Означення

Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? (у всіх їхніх відмінкових формах): Допоможу (чиїй?) маминій (якій?) старій тітці (Ю. Логвин).

Означення бувають: узгоджені, неузгоджені, прикладки.

Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід (в однині), число та відмінок, що й означуване слово:

Нам жорна ті (Зн. в.) із кам'яного віку (Р. в.) на танках варвари з Європи привезли (Симоненко).

Узгоджені означення виражаються прикметниками, займенниками прикметникової форми (як у наведеному прикладі), а також порядковими числівниками, дієприкметниками: Вже третій день тривали лови (Франко). Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (Симоненко).

У ролі поширених узгоджених означень виступають дієприкметникові звороти:

Коник (який?), запряжений у лінійку, тюпав собі потиху (Г.Тютюнник).

Неузгоджені означення виражаються формами різних частин мови, які вказують на ознаку або належність предмета:

• іменниками в непрямих відмінках із прикметником або без нього: Година (яка?) для праці настала (Леся Українка). Поволеньки голос (чий?) оповідача тихішає (Остап Вишня).

• займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він, вона, вони у значенні присвійного): Сили (чиї?) його були вичерпані (Франко).

• прислівниками: Зійшов над хатою місяць (який?) уповні (Марко Вовчок).

• неозначеною формою дієслова: Спочатку у мене була думка (яка?) відмовитись(Довженко).

• словосполученням: Карета (яка?) швидкої допомоги забрала її в лікарню (Копиленко): Ми звернули увагу на хлопчика (якого?) років десяти.

Як і узгоджені, неузгоджені означення можуть бути поширеними залежними від них другорядними членами: Чимчикує жартун Хома Хаєцький (який?) з пишними лукавими вусами (Гончар).

Прикладкою називається означення, виражене іменником: Всіх владарка-ніч покорила (Леся Українка).

Прикладки вказують на:

• емоційне сприймання предмета: Гульвіса-вітер пригинав вигорілий полин. Зима морозцем дмухнула (Глібов).

• професію: Лекцію читав відомий учений-орнітолог;

• національність: Перекладач-грузин чудово володіє українською та ін.

Одиничні прикладки-загальні назви узгоджуються з пояснюваним словом у відмінку.

У сполученні двох іменників — загальної і власної назви — прикладкою може бути кожен із них. Порівняйте: На нараді виступив інженер Іванчук (котрий саме інженер?) і Про батька розповів молодший Іванчук, інженер (який працює інженером).

Прикладки-власні назви узгоджуються з пояснюваним словом не завжди. Наприклад: Я хочу на озеро (яке?) Світязь (Л. Костенко). Але: На заводі "Оріон" виготовляють різні електроприлади.

Правила написання прикладок:

• якщо прикладка і пояснюване слово є загальними назвами, між ними ставиться дефіс (лікар-терапевт, студент-першокурсник);

• дефіс ставиться, якщо загальна назва стоїть після власної (Дніпро-ріка, Сапун-гора);

• прикладки-власні назви книжок, журналів, газет, підприємств, кораблів тощо пишуться з великої літери і беруться в лапки: Флагманом Військово-морського флоту України є корабель "Сагайдачний" .

Прикладки, як і звичайні означення, можуть бути поширеними: Перемогла команда "Динамо-2" — молода зміна прославлених майстрів. Пісню виконав Михайло Боєчко — п'ятикурсник педагогічного університету.

Узгоджені та неузгоджені означення і прикладки можуть бути синтаксичними синонімами. Порівняйте: Золота обручка — обручка із золота; велосипедне колесо — колесо від велосипеда; майстер-шахіст — майстер із шахів; буковинські артисти — артисти з Буковини — артисти-буковинці.