіотика “Бактонорм”.	443
3.4.Корекція і профілактика дисбактеріозу кишечника за допомогою пробіотиків” Бактонорм” і” Імунобактерин”.	448
3.5. Розрахунок економічної ефективності.	51
РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЇХ ЕКОЛОГІЧНЕ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ	53
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ	56
ДОДАТКИ	58
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ	61

“Вступ”

Одним із важливих завдань с-г виробництва є забезпечення потреб населення в продуктах харчування, а промисловість сировиною. Для цього необхідно вдосконалювати і впроваджувати інтенсивні методи і прогресивні технології виробництва молока і м’яса.

Необхідно приділити велику увагу підвищенню ефективності цієї галузі,зокрема розвитку скотарства.Ріст поголів’я худоби і підвищення її продуктивності в значній мірі залежить від того, як організована робота по збереженню і вирощуванню молодняку. Цим в кінцевому рахунку визначається і рівень виробництва молока і м’яса. Сучасна технологія вирощування молодняку повинна максимально сприяти прояву генетичних можливостей тварин і в той же час повинна бути економічно вигідною.

Успіх в справі вирощування високопродуктивних тварин започатковується від народження здорового молодняку. Сучасні науково обґрунтовані технології дозволяють максимально зберегти новонароджених телят і вирощувати тварин бажаного типу, здатних в конкретних умовах проявляти високу продуктивність при економному споживанні кормів. Одним із найбільш складних питань розвитку тваринництва є боротьба з хворобами травного каналу новонароджених телят, які широко розповсюджені, незалежно від характеру технологій утримання тварин. Так, згідно даних інституту ветеринарної патології при Цюрихському університеті у США від розладів щлунково -травного каналу щорічно гине 10 % із 40 мільйонів новонароджених телят. В Канаді смертність телят в окремих стадах складає 75 % при варіабельності від 10 до 25 % . У Франції кожного року від інфекцій шлунково- кишкового каналу страдає більше 2 мільйонів телят, із яких 300 тисяч не вдається вберегти . В Україні найбільших економічних збитків господарствам завдають гострі шлунково-кишкові захворювання, більш відомі під назвою гастроентерити новонароджених, які спричиняються патогенними та умовно патогенними мікроорганізмами. Телички, які перехворіли в ранньому віці розладами шлунково- травного каналу, значно відстають в рості і розвитку, пізніше осіменяються і виявляються менш продуктивними коровами, в порівнянні з тваринами, які не хворіли в ранньому періоді життя. Діагностика і профілактика неонатальних патологій діарей новонароджених телят, пов’язана з комплексною етіологією захворювання і різними поглядами на її природу.[7;42]

Складність постановки діагнозу пов’язана не з клінічними проявами, а з великою кількістю збудників. Труднощі боротьби з неонатальною діареєю телят зумовлені тим, що пронос у тварин розпочинається з першого дня їх життя і розглядається спеціалістами, як комплекс симптомів різних захворювань (гастроентерит, колібактеріоз, криптоспоридіоз, хламідіоз тощо). Інакше кажучи, в основі діагностики, профілактики і лікування гострого шлунково-кишкового розладу у телят в перші дні їх життя практично зберігається принцип: один збудник одна хвороба, що в умовах ведення сучасного тваринництва часто не відповідає дійсності. Сучасна спеціальна література з питань діарей новонароджених телят визначає захворювання діареєю як окрему хворобу з комплексною етіологією, що проявляється на фоні аліментарних вірусних, мікробних, імунологічних, стресових, генетичних і інших факторів, сукупність яких буває настільки різновидною, що практично неможливо встановити домінуючий вплив якої небудь групи факторів або одного із них. Так, при вивченні спонтанних випадків гострої діареї у новонароджених телят з допомогою вірусологічного, мікробіологічного і патологоанатомічного методів дослідження, встановлено наявність в організмі тварин в різних комбінаціях рота-, реовірусів, вірусу інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби, кишкової палички, протея, криптоспоридій і інших, шкідливих для новонароджених телят, біологічних агентів .Тому визначити точно роль кожного з агентів в етіології захворювання практично неможливо.До важливих заходів комплексної профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят відносяться також повноцінна годівля тільних корів, умов їх утримання, створення у них напруженого колострального імунітету проти колібактеріозу, ізольований розтел нетелів і корів в пологових відділеннях, створення нормального бактеріального циклу в травному каналі новонароджених з допомогою відповідних препаратів, випоювання телятам молозива, негайна ізоляція захворівших телят до будь яких стрес факторів, тощо. Повноцінна годівля тільних корів і відповідні умови їх утримання є першою ланкою в системі заходів з профілактики неонатальної патології телят. Виконання цих вимог забезпечує отримання здорового приплоду, здатого до швидкої адаптації до нових, в порівнянні з внутріутробним розвитком умов. Незадовільна годівля корів в період тільності, особливо з порушенням умов їх утримання, є причиною народження недорозвинутих телят, так званих гіпотрофіків. Такі телята більш чутливі до неблагоприємних факторів зовнішнього середовища до збудників шлунково-кишкових і інших захворювань. Інакше кажучи, здорові телята можна отримати тільки від здорових корів . Ізольований розтел нетелів і корів в відповідних санітарних умовах пологових відділень знижує можливість проникнення в організм новонароджених вірусів і мікробних агентів, які зумовлюють виникнення неонатальної патології. Це має надзвичайно важливе значення, поскільки новонароджені телята, не маючи ще активного імунітету, досить сприйнятливі до інфекційних захворювань, а для гіпотрофіків небезпечним є і умовно патогенні мікроорганізми. Своєчасне випоювання телятам молозива і його раціональне використання є ключовим питанням профілактики шлунковокишкових захворювань новонароджених телят. Молозиво є для новонароджених телят найбільш цінним кормом. Воно вміщує всі необхідні для організму речовини як в достатній кількості, так і в найбільш оптимальних співвідношеннях. Замінити молозиво іншими кормами практично неможливо.

Молозиво забезпечує новонародженим тваринам пасивний імунітет, дякуючи наявністю в ньому антитіл, які продукуються материнським організмом і передаються з молозивом. Корови набувають активного імунітету проти тих патогенних вірусів і мікроорганізмів, з якими вони мають контакт. В зв’язку з цим молозиво заміняє всі лікарські препарати, але лікарські препарати разом взяті не можуть замінити молозива.[3;8;6]

Необхідність негайної ізоляції захворівших діареєю новонароджених телят пов′язана не тільки з поліетіологією гострого шлунковокишкового розладу, під впливом патогенних збудників (віруси, мікроби), але й з відсутністю у них cформованої імунної системи, яка здатна створювати імунітет. В зв’язку з цим новонароджені тварини є особливо чутливі до умовно патогенних мікроорганізмів. Для профілактики діареї новонароджених важливе значення має унинення різних стрес факторів, особливо різких змін температури, вологості повітря, які ще більше можуть понизити імунобіологічну резистентність організму.

Отже, можна зробити висновок, що шлунково-кишкові захворювання телят в більшості випадків мають комплексну етіологію. Поряд з мікробами, вірусами, простійшими в патогенезі цих захворювань важлива роль належить факторам зовнішнього середовища, імунологічному і генетичному статусу тварин, складу раціону тільних корів, ступеня інтенсифікації тваринництва. Незважаючи на удосконалення діагностичних тестів і методів ізоляції ентеро патогенних факторів, інтерпретація отриманих лабораторних даних представляє ще більшу проблему. Наявність мікроорганізмів і вірусів в фекаліях телят з клінікою діареї не може служити надійним критерієм оцінки їх вірулентності, тому що ці мікроорганізми виявляються і у здорових тварин Сьогодні ще існує ряд важливих проблем, що до специфічної профілактики і терапії шлунковокишкових захворювань молодняку і вони чекають свого вирішення. Актуальною є подальша розробка препаратів, методів і способів неспецифічної профілактики і терапії на основі комплексного підходу до вирішення спеціальних і організаційно господарських питань. Як свідчить досвід практики етіологія гострих шлунковокишкових захворювань новонароджених, до цього часу в багатьох відношеннях ще не розшифровані. Ще немає єдиного підходу щодо етіології і патогенезу хвороби, методів профілактики і лікування хворих тварин. Методи профілактики, які застосовуються в даний час, не у всіх господарствах бувають достатньо ефективними, а методи лікування не забезпечують бажаних результатів. Створення належних зоогігієнічних умов утримання і годівлі вагітних тварин, розробка методів стимуляції була і залишається головною ланкою в системі профілактики хвороб новонароджених

“РОЗДІЛ” 1

“1.1”Прода шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят.

Гострі шлунково-кишкові захворювання новонароджених телят займають одне з перших місць серед хвороб новонароджених, як в цілому в світі, так і на Україні, зокрема. Вони наносять значних економічних збитків тваринництву внаслідок зменшення приросту маси тіла тварин, затримки їх розвитку, зниження продуктивності при подальшому використанні, загибелі і затрат на проведення ветеринарно-санітарних заходів. В останні роки спостерігається стійка тенденція до їх зростання майже в 1,4 рази .

При цьому захворюваність телят сягає від 60-80 % до 80-100% , а загибель від 30 до 50-70% .

У вітчизняній і зарубіжній літературі є багато повідомлень і досліджень щодо етіології гострих шлунково-кишкових захворювань, але більшість науковців зосередилась на поліетіологічній природі цих захворювань . Основними причинами цих хвороб слід розглядати неспецифічні (незадовільні умови утримання, годівлі тварин, стресові ситуації, низька ветеринарно-санітарна культура і т.п.), а також специфічні фактори, в першу чергу бактерії, віруси та їх асоціації[39]. Неспецифічні фактори, вочевидь, є пусковими механізмами. У кожному окремому випадку спалаху захворювання існує головна причина . На життєздатність неонатальних телят певним чином впливає порушення закономірностей утробного росту і розвитку. Із 100 новонароджених телят тільки у 7-15% телят морфофункціональний статус відповідає гестації й вони виявляють високу життєздатність у неонатальний період. Інші (93-85%) мають утробну недорозвиненість, яка проявляється екстер’єрними характеристиками та зниженням життєздатності в перші дні життя. Одним із головних чинників, що впливає на повноцінність плацентарного бар’єра (мати-плацента-плід), є зростаюча дія антропогенних факторів.[1;3;4] .

Нестача поживних і біологічно-активних речовин у раціоні матері спричиняє народження приплоду малої маси і малих розмірів (гіпотрофія). Маса тіла телят - гіпотрофіків на 20% і вище є меншою від маси телят - нормотрофіків; коливалася в межах від 15 до 27кг (21,5+0,5) і становила 3,9-5,0% від маси матері (маса нормотрофіків - 7-8%). З числа нормально розвинених телят у перші 10 днів життя з ознаками діареї захворіло 32,5%, телята гіпотрофіки захворіли усі . У телят-гіпотрофіків в силу морфо-функціональної недорозвиненості певних тканин апарату травлення, порушується пристінкове травлення, особливо при вірусних діареях, які супроводжуються руйнуванням циліндричного епітелію і замінюють його кубічним [40,41] . Все це сприяє виникненню такого явища, як токсикоз, який підсилюється дією так званих умовно-патогенних мікроорганізмів, що призводить не тільки до важкої форми діареї, але й порушення всього обміну речовин і функції внутрішніх органів . Порушення годівлі корів - згодовування тваринам неякісних кормів в останній період тільності (при згодовуванні кормів з надмірним вмістом нітратів); перенасичення організму силосом, сінажем призводить до накопичення в молозиві в надлишкових кількостях токсичних продуктів. У більшості випадків симптоми хвороби з’являються після першого - другого напування телят молозивом, рідше на 2-й день життя, часто хвороба ускладнюється дисбактеріозом .[2;3].

Важливe значення у стійкості новонароджених, щодо гострих розладів травлення, мають санітарно-гігієнічні показники молозива . Mолозиво корів, хворих на мастит з субклінічним перебігом, викликає 100%-ну захворюваність телят з симптомами діареї. Тому при згодовуванні новонародженим неповноцінного молозива і молока порушується функція травного каналу в перші дні життя і дуже швидко виникає інтоксикація організму .

Стійкість новонароджених до шлунково-кишкових захворювань залежить також від інтенсивності засвоєння імуноглобулінів і напруженості колострального імунітету. А цьому, в свою чергу, сприяє своєчасна випойка молозива. Оптимальна резорбція імуноглобулінів у кишечнику телят спостерігається при випоюванні першої порції молозива в перші дві години життя. Ось чому тригодинний інтервал від народження до прийому першої порції молозива вважається критичним.

В очевидь, не аби яку роль у виникненні ентеритів відіграють зоогігієнічні умови годівлі та утримання новонароджених. Hаявність в кишечнику бактеріальної інфекції не завжди призводить до розладів травлення. Проте порушення технологічних вимог до утримання (концентрація і скупченість великого поголів’я тварин, температура, загазованість, підвищена вологість тваринницьких приміщень) та зміна складу мікрофлори шлунково-кишкового тракту відносяться автором до основних факторів, що викликають захворювання.[4;8;10].

Певну роль у виникненні шлунково-кишкових захворювань новонароджених відіграє і мікрофлора приміщень, де проходять розтели і утримуються новонароджені .Так, за даними А.І.Завірюхи і співробіт., встановлено, що на 1см² підлоги приміщення, в якому утримувалися хворі на діарею телята, знаходилось 1750+350тис. патогенних ешеріхій, 10 колоній клостридій, 1100тис. коків. Через 3год після контакту новонародженого теляти з об’єктами такого приміщення в 1г його фекалій виявлено 800+16,3тис. патогенних ешеріхій, 197+20,7тис. клостридій, 12750+385тис. кокової мікрофлори.

Не дивлячись на різноманітність пускових механізмів хвороб шлунково-кишкового тракту, основним в етіопатогенезі цих захворювань залишається вплив бактеріального фактора .

У зв’язку з вище сказаним стає очевидним, що етіологію шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят необхідно вивчати багатопланово, приділяючи особливу увагу первинній ролі вірусів, які здатні обумовлювати початковий запальний процес.

Вчені - інфекціоністи вважають, що участь рота- і коронавірусів в етіології гастроентеритів новонароджених телят є беззаперечною, причому віруси, реплікуючись, викликають значну деструкцію ентероцитів і є своєрідним пусковим механізмом розвитку патології .

В наступні роки в переважній більшості країн світу були одержані дані, які свідчили про змішаний характер етіології шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят, хоч і надавалась перевага вірусам як початковим агентам в механізмах розвитку запалення кишечника .

Якщо зважити на те, що в деяких господарствах України від масових шлунково-кишкових захворювань гине від 30% до 55% новонароджених телят, то стане очевидним, що економічні збитки від цих хвороб надзвичайно великі .

Важливе значення в етіології шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят відіграють бактерії з родини Enterobacteriaceae. До них відносяться ентеротоксигенні кишкові палички, які викликають колібактеріоз і коліентеротоксимію ; сальмонели протей .Останнім часом з’являються повідомлення про причетність до етіології шлунково-кишкових хвороб новонароджених і інших ентеробактерій. Зокрема, велика увага приділяється бактеріям роду Yersinia i Klebsiella. Ряд науковців стверджують, що ці мікроорганізми здатні викликати захворювання молодняка сільськогосподарських тварин, які протікають по типу гастроентеритів .

Незадовільні умови утримання, годівлі тільних корів та новонароджених телят є пусковими механізмами названої патології .Всі шлунково-кишкові захворювання у переважній більшості випадків супроводжуються таким явищем як дисбактеріоз, для якого характерним є виразна зміна кількісного і якісного складу мікрофлори кишечника.

“1.2”. Mікробіоценоз шлунково-кишкового тракту телят на фоні розвитку діареї.

В.Я.Садовський встановив, що у телят розлади кишечника супроводжуються помітним зменшенням кількості молочнокислих, пропіоновокислих бактерій, нормальних ешеріхій з одночасним збільшенням кількості ентеропатогенних ешеріхій, клебсіел, єрсіній, протея. Практично аналогічні результати отримали І.І.Олексюк із співробітниками , які з органів телят, що загинули від шлунково-кишкових хвороб, виділяли патогенні серотипи ешеріхій (10% випадків) протей (4,3%) паличку синьогнійну (28,5%), диплококи (50%), гемолітичний стрептокок (7,2%).[4;].

Р.М.Шевчук встановив, що процес стабілізації кишкової мікрофлори у телят закінчується на 10-12 день постнатального періоду, проте у хворих телят з розладами функції кишечника відмічалось збільшення у 5-7 разів ешеріхій, у 13% хворих виділявся протей, у 7%-гриби. В значно меншій кількості виділялись біфідобактерії і молочнокислі бактерії.

Вивчаючи кишкову мікрофлору телят 3-10-денного віку Т.Б.Дідик дослідила, що у здорових 3-7 -денних телят у сичузі та 12-палій кишці домінували лакто- і біфідобактерії. Вони були виділені від усіх телят у кількості 5-11 lg/г. У хворих шлунково-кишковими розладами 3-10-денних телят біфідобактерій у сичузі і 12-палій кишці встановлювали не у всіх випадках. Постійно в цих відділах знаходилися лактобактерії (5-9 lg/г); бацили (1-5 lg/г) та дріжджоподібні гриби (1-5 lg/г). У більшості як здорових, так і хворих тварин виявлено анаеробні коки (5-11 lg/г), ешеріхії (2-5 lg/г), клостридії (1-3 lg/г), ентерококи (до 1 lg/г), протей (1-3 lg/г).

Умовно - патогенна мікрофлора мігрує із звичайних місць знаходження - товстих кишок - до переднього відділу кишечника і, розмножуючись там у великій кількості, утворює багато бактеріальних токсинів і біогенних амінів, які виконують роль "надзвичайних подразнювачів".[5;6;9]

Деякими авторами доведено, що склад мікрофлори товстого кишечника сільськогосподарських тварин різноманітний і на долю анаеробних бактерій припадає більше 90% від загальної кількості мікроорганізмів, в той час як кількість інших бактерій складає тільки 1-4%.Загальне число стафілококів, клостридій, протея і грибів залишається досить низьким і становить лише 0,01-0,001% до всієї кількості мікроорганізмів .[14;12].

Відомо, що нормальна мікрофлора кишечника є важливим фактором у формуванні імунобіологічної реактивності організму і підтримці фізіологічної активності травного тракту. Головна роль при цьому відводиться мікрофлорі дістальної частини кишечника. За даними сучасних дослідників в мікрофлорі товстої кишки домінує анаеробна аспорогенна флора, що складається в основному з біфідобактерій, на долю яких припадає 85-98% нормальної мікрофлори .

В процесі еволюції, в результаті взаємодії організму господаря з оточуючими його мікроорганізмами, пройшов відбір певних видів мікроорганізмів, які здатні прикріплюватися і колонізувати слизові оболонки відповідних еконіш і використовують організм господаря як нове середовище для росту і розвитку. Так сформувалися симбіотичні асоціації, що складають нормальну мікрофлору людини і тварини .

Наукові ідеї і результати досліджень видатного російського вченого І.І.Мечнікова визначили в основному розвиток мікроекології кишечника в ХХ столітті. І.І.Мечников висунув ідею про заміну шкідливої мікрофлори кишечника на корисну, як одну з можливостей продовження життя. Він вважав, що це може бути здійснено при використанні молока, сквашеного ацидофільними бактеріями, наприклад В.bulgaricus (Lactobacillus delbrueckii subsp. вulgaricus), які пригнічують розвиток "мікробів гниття".

Далі, на протязі багатьох десятиліть, починаючи з робіт Л.Пастера і І.І.Мечнікова, нормальна мікрофлора кишечника була і залишається об’єктом постійної уваги дослідників .

Встановлено, що бактеріальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту відіграє значну роль у підтриманні здоров’я в організмі господаря, вона приймає участь у створенні постінфекційного захисту і протікання ряду метаболічних процесів .

“1.3”. Терапія і Профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту новонароджених телят.

Тваринництво завжди було і є стратегічною галуззю для будь-якої країни. Продуктивність птиці і тварин, якість м’яса, молока і яєць напряму залежить від фізіологічного стану тварин і птиці. Він в свою чергу визначається станом травної системи, складом мікрофлори кишечника. Ідея цілеспрямованої зміни складу симбіотичної мікрофлори шлунково-кишкового тракту належить засновнику вітчизняної мікробіології І.І. Мечникову. Сьогодні ця наукова передумова отримала широкий розвиток як в нашій країні так і за кордоном під назвою «замісна мікрофлора». Головними в цьому процесі являються бактерії, які отримали назву «пробіотики», що в перекладі означає «для життя». Пробіотики – це живі мікроорганізми і речовини мікробного походження.[

І на сьогодні, світовий ринок пробіотичних мікроорганізмів (пробіотиків) являється одним з найбільш перспективних і оцінюється мільярдами доларів на рік.

Пробіотики – це живі мікроорганізми і речовини мікробного походження, що позитивно діють на здоров’я тварин через проти інфекційні захисні механізми, імуномоделюючу дію, підвищення бар'єрних функцій, метаболічні ефекти і позитивні впливи на моторику і функції кишечнику. Тож далі пропонуємо розглянути механізм їх дії, їх відмінність від антибіотиків, причини використання та їх переваги.

“Таблиця 1.1.”. Пробіотичні мікроорганізми

Молочнокислі бактерії	Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgaricus; L. acidophilus L. caseiss. casei; L. rhamnosus; L. reuteri; L. plantarum L. fermentum; L. brevis; L. helveticus; L. lactis Streptococcus salivarius ss thermophilus; S. lactis Enterococcus faecium; E. faecalis Bifidobacterium bifidum; B. pseudolongum; B. brevis B. thermophilus Pediococcus pentosaceus
Спороутворюючі бактерії	Bacillus subtilis; B. licheniformis; B. cereus; B. toyoi; B. natto; B. mesentericus Clostridiumbutyricum
Гриби	Saccharomyces cerevisiae; S. boulardii; Aspergillus oryzae; A. niger; Candida pintolopesii

Механізм дії пробіотиків:

Пробіотики в кишечнику запобігають розмноженню несприятливих бактерій та їх впливу на організм, при цьому небажані бактерії витісняються, на відміну від антибіотиків, які вбивають не лише шкідливу мікрофлору, але і корисну, тому і не дивно, що в Україні використання антибіотиків, які стимулюють ріст, в процесі виробництва курячого м’яса заборонено чинним законодавством. Пробіотичні бактерії виробляють в кишечнику речовини, що запобігають росту небажаних бактерій, стимулюється захисна система самого кишечника та укріплюється імунітет самої тварини і птиці.

Відміна пробіотиків від антибіотиків:

1. нульовий строк очікування, реалізацію товарної продукції можна здійснювати безпосередньо після використання;

2. відсутнє звикання до препарату;

3.     він нешкідливий, навіть якщо концентрація препарату перевищує рекомендовані норми в кілька разів.

Основні причини використання пробіотиків:

1.        низький рівень імунологічної реактивності та природної резистентності;

2.        зниження життєздатності молодняка;

3.        збільшення захворюваності та летальності;

4.        для корегування дисбактеріозів;

5.        для регулювання мікробіологічних процесів в стравохідному тракті;

6.        для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту аліментарної та інфекційної етимології;

7.        для прискорення росту молодняка і зменшення його відходу;

8.        для підвищення біологічної повноцінності продукції.

Найбільшу ефективність пробіотиків відмічається при профілактиці інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо у молодняка сільськогосподарських тварин. В цих випадках пробіотичні препарати не лише згубно діють на збудників захворювань але і сприяють відновленню нормального мікробіоценозу кишечника.

Друга перевага пробіотичних препаратів в тому, що мікроорганізми, які входять до їх складу, в процесі відтворення в стравохідному тракті тварин і птиці продукують значну кількість біологічно активних речовин, а вони, в свою чергу, стимулюють природну резистентність організму.

З економічної точки зору найбільш важливо, що від використання пробіотичних препаратів збільшується приріст живої маси і збереженість молодняка, знижуються затрати корму, підвищується продуктивність тварин 

Тепер в різних країнах світу випускається велика кількість комерційних препаратів типу колібактерин, мутафлор, нормафлора, біфілакт, лактобактерин, лактоцидін, лацінеекс, ацидофілін, лактобацилін, біфідумбактерин, ейглан, ліобіфідус і ін., а також препарати, що містять декілька мікроорганізмів-симбіотів: біфікал, омніфлора, тетралактан і ін. Тільки для нормалізації мікробіоценозу кишечника людей в різних країнах випускається понад 250 різновидностей кисломолочних продуктів [3].

Максимально раннє застосування пробіотиків, починаючи з першого дня життя, в благополучних по імунологічному статусу господарствах сприяє підтримці кишечного біоценозу в перші тижні життя і забезпечує баланс кишечної мікрофлори.

Першими пробіотиками, що застосовувались в ветеринарії, були АБК (ацидофільна бульйонна культура) і ПАБК (пропіоново-ацидофільна бульйонна культура) - змішана культура пропіоново- кислих бактерій і ацидофільної палички в бульйоні, котрий приготовлений з крові тварин і молочної сироватки, містить вітаміни В1, В2, В12, діє антимікробно, стимулює ріст і розвиток.

І.І.Мечников [31] запропонував вводити лактобацили в кисломолочній формі, тобто в вигляді молока, сквашеного лактобацилами. Пізніше були запропоновані кисломолочні препарати на основі біфідобактерій.

В останні роки велику увагу приділяють схемам лікування кишечних інфекцій з максимальним обмеженням антибіотиків. Багато дослідників підтверджують позитивний вплив на перебіг гострих шлунково-кишкових хвороб біологічних препаратів, особливо тих, що містять біфідобактерії [14].

Внаслідок збільшення в мікробіоценозі шлунково-кишкового тракту тварин кількості аеробних спороутворюючих бактерій посилюється фагоцитарна активність лейкоцитів крові відносно патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів[ 22,7].

Враховуючи велику кількість препаратів-пробіотиків, які знайшли застосування як в гуманітарній, так і в ветеринарній медицині, нижче приводимо посилання на окремі повідомлення про успішне застосування пробіотиків.

Інститутом мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболотного АН України спільно з Українською сільськогосподарською академією розроблено препарат бактерин- SL, до складу якого входять представники нормальної мікрофлори кишечника .

Бактерин-СЛ та моноспорин призначені для профілактики та лікування гострих шлунково-кишкових хвороб тварин, боротьби з цвіллю кормів [26].

Створений новий пробіотик - споролакт, до складу якого входять мікроорганізми різних таксономічних груп - Bacillus i Lactobacillus. Кожний із включених штамів (окремо або в комплексі) входять до складу застосованих в практиці препаратів (біоспорин, бактерин-СЛ і лактобактерин). Комплексний пробіотик інгібірує життєдіяльність різних груп патогенних мікроорганізмів і сприяє відновленню представників облігатних мікроорганізмів в більшій мірі, ніж кожний із його компонентів.

В.П.Литвин , В.В.Поліщук використали Бактерин-СЛ та споролакт для профілактики і лікування гострих шлункових та респіраторних хвороб молодняка раннього віку.

Створений нещодавно пробіотик "Біфідин" - це сухий бактеріальний концентрат, в 1г якого міститься не менш як 1´10¹⁰ життєздатних клітин біфідобактерій, 1´10⁸ пропіоновокислих бактерій та 1´10⁸-ацидофільних паличок .

В теперішній час в ветеринарії найбільш широко застосовуються пробіотики, що отримані на основі молочно-кислих бактерій і стрептококу (пропіовіт, пропіацид, ацидофілін, лактиферм).

В останнє десятиліття за кордоном створено ряд препаратів -пробіотиків: ліобіфідус, біфідіген, ортобактер, інфлорен, ацикур, риболак, лактобацилл, омніфлора, біолактиль, примадафілюс, лінекс та ін. В Росії на протязі двох-трьох десятиліть успішно використовують біологічні препарати: колі-бактерин, біфідумбактерин, лактобактерин, біфікол. За останні п’ять-сім років створені: біфідин, біфіллін, біфілонг, ацилакт, біофруктолакт, аціпол, біфідум-форте, вігел.[11;19;10]

Пробіотики застосовуються для профілактики і лікування дисбактеріозів і гострих шлунково-кишкових захворювань, викликаних патогенними і умовно-патогенними мікроорганізмами . Але серед них не має препаратів, які мають яскраво виражену антивірусну активність. Хоча відомо, що в структурі захворювань людей і тварин значну частину складають інфекції вірусної і вірусно-бактеріальної етіології. У зв’язку з цим розробка високоефективних препаратів, що характеризуються одночасно антибактеріальними і антивірусними властивостями є досить актуальною проблемою. Найбільш перспективними є біопрепарати на основі аеробних спороутворюючих бактерій роду Bacillus. Вже зараз на їх основі з допомогою методів генної інженерії створені суперпродуценти різноманітних біологічно активних речовин, тобто доведена можливість отримання штамів бацил з заданими властивостями.

Вчені доводять, що пробіотики не тільки корегують мікрофлору шлунково-кишкового тракту, а й вирівнюють стан імунної системи новонародженних, імунні порушення .

В.П.Литвин і співавт. повідомили про високу економічну ефективність (96-100%) лікувально-профілактичних пробіотиків-споролакту, моноспорину-ПК та біфідумбактерину ветеринарного, котрі запобігають розвитку дисбактеріозів, стимулюють фагоцитарну активність моноцитів і нейтрофілів, індукують продукцію ендогенного інтерферону та сприяють зростанню титрів специфічних антитіл при щепленнях.

Зважаючи на те, що шлунково-кишкові хвороби сприяють розвитку імунодефіциту, з метою корекції цього явища та стимуляції імунного процесу почали застосовувати сполуки різної природи (так звані імуномодулятори), здатні обумовлювати неспецифічний вплив на систему імунітету.

Про ефективне застосування біологічно активного імуномодулятора (БАІ-1) повідомив С.І.Скрипник і співавт. . Препарат введений коровам в останні 2 місяці тільності на 10-15% знижує захворюванність шлунково-кишкового тракту новонароджених телят і сприяє на 13% збільшенню маси тіла.

“1.4”. Висновок з огляду літератури.

Із наведеного літературного огляду видно, що шлунково-кишкові хвороби телят мають значне поширення в тваринницьких господарствах, проте їх природа може бути різноманітною і в кожному випадку потребує уточнень. При цьому необхідно врахувати видовий спектр мікроорганізмів та зважати на негативний вплив на організм тварин зовнішніх чинників, пов’язаних з годівлею і утриманням тварин.

Встановлено, що розвиток шлунково-кишкових хвороб супроводжується дисбактеріозом, який досить ретельно вивчається в гуманітарній медицині. Це явище у телят з’ясоване поверхнево і вимагає подальшого поглиблення. Є тільки окремі повідомлення стосовно впливу шлунково-кишкових хвороб на систему клітинного і гуморального імунітету, загальні фізіологічні реакції організму. Існує небагато даних відповідно до можливостей корекції та профілактики розладів кишечника. Пробіотики, що при цьому застосовуються, в переважній більшості конструюються на основі молочно-кислих та біфідобактерій, які не здатні остаточно нормалізувати мікрофлору кишечника, яка за видовим складом різноманітна. Недостатня увага приділяється представникам родини Enterobacteriaceae, зокрема, ешеріхіям, які також формують нормальну мікрофлору кишечника. Практично немає даних щодо комплексного підходу до проблеми профілактики і лікування розладів кишечника з урахуванням біохімічних порушень в організмі хворих телят, зміни видового складу мікрофлори з одночасним застосуванням пробіотиків та стимуляторів механізмів неспецифічного імунітету.[1’;2;4].

Порушення годівлі корів - згодовування тваринам неякісних кормів в останній період тільності (при згодовуванні кормів з надмірним вмістом нітратів); перенасичення організму силосом, сінажем призводить до накопичення в молозиві в надлишкових кількостях токсичних продуктів. У більшості випадків симптоми хвороби з’являються після першого - другого напування телят молозивом, рідше на 2-й день життя, часто хвороба ускладнюється дисбактеріозом .[15;16]

Важливe значення у стійкості новонароджених, щодо гострих розладів травлення, мають санітарно-гігієнічні показники молозива. Mолозиво корів, хворих на мастит з субклінічним перебігом, викликає 100%-ну захворюваність телят з симптомами діареї. Тому при згодовуванні новонародженим неповноцінного молозива і молока порушується функція травного каналу в перші дні життя і дуже швидко виникає інтоксикація організму.

Певну роль у виникненні шлунково-кишкових захворювань новонароджених відіграє і мікрофлора приміщень, де проходять розтели і утримуються новонароджені . Не дивлячись на різноманітність пускових механізмів хвороб шлунково-кишкового тракту, основним в етіопатогенезі цих захворювань залишається вплив бактеріального фактора.

Важливе значення в етіології шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят відіграють бактерії з родини Enterobacteriaceae. До них відносяться ентеротоксигенні кишкові палички, які викликають колібактеріоз і коліентеротоксимію; сальмонели; протей. В.Я.Садовський встановив, що у телят розлади кишечника супроводжуються помітним зменшенням кількості молочнокислих, пропіоновокислих бактерій, нормальних ешеріхій з одночасним збільшенням кількості ентеропатогенних ешеріхій, клебсіел, єрсіній, протея. Практично аналогічні результати отримали І.І.Олексюк із співробітниками, які з органів телят, що загинули від шлунково-кишкових хвороб, виділяли патогенні серотипи ешеріхій (10% випадків) протей (4,3%) паличку синьогнійну (28,5%), диплококи (50%), гемолітичний стрептокок (7,2%).

Р.М.Шевчук встановив, що процес стабілізації кишкової мікрофлори у телят закінчується на 10-12 день постнатального періоду, проте у хворих телят з розладами функції кишечника відмічалось збільшення у 5-7 разів ешеріхій, у 13% хворих виділявся протей, у 7%-гриби. В значно меншій кількості виділялись біфідобактерії і молочнокислі бактерії.

На протязі багатьох десятиліть, починаючи з робіт Л.Пастера і І.І.Мечнікова, нормальна мікрофлора кишечника була і залишається об’єктом постійної уваги дослідників.

Ідеї І.І.Мечникова одержали подальший розвиток в розробці ряду бактерійних препаратів, що застосовувались для корекції і нормалізації мікрофлори кишечника. Більшість таких препаратів, які отримали назву "еубіотики" або "пробіотики", містять живі (рідка культура) або ліофільно висушені бактерії роду Bifidobacterium, Lactobacillus або їх суміш.

Першими пробіотиками, що застосовувались в ветеринарії, були АБК (ацидофільна бульйонна культура) і ПАБК (пропіоново-ацидофільна бульйонна культура) - змішана культура пропіоново- кислих бактерій і ацидофільної палички в бульйоні, котрий приготовлений з крові тварин і молочної сироватки, містить вітаміни В1, В2, В12, діє антимікробно, стимулює ріст і розвиток.

Встановлено, що бактеріальна мікрофлора шлунково-кишкового тракту відіграє значну роль у підтриманні здоров’я в організмі господаря, вона приймає участь у створенні постінфекційного захисту і протікання ряду метаболічних процесів.

“Розділ” 2