5. Вправа: «Ураган»

Мета: Рухова розминка, вправа сприяє переключенню і відновленню уваги, вирівнюванню атмосфери в групі.

Час проведення: 10 хв.

Хід проведення:

Вправа проводиться сидячи на стільцях (у колі), кількість стільців на 1 менше, ніж людей. Тренер пропонує помінятися місцями тим учасникам, у яких є певна ознака (у зовнішності, одязі, звичках, виконуваних діях), причому сам тренер теж повинен володіти цією ознакою. Наприклад: «Поміняйтеся місцями ті, у кого блакитні очі». В процесі пересаджування одна людина залишається без стільця - вона стає ведучою.

Тренер може сказати: «Ураган!» - Це означає, що всі повинні помінятися місцями. з сусідами мінятися місцями не можна.

6. Вправа “Комікс”

Мета: Ознайомити учасників з потенційно небезпечними ситуаціями насилля та торгівлі людьми

Час проведення: 30 хв.

Хід проведення:

Тренер обєднує учасників в 4 групи та дає кожній групі одну з чотирьох ситуацій з коміксу додаток 2.

На протязі 15 хвилин групи мають проаналізувати комікси та виконати наступні завдання:

визначити з яких логічних частин складається складається пропонована ситуація в коміксі

визначити які причини виникнення ситуації, зображеної в коміксі, та її детальний аналіз

які можливі дії героя (-їв) коміксу, аби не потрапити в таку складну ситуацію та вийти з неї з мінімальними наслідками

які б поради ви б дали героєві (ям) коміксу та їх ровесникам щодо туникнення або виришення даної ситуації

По завершеню виділеного часу кожна група представляє свої напрацювання на загальний розсуд.

Протягом представлення групи тренеру варто задавати запитання наступного плану:

ситуаційні (Що відбулося за сюжетом? Що робили головні герої? Про що вони думали та про що говорили? Що могло трапитись до зображених подій? Що може відбутись після?...)

продуктивні - з метою заглибитись у проблему (Чому? Як? Коли?)

причинно-наслідкові (Наведіть приклади..., А як би вчинили Ви? Чи можлива така ситуація насправді?)

Перерва

Частина ІІ

1. Вправа “Міфи про насилля” (15 хв)

2. Інформаційне повідомлення “Домашне насилля” (15 хв)

3. Вправа “Не кричи!” (25 хв)

4. Вправа “Вихід із ситуації” (25 хв)

5. Рефлексія (10 хв)

1. Вправа “Міфи про насилля”

Мета: усвідомлення учасниками стереотипних уявлень про насилля, їх вплив на життя людини.

Час проведення: 15 хв.

Хід проведення:

Групі послідовно пропонуються приклади міфологічних тверджень, які стосуються теми насилля. У кімнаті вивішуються дві таблички з написами «так», «ні». Учасникам необхідно обєднати відповідно до переконаннями на дві групи, після чого організовується дискусія, в ході якої кожна група відстоює свою точку зору. Потім переходять до наступного висловлювання.

Приклади існуючих в суспільстві міфів (ведучий вибирає для роботи найбільш підходящі для даної групи).

1. Жінки, що піддаються насильству в родині, – мазохістки. Їм приємно, коли їх б’ють. Зазвичай вважається, що б’ють тих жінок, які «хочуть і заслуговують бути побитими», тому вони не кидають кривдників і терплять таке ставлення. Цей міф стверджує, що жінка отримує сексуальне задоволення від того, що її б’є чоловік, якого вона любить.

2. Жінки провокують насильство і заслуговують його. Це дуже поширене переконання свідчить про те, що проблема насильства щодо жінок – соціальна. Вона закорінена в ґендерних стереотипах, що з дитинства прищеплюються людям. Жодна людина не заслуговує на побиття, але насправді кривдник завжди знайде виправдання своїм діям, незалежно від того, як поводилася жертва.

3. Жінки, які піддаються насильству, завжди можуть піти від кривдника. У суспільстві, де жінкам запропоновано з культурної точки зору вірити в те, що любов і шлюб є для них самореалізацією, часто вважається, що вони мають право і волю піти з дому, коли насильство стає дуже серйозним. У справжньому житті існує дуже багато перешкод для жінок на цьому шляху.

4. Людина, яка одного разу зазнала насильства, назавжди стає жертвою. Пройшовши консультування у фахівців, жінка може повернутися до нормального життя, якщо цикл насильства розірваний, і жінка не перебуває в ситуації насильства та небезпеки.

5. Один раз ударивши, людина не може зупинитися. Якщо теорія психологічно набутої насильницької поведінки правильна, то кривдників можна навчити неагресивній поведінці.

6. Чоловіки-кривдники поводяться агресивно і грубо у стосунках з усіма. Більшість із них здатні контролювати свою поведінку і розуміти, де і стосовно кого можна виявляти агресивні емоції.

7. Ті, хто б’ють, не є люблячими чоловіками чи партнерами. Вони використовують любов для того, щоб утримати жінку в рам- ках насильницьких відносин.

8. Кривдники, які застосовують насильство, психічно нездорові. Ці чоловіки часто ведуть нормальний спосіб життя, за винятком тих моментів, коли дозволяють собі спалахи агресивної поведінки. Соціальний статус таких чоловіків може бути досить високим, вони можуть обіймати керівні посади, вести активне соціальне життя, бути успішними в бізнесі.

9. Чоловіки, які вдаються до насильства, є невдахами і не можуть подолати проблеми в житті. Стан стресу рано чи пізно переживають усі люди, але не всі піддають насильству інших людей.

10. Чоловіки, які б’ють дружин, б’ють також і дітей. Це трапляється приблизно в третині родин.

11. Чоловік припинить насильство, «коли ми одружимося». Жінки думають, що чоловіки припинять контролювати їх, якщо вони одружаться. Передбачається, що, отримавши своє, він повинен заспокоїтися і повірити, що вона його любить, бо шлюб є найвищим доказом любові. Але проблема в тому, що влади не буває багато, і цикл насильства продовжується.

12. Дітям потрібен їхній батько, навіть якщо він агресивний – «залишаюся тільки через дітей». Без сумніву, в ідеалі діти мають потребу в матері та батькові. Проте діти, які живуть в умовах насильства в родині, самі можуть просити матір утекти від батька, аби врятуватися від насильства.

13. Домашні сварки, рукоприкладства і бійки характерні для неосвічених і бідних людей. У родинах із вищим рівнем достатку такі події трапляються рідше. Насильство в родині не обмежується визначеними групами населення. Це відбувається в усіх соціальних групах, незалежно від рівня доходів.

14. Сварки між чоловіками і дружинами існували завжди. Це природно і не може мати серйозних наслідків. Сварки і конфлікти справді можуть спостерігатися в різних сферах стосунків. Прикметною рисою насильства є серйозність, циклічність, інтенсивність і наслідки.

15. Ляпас ніколи не ранить серйозно. Насильство відрізняється циклічністю і поступовим посиленням актів насильства. Це може починатися просто з критики, переходячи до принижень, ізоляції, ляпасу, удару, регулярних побоїв, а іноді має летальний фінал.

16. Причиною насильства є алкоголь. Уживання алкоголю знижує здатність контролювати поведінку, але серед кривдників багато чоловіків, які не вживають тютюн чи алкоголь. Деякі, пройшовши лікування від алкоголізму, продовжували бути агресивними і жорстокими щодо близької людини. Алкоголізм чи вживання алкогольних напоїв не може виправдати насильство.

17. Насильство в родині – нове явище, породжене сучасними економічними і суспільними змінами, темпом життя та стресами. Звичай бити дружину так само старий, як і сам шлюб. У найдавніші часи, за свідченнями, які дійшли до нас, існував закон, який відкрито заохочував і санкціонував звичай бити дружину.

18. Нині домашнє насильство – явище рідкісне. Воно залишилося в минулому, коли часи були жорстокішими і жінки вважалися власністю чоловіків. Насильство в родині – явище дуже поширене в наш час. У багатьох країнах фахівці з юриспруденції та адвокати, які спеціалізуються із захисту прав жінок, вважають, що домашнє насильство займає одне з перших місць серед тих видів злочинності, відомості про які рідко доходять до правоохоронних органів.

19. Білі рідше ображають дітей, ніж інші раси.

Ні. Це відбувається серед представників різних рас. Насильство не залежить від релігії, статі, доходу, освіти чи особистісних характеристик.

20. Насильство здійснюється в стані неосудності.

Ні. Коли люди вчиняють насильство, вони зазвичай розуміють що роблять, навіть якщо не завжди розуміють чому. Насильство відбувається в результаті фрустрації, коли людина вдається до способу, якому він навчився в безпосередньому оточенні або через засоби масової інформації.

21. Жертва і кривдник зазвичай знайомі.

Так. Половина вбивств відбувається між людьми, які були знайомі. 16% - члени сім'ї; 33% - друзі чи приятелі. Половина згвалтувань відбувається між людьми, які знали один одного або зустрічалися.

22.Большінство злочинів скоюються під впливом алкоголю або наркотиків.

Так. 82% ножових поранень і 75% вогнепальних пов'язані з вживанням алкоголю.

23. Вбивство зазвичай відбувається з метою наживи.

Ні. Тільки 1 їх 6 вбивств пов'язано з наживою.

24. Дорослі частіше стають жертвами насильств, ніж підлітки.

Ні. Частіше це підлітки. 67 з 1000 підлітків жертви насильства в порівнянні з 26 з 1000 дорослих і тільки 4 з 1000 - літні люди.

25. На підлітків зазвичай нападають в магазинах, на базарі, у комерційних структурах, на парковках машин.

Ні. Найчастіше це відбувається на вулиці, біля школи.

26. Жорстокість - звичайне вираз гніву та агресії, особливо у чоловіків.

Ні. Жорстокість - це навчене поведінку, а не біологічний інстинкт. Це відбувається в тих культурах, де діти бачать, що це норма поведінки. Насильство або жорстокість не пов'язано з підлогою. У деяких культурах жінки більш агресивні і жорстокі, а чоловіки - більш пасивні.

27. Жорстокість найчастіше зустрічається в бідних сім'ях.

Ні. У багатьох сім'ях є приклади жорстокого поводження. Зверніть увагу на наступні факти:

- Майже кожного дорослого били в дитинстві.

- Один з п'яти чоловіків б'є дружину по обличчю.

- Широко поширене насильство в середньому класі, хоча справа рідко доходить до суду.

- Більшість вбивств відбувається у сім'ях.

- Близько 3 мільйонів дітей бачать насильство в сім'ї.

30. Насильницьку поведінку партнера можна змінити в будь-який момент.

Єдиний, кого людина дійсно може контролювати - це він сам (та й то, до речі, не завжди). Ніколи не можна передбачити, як поведе себе інша людина, навіть добре знайома. І вже, тим більше, наївно вважати, що можна змінити її поведінку.

31. Сексуальне насильство - це тільки зґвалтування.

Ні, не тільки. До сексуального насильства можна віднести, наприклад:

1. Сексуальні домагання 2. Залучення однієї людини іншою в сексуальні стосунки за допомогою таких засобів, як: брехня, постійний тиск, підтрунювання, підштовхування до сексуальних дій за допомогою фізичної сили або загрози її застосування, а також загроз на адресу близьких, підштовхування до сексуальних дій за допомогою шантажу; власне зґвалтування.