- •Методичні вказівки
- •«Основи термомодернізації будівель»
- •Загальні вказівки
- •Нормативні посилання
- •Терміни та визначення понять
- •3.1 Енергетичне обстеження (енергетичний аудит, енергоаудит)
- •Загальні положення з розробки енергетичного паспорта та енергетичної класифікації будинків
- •4.3 Вхідними даними для розроблення частини енергетичного паспорта в об’ємі, передбаченому вимогами цієї роботи, є робочі креслення проектної документації наступних марок, згідно з дсту б а.2.4-4:
- •4.4 Класи енергетичної ефективності
- •Принципи розрахунку питомих тепловитрат на опалення житлового будинку за опалювальний період
- •5.10 Визначення геометричних показників
- •6. Приклад
- •Література
Принципи розрахунку питомих тепловитрат на опалення житлового будинку за опалювальний період
5.1 Розрахункове значення питомих тепловитрат на опалення житлового будинку за опалювальний період qбуд, кВт·год/м2 визначається за формулою:
, (1)
де Qрік – витрати теплової енергії на опалення будинку протягом опалювального періоду, кВт·год, що визначаються на підставі результатів енергетичного аудиту будинку або за результатами розрахунку згідно з 5.2;
Fh – опалювана площа, м2, визначається згідно з 5.10;
Vh – опалюваний об’єм будинку, м3, визначається згідно з 5.10.
5.2 Розрахункові витрати теплової енергії Qрік, кВт·год, визначаються за формулою:
Qрік = [Qk – (Qвн п + Qs)∙ V∙ ҁ]βh, (2)
де Qk – загальні тепловтрати будинку через огороджувальну оболонку, кВт·год, визначаються згідно з 5.3;
Qвн п – побутові теплонадходження протягом опалювального періоду, кВт·год, визначаються згідно з 5.7;
Qs – теплові надходження через вікна від сонячної радіації протягом опалювального періоду, кВт·год, визначаються згідно з 5.8;
V – коефіцієнт, що враховує здатність огороджувальних конструкцій будинків акумулювати або віддавати тепло при періодичному тепловому режимі і визначається згідно з ДБН В.2.5-24; за відсутності точних даних слід приймати V = 0,8;
ҁ– коефіцієнт авторегулювання подачі тепла в системах опалення;
βh – коефіцієнт, що враховує додаткове теплоспоживання системи опалення, пов’язане з дискретністю номінального теплового потоку номенклатурного ряду опалювальних приладів додатковими тепловтратами через за радіаторні ділянки огороджень, тепловтратами трубопроводів, що проходять через неопалювані приміщення: для багатосекційних та інших протяжних будинків βh=1,13; для будинків баштового типу βh = 1,11.
5.3 Загальні тепловтрати будинку Qk, кВт·год, визначаються за формулою:
Qk= χ1∙Кбуд ∙ Dd ∙ F∑ , (3)
де χ1= 0,024 – розмірний коефіцієнт;
Dd – кількість градусо-діб опалювального періоду, що визначається залежно від температурної зони експлуатації згідно з ДБН В.2.6-31
F∑ – загальна площа внутрішньої поверхні зовнішніх огороджувальних конструкцій, м2, що визначається згідно з 5.10;
Кбуд – загальний коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2∙К), визначається за формулою:
Кбуд
= k
пр.
+ kінф,
(4)
де k пр. – приведений коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2∙К), що визначається згідно з 5.4;
kінф – умовний коефіцієнт теплопередачі огороджувальних конструкцій будинку, Вт/(м2∙К), що враховує тепловтрати за рахунок інфільтрації та вентиляції, що визначається згідно з 5.5.
5.4 Приведений коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку k пр, Вт/(м2∙К), визначається за формулою:
,
(5)
де ξ– коефіцієнт, що враховує додаткові тепловтрати, що пов’язані з орієнтацією огороджень за сторонами світу, наявністю кутових приміщень, надходженням холодного повітря через входи в будинок; для житлових будинків ξ = 1,13, для інших будинків ξ = 1,1;
Fнп, Fсп, Fд, Fпк, Fц – площі відповідно стін (непрозорих частин), світлопрозорих конструкцій (вікон і балконних дверей, вітражів, ліхтарів), зовнішніх вхідних дверей та воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів (підлог по ґрунту), м2;
R∑пр нп, R∑пр сп, R∑пр д, R∑пр пк, R∑пр ц – приведений опір теплопередачі відповідно стін (непрозорих частин), світлопрозорих конструкцій (вікон і балконних дверей, вітражів, ліхтарів), зовнішніх вхідних дверей і воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів (підлог на ґрунті), (м2∙К)/Вт;
F∑ – те саме, що у формулі (3), м2.
Для
перекриттів теплих горищ та цокольних
перекриттів над техпідпіллям відношення
та
у формулі (5) необхідно помножити на
показник n,
що визначається за формулою:
(6)
де tз – розрахункове значення температури зовнішнього повітря, оС, що визначається залежно від температурної зони експлуатації будинку згідно з додатком Ж ДБН В.2.6-31;
tв – розрахункова температура внутрішнього повітря основної частини приміщень будинків, оС, що визначається залежно від призначення будинку згідно з таблицею Г2 додатка Г ДБН В.2.6-31;
tх – температура внутрішнього повітря теплого горища або техпідпілля, оС.
5.5 Умовний коефіцієнт теплопередачі огороджувальних конструкцій будинку kінф, Вт/(м2∙К), що враховує тепловтрати за рахунок інфільтрації та вентиляції, визначається за формулою:
,
(7)
де χ2 = 0,278 – розмірний коефіцієнт;
c – питома теплоємність повітря, приймається рівною 1 кДж/(кг∙К);
nоб – середня кратність повітрообміну будинку за опалювальний період, год-1, що встановлюється експериментально або визначається для житлових будинків згідно з 5.6;
ʋv – коефіцієнт зниження об’єму повітря у будинку, яким враховується наявність внутрішніх огороджувальних конструкцій. За відсутності точних даних приймається ʋv = 0,85;
Vh – те саме, що у формулі (1), м3;
γз– середня густина повітря, що надходить до приміщення за рахунок інфільтрації та вентиляції, кг/м3;
η – коефіцієнт впливу зустрічного теплового потоку в огороджувальних конструкціях, що приймається:
F∑ – те саме, що у формулі (3), м2.
5.6 Середня кратність повітрообміну житлового будинку за опалювальний період nоб, год-1, визначається за формулою:
(8)
де F вж – площа квартир житлового будинку, м2, що визначається згідно з ДБН В.2.2-15;
ʋv – те саме, що у формулі (7);
Vh – те саме, що у формулі (1), м3.
5.7 Побутові теплонадходження протягом опалювального періоду Qвн п, кВт·год, визначаються за формулою:
Qвн п = χ1∙ qвн п ∙ zоп ∙ Fв (9)
де χ1 = 0,024 – розмірний коефіцієнт;
qвн п – величина побутових теплонадходжень на 1 м2 житлової площі будівлі, Вт/м2, визначається для житлових будинків qвн п = 10 Вт/м2;
zоп – тривалість, діб, опалювального періоду, що визначається згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 для періоду з середньодобовою температурою зовнішнього повітря не більш 8 0С;
Fв – для житлових будинків – площа квартир, м2.
5.8 Теплові надходження через вікна від сонячної радіації протягом опалювального періоду Qs, кВт·год, для чотирьох фасадів будинків, орієнтованих за чотирма напрямками сторін світу – північ (Пн), схід (С), південь (Пд) і захід (З) або за проміжними напрямками (північ-захід (ПнЗ), північ-схід (ПнС), південь-схід (ПдС) і південь-захід (ПдЗ), визначаються за формулою:
Qs = ζв εв (FПнIПн+ FСIС + FПдIПд+ FЗIЗ) + ζз л εз л Fсп л Iг, (10)
де ζв, ζз л – коефіцієнти, що враховують затінення світлового прорізу відповідно вікон і зенітних ліхтарів непрозорими елементами заповнення, приймаються згідно з таблицею 1 ДБН В.2.6-31;
εв, εз л– коефіцієнти відносного проникання сонячної радіації відповідно для світлопрозорих заповнень вікон і зенітних ліхтарів, що приймаються за паспортними даними відповідних світлопрозорих конструкцій або згідно з таблицею 1 ДБН В.2.6-31; мансардні вікна з кутом нахилу заповнень до горизонту 45o і більше варто вважати як вертикальні вікна, з кутом нахилу менше 45o – як зенітні ліхтарі;
FПн, FС, FПд, FЗ – площа світлових прорізів фасадів будинку, відповідно орієнтованих за чотирма напрямками світу, м2;
Fсп л – площа світлових прорізів зенітних ліхтарів будинку, м2;
IПн, IС, IПд, IЗ – середня величина сонячної радіації за опалювальний період, спрямована на вертикальну поверхню за умов хмарності, відповідно орієнтовану за чотирма фасадами будинку, кВт·год/м2, приймається згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010.
5.8 Коефіцієнт скління фасадів будинку mск , визначається за формулою:
, (11)
де Fсп, Fнп, Fд – те саме, що у формулі (5), м2.
Показник компактності будинку к.буд , м-1, визначається за формулою:
,
(12)
де F∑ – те саме, що у формулі (3), м2;
Vh – те саме, що у формулі (1), м3.
