Тема 7

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

7.1. Значення, завдання та джерела інформації

Основою виробництва продукції (надання матеріальних послуг) є предмети праці, які включають сировину, матеріали для навчальних, наукових і лікувальних цілей, медикаменти і перев’язувальні засоби та інші матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування населення. Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є повноцінне та своєчасне забезпечення установи матеріалами, паливом, необхідним інструментом, продуктами харчування та іншими видами матеріальних ресурсів.

Під матеріальними ресурсами розуміють речові елементи, які в процесі господарської діяльності використовуються як предмети праці. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на витрати бюджетних установ і вартість вироблюваної ними продукції (послуг).

Особливістю споживання матеріалів у бюджетний сфері є те, що вони з використанням у виробництві вибувають із народногосподарського обороту. Частка споживання матеріалів у невиробничій сфері в загальному обсязі витрат значно нижча, ніж у виробництві.

Об’єктами аналізу матеріальних ресурсів є надходження, зберігання та використання матеріальних цінностей. Мета аналізу — сприяння ліпшому використанню матеріальних ресурсів для збільшення вироблюваної продукції (послуг) і підвищення її якості.

Завданнями аналізу є:

1) оцінювання забезпеченості підприємства основними та допоміжними матеріалами; визначення повноти задоволення заявок;

2) виявлення факторів, що впливають на використання матеріалів;

3) оцінювання використання матеріалів;

4) підрахунок резервів зростання випуску продукції (послуг);

5) відпрацювання заходів з використання виявлених резервів збільшення випуску продукції (послуг).

Джерелами інформації слугують закони України, нормативно-довідкові дані та господарсько-правові документи, технічна і технологічна документація тощо. Детальний аналіз за рік здійснюється з використанням:

• балансу виконання кошторису витрат;

• звіту про виконання кошторису витрат;

• звіту про виконання плану по штатах і контингентах (форма № 3-2);

• звіту про рух матеріальних цінностей (форма № 6);

• пояснювальної записки до річного звіту;

• даних актів інвентаризацій, ревізій, перевірок (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Схема обліку лікувальних засобів у аптеках

7.2. Аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами

Важливим аспектом раціоналізації виробничого процесу є повне та своєчасне забезпечення його матеріальними ресурсами, умовами для ефективного їх використання.

Показник забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами визначає період (у днях) безперервної роботи підприємства за рахунок використання наявного залишку матеріалів. Він розраховується діленням величини запасу сировини, матеріалів або напівфабрикатів на денну (добову) норму витрат. Одержана кількість днів порівнюється з нормативом або тривалістю відповідного періоду з визначенням відсотка забезпеченості установи сировиною та матеріалами.

Фактична наявність матеріалів за видами порівнюється з плановою потребою на місяць, квартал, рік.

Аналіз забезпеченості звітного року основними видами матеріалів проілюстровано даними, наведеними в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ЛІКАРНІ МАТЕРІАЛАМИ

Вид матеріалів	Потреба, грн	Фактично надійшло, грн	Рівень забезпеченості, %
Матеріали для стоматології	9100	8920	98,0
Фітопрепарати	4060	3620	89,9
Медикаменти і перев’язувальні засоби	180 300	168 400	93,4
Продукти харчування	80 900	81 200	100,3

Нестачу матеріалів для лікування хворих лікарі певною мірою компенсували за допомогою додаткових фізичних процедур, але переважно — за рахунок використання дешевих, малоефективних ліків. Це знизило якість лікування.

Споживчий характер матеріальних запасів у діяльності бюджетних установ визначає завдання та методику їх економічного аналізу. В процесі аналізу необхідно дослідити відповідність наявних матеріальних цінностей потребам установи за обсягом, асортиментом, якістю, а також своєчасність їх надходження. Підвищення рівня матеріалоспоживання є позитивним показником діяльності бюджетної установи, оскільки свідчить про поліпшення умов надання послуг населенню.

Аналізуючи використання матеріальних ресурсів, необхідно вра- ховувати об’єктивну тенденцію зростання їх споживання, спри- чинену збільшенням обсягу послуг бюджетних установ і підвищен- ням їхньої якості. У таких випадках стримувальним фактором є певна обмеженість бюджетних асигнувань і матеріальних запасів.

Важливість матеріальних запасів для фінансово-господарської діяльності бюджетних установ зумовлює необхідність об’єктив- ного оцінювання обґрунтованості їхніх заявок на придбання матеріальних ресурсів, здійснення систематичного контролю за своєчасністю та повнотою надходжень матеріалів від постачальників та інших джерел. Також важливо знати відповідність залишків матеріалів на складі встановленим нормативам і раціональність їх використання. За наявності відхилень у рівні забезпече- ності установи матеріальними запасами та їх використанні встановлюються причини.

Особлива увага приділяється якості придбаних матеріалів, комплектності постачання, дотриманню передбачених угодами термінів і ритму виробництва. Варто пам’ятати, що повне та якіс- не постачання залежить від своєчасності укладання договорів, ретельного опрацювання всіх умов і зобов’язань.

Підприємство має контролювати рівень запасів — він має бути мінімальним. При цьому вирішуються два завдання:

• зменшення витрат на зберігання запасів та управління ними;

• зменшення витрат на придбання матеріалів та обсягу законсервованих коштів.

Негативно впливають на зміну обсягів запасів і випуску продукції неритмічні поставки сировини та матеріалів. У процесі аналізу встановлюється відповідність дати надходження окремих партій матеріалів кожного виду договірним термінам і часу їх виробничого споживання.

Основні напрями аналізу використання сировини та матеріалів установи унаочнює рис. 7.2.

Кількість сировини та матеріалів визначається виходячи з планової потреби виробничої програми.

У процесі аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами вивчають обґрунтованість планової потреби в ресурсах, складають заявки на постачання сировини та матеріалів за нормами відповідно до планових калькуляцій. Обсяг поставок матеріальних ресурсів, вказаний у заявках, має відповідати обсягу матеріальних ресурсів, передбаченому планом виробництва.

У плані матеріально-технічного постачання відображаються (у натуральному та вартісному виразі) витрати матеріалів і комплектуючих виробів на основне виробництво, капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші потреби. Складовою плану є договори поставок, в яких визначено обсяг, термін, асортимент, якість сировини та матеріалів, а також відповідальність сторін за невиконання умов договору. Тільки за наявності господарських договорів план постачання вважається забезпеченим. Потреба у матеріалах для виконання виробничої програми (Мп) розраховується за формулою

Мп = Пр  Н,

де Пр — річна програма випуску продукції кожного виду; Н — норма витрат матеріалів на одиницю продукції.

Рис. 7.2. Схема аналізу використання сировини та матеріалів на підприємстві

Загальна потреба підприємства в певному виді матеріальних цінностей визначається як у натуральному, так і у вартісному виразі за формулою

Мз = Мп + Ме + Мр + Мн – Мпр,

де Мз — планова загальна потреба; Мп — потреба на виробництво продукції; Ме — потреба на експериментально-дослідні роботи; Мр — потреба на ремонтні витрати; Мн — потреба на утворення планових (нормативних) запасів на кінець періоду; Мпр — запас (залишок) на початок планового періоду.

Джерелами покриття потреб у сировині та матеріалах можуть бути: власне виробництво матеріальних цінностей, використання відходів виробництва; самозакупівлі, заготовки та інші внутрішні джерела.

До зовнішніх джерел належать надходження матеріалів внутрішньогалузевого перерозподілу та надходження від постачальників. Надходження матеріальних цінностей за сумою мають відповідати плановій потребі в них. Допущені відхилення слід розглядати як недолік у постачальній та плановій роботі.

Після перевірки обґрунтованості плану матеріально-техніч­ного постачання здійснюється аналіз рівня його виконання за квартал, наростаючим підсумком з початку року та за рік:

,

де і — фактичний і плановий обсяги надходжень.

Різниця між чисельником і знаменником визначає абсолютне відхилення від плану поставок матеріальних ресурсів за рахунок зміни співвідношення темпів зростання обсягів виробництва і темпів зростання потреб у сировині та матеріалах.

Аналізуючи забезпеченість бюджетних установ матеріальними запасами, передусім необхідно оцінити, рівень матеріалоспоживання та його зміни порівняно з попереднім періодом. Він вимірюється вартістю використаних у звітному році на потреби установи матеріальних запасів на одиницю виміру мережі, контингенту обслуговування або штату. Рівень матеріалоспоживання в лікарнях визначають на одне ліжко, в школі — на одного учня, в НДІ — на одного наукового працівника. Зміну рівня матеріалоспоживання на прикладі лікарні розглянуто в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

МАТЕРІАЛОСПОЖИВАННЯ ЛІКАРНІ

Показник	Попередній рік	Звітний рік	Зміна (+; –)
Використання матеріалів на потреби установи, тис. грн	504	537,9	+ 33,9
Середньорічна кількість ліжок	365	372	+ 7
Матеріалоспоживання, грн на 1 ліжко	1380,8	1445,9	+ 65,1

Як бачимо, рівень матеріалоспоживання у лікарні збільшився з 1380,8 до 1445,9 грн у розрахунку на одне ліжко, або на 4,7 % (65,1 : 1380,8 × 100). Це вказує на подальше зміцнення лікарняної мережі, розширення можливостей підвищення якості медичного обслуговування населення.

Із таблиці 7.2 видно, що витрати матеріалів у лікарні збільшилися на 33,9 тис. грн, у тому числі на 9,66 тис. грн (7 × 1380,8) за рахунок розвитку лікарняної мережі та на 24,21 тис. грн (65,1 × 372) за рахунок зростання матеріалоспоживання.

Зростанню матеріалоспоживання може сприяти проведення поточного та капітального ремонтів споруд, поліпшення господарського обслуговування лікарні, підвищення нормативів забезпеченості.

Витрати матеріальних ресурсів в окремих установах постійно зростають. Важливо знати причини їх збільшення порівняно з планом і попереднім роком, оскільки в кінцевому рахунку вони позначаються на зміні обсягу послуг або стану мережі та рівні матеріалоспоживання.

Одним із головних напрямів вивчення забезпеченості установи матеріальними запасами є оцінювання виконання плану постачання за обсягом і складом. З цією метою за даними звітності зіставляють фактичний обсяг матеріальних запасів, які надійшли в установу, з потребою в них, передусім за обліковими групами (табл. 7.3).

Таблиця 7.3

ВИТРАЧАННЯ МАТЕРІАЛІВ ЛІКАРНЕЮ (тис. грн)

№ облікової групи	Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+; –)
231	Матеріали для навчальних і наукових цілей	—	—	—
232	Продукти харчування	95	105	+ 10
233	Медикаменти та перев’язуваль- ні матеріали	85	78	– 7
234	Господарчі матеріали та канцелярські товари	110	92	– 18
204	Будівельні матеріали для поточного та капітального ремонтів	220	220	—
235	Паливо, горючі та мастильні матеріали	40	45	+ 5
236	Тара	—	—	—
	Усього матеріалів і продуктів харчування	550	540	– 10

Установа споживає матеріальні запаси за п’ятьма обліковими групами. За двома із них — 233 та 234 — лікарні не доставлено ресурсів на загальну суму 25 тис. грн. Водночас понад потребу було придбано продуктів харчування на 10 тис. грн і палива на 5 тис. грн. У цілому план постачання не виконано на 10 тис. грн.

Негативним явищем є зниження рівня споживання медикамен- тів і перев’язувальних матеріалів. Це спричинено зменшенням норм витрат на медикаменти через перегляд списку лікарських препаратів; заміною дорогих ліків дешевшими аналогічної дії; внесенням до списку лише вкрай необхідних медикаментів, з огляду на те, що певні препарати придбаватимуться хворими за власний рахунок.

Отже, спостерігається спроба оптимізації норми витрат, але це не сприяє поліпшенню якості лікування та знижує результативність наданих послуг.

Своєчасність забезпечення установи матеріальними запасами можливо виявити зіставленням даних про потребу в запасах окремих видів із фактичним їх надходженням по кварталах, місяцях та інших періодах залежно від характеру споживаних мате- ріальних запасів. Так, м’ясо-молочні продукти харчування мають завозитися щодня. Тому своєчасність забезпечення ними установи характеризується кількістю випадків (днів) зриву їх завезення за місяць і питомою вагою таких випадків (днів) у загальній кількості днів за звітний період.

У процесі аналізу забезпеченості установ матеріальними ресурсами необхідно враховувати її залежність від фінансування витрат. Визначаючи потребу, передусім враховують суму грошових коштів, які виділяються на придбання матеріалів. За цих обставин велике значення має дотримання відповідності придбавання матеріалів потребам установи в них за призначенням, які- стю та вартістю.

Поточна потреба установи в матеріальних запасах може бути задоволена не тільки за рахунок виділених асигнувань, а й у результаті безоплатного отримання матеріальних запасів від інших установ галузі або шефської (спонсорської) допомоги, використання надлишків, виявлених під час інвентаризації чи перевірки залишків, — аналізом встановлюються джерела їх придбання.

Як видно з таблиці 7.4, при невиконанні плану з матеріально-технічного постачання на 10 тис. грн (див. табл. 7.3), установа фактично мала матеріальних запасів понад потребу на суму 6 тис. грн.

Таблиця 7.4

АНАЛІЗ МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ (тис. грн)

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+; –)
Придбано за рахунок бюджету і власних коштів	812	775	– 37
Отримано безоплатно	—	12	+ 12
Оприбутковано надлишків	—	3	+ 3
Оприбутковано матеріалів від ліквідації основ- них засобів	—	28	+ 28
Усього	812	818	+ 6