1. Побудова звукових моделей слів:

Ніч піч

Яма їжак

Щука щока

М’яч м’ясо

Дзьоб ґедзь

Методичні зауваги

(ДОБУКВАРНИЙ ПЕРІОД НАВЧАННЯ ГРАМОТИ)

Як правильно сидіти за партою під час письма?

Сидіти треба прямо, не спираючись грудьми на парту. Відстань від грудей до парти має дорівнювати товщині долоні (3-5 см), оскільки нахил корпуса тіла до парти заважає вільному диханню й порушує кровообіг.

Плечі треба тримати на одному рівні, тому що неправильне положення тулуба може стати причиною викривлення хребта. Голову треба трохи нахилити вперед так, щоб можна було вільно бачити написане. Відстань від очей до парти (30-35 см) можна перевірити, спершись ліктем на парту і торкнувшись скроні кінцями пальців.

Як розташувати зошит?

Нижній край зошита має утворювати з краєм парти кут приблизно 25^о, відкритий праворуч. Учні кладуть зошит таким чином, щоб нижній лівий кут сторінки був проти середини грудей, а верхній правий – трохи відхилений праворуч від середини грудей. У процесі письма похилі лінії сітки зошита й основні елементи літер мають розташовуватися під прямим кутом до нижнього краю парти, тобто спрямовуються на груди учня. Під час письма учень не повинен зсовувати зошит ні вліво, ні вправо.

Щоб зробити процес формування в у4чнівтехнічної навички письма більш цікавим, бажано використовувати віршовані правила. Наприклад:

Зошит свій я розгортаю,

Навскоси його кладу,

Ручку правильно тримаю.

Біду я писати вправно,

Сяду прямо, не зігнуся,

До роботи вже беруся.

Як правильно тримати ручку?

Ручку тримають першими фалангами трьох пальців (великого, вказівного, середнього) на відстані 2-2,5 см (на ширину пальця) від кульки або кінця пера. При цьому авторучку тримають з меншим кутом до паперу, ніж кулькову.

Пальці під час письма ручкою повинні перебувати в злегка зігнутому та спокійному стані. Не слід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться.

Найпоширеніші порушення правил тримання ручки: 1) зближення кінців пальців; 2) їх надмірне напруження; 3) тримання ручки за її кінець; 4) надмірно витягнуті пальці.

Як класти руки на сторінку зошита?

Мізинець і підмізинний пальці мають згинатися, але не притискатися до долоні. Спиратися під час письма достатньо лише на нігтеві фаланги мізинного та підмізинного пальців. Між ребром долоні й аркушем має бути невелика щілинка.

Уся рука не повинна брати участь у процесі виконання графічних завдань, оскільки тоді найбільша опора припадає на праву частину кисті та її основу. Таке положення кисті руки утруднює рух пальців і просування вздовж рядка.

Руки під час письма повинні лежати на парті так, щоб лікті тільки трохи виступали за її межі. Обидва передпліччя при цьому мають перебувати під кутом 45^о щодо поверхні парти. Тоді учні спираються на парту м’якими м’язами внутрішнього боку передпліччя. Саме таке положення забезпечує можливість коливальних рухів усієї руки в процесі написання і цим сприяє легкому пересуванню руки вздовж рядка. Кисть руки рухається в напрямку рядка, а в міру його заповнення повільно й плавно має посуватися і передпліччя.

Якщо учень пише правою рукою, то лівою притримує зошит, щоб він не совався. Коли дитина заповнює верхні рядки зошита, то ліва рука лежить внизу сторінки, а коли учень пише на нижніх рядках, ліва рука притримує сторінку згори.

Як побудована графічна сітка зошита?

Графічна сітка зошита першокласника має основний (робочий) рядок з верхньою й нижньою рядковими лініями та допоміжний (широкий) рядок з надрядковою і підрядковою лініями, які ще називаються міжрядковими (верхньою та нижньою), а також похилі лінії, що вказують на кут нахилу написання елементів літер.

Крім основної графічної сітки, в прописах для першокласників використовується розліновка з густою похилою лінією для вдосконалення навички письма дітей і виправлення помилок у пропорціях графічних зображень. Густа похила лінія в рядку вказує не тільки нахил зображення елементів літер, а й їх ширину.

Які основні елементи літер вчаться писати першокласники в добукварний період?

Послідовно першокласники опрацьовують написання таких елементів літер:

• коротка пряма похила лінія: починаємо писати від верхньої рядкової лінії, ведемо ручку до нижньої рядкової у напрямку на себе;

• довга пряма похила лінія із переходом через нижню рядкову: починаємо писати від верхньої рядкової лінії, ведемо ручку вниз на себе, перетинаємо нижню рядкову і закінчуємо лінію на підрядковій;

• довга пряма похила лінія із переходом через верхню рядкову: починаємо писати від верхньої надрядкової лінії; ведемо вниз на себе до нижньої рядкової, перетинаючи при цьому верхню лінію основного рядка;

• коротка похила лінія із заокругленням унизу вправо: від верхньої рядкової ведемо униз рухом на себе; трохи не доводячи до нижньої рядкової, робимо заокруглення праворуч, торкаючись лінії, і далі рухаємося вгору-вправо до середини рядка;

• коротка похила лінія із заокругленням зверху вліво: від середини робочого рядка ведемо лінію вправо-вгору, біля верхньої рядкової заокруглюємо, торкаючись її, потім пишемо похилу до нижньої лінії робочого рядка;

• похила лінія із заокругленнями вгорі та внизу: від середини робочого рядка ведуть лінію вгору-вправо, біля верхньої рядкової лінії заокруглюють, торкаючись її, потім пишуть похилу вниз; біля нижньої рядкової лінії знову заокруглюють, торкаючись лінії, і ведуть вгору-вправо до середини рядка;

• довга похила лінія з петлею зверху: від верхньої рядкової лінії ведуть ручку вправо-вгору, біля верхньої міжрядкової заокруглюють ліворуч, торкаючись лінії, і пишуть пряму подовжену лінію до нижньої рядкової, утворюючи петлю;

• довга похила лінія з петлею внизу: від верхньої рядкової пишемо похилу лінію до нижньої міжрядкової, заокруглюємо ліворуч і ведемо лінію, що утворює петлю, вгору-вправо так, щоб вона перетнула подовжену на місці збігу її з нижньою лінією робочого рядка;

• овал: починають писати трохи нижче верхньої рядкової лінії, ведуть криву вгору до верхньої рядкової, заокруглюючи праворуч, потім униз, заокруглюючи ліворуч;

• лівий півовал: починаємо писати трохи нижче верхньої рядкової, ведемо дугоподібну лінію вгору-вправо, заокруглюємо, торкаючись верхньої рядкової, і ведемо вниз-уліво; торкаючись нижньої рядкової, продовжуємо написання дугоподібної лінії, трохи не доводячи її до середини рядка;

• правий півовал: починаємо писати також трохи нижче верхньої рядкової, ведемо дугоподібну лінію вгору-вліво, заокруглюємо, торкаючись верхньої рядкової, а потім заокруглюємо, торкаючись нижньої рядкової, і закінчуємо писати трохи нижче середини рядка.

Як навчити дітей ділити слово на склади?

Учитель, вимовляючи слово по складах, звертає увагу на те, що воно вимовляється кількома поштовхами видихуваного повітря (або за кілька разів). Можна застосувати й такі прийоми:

• Прикладання руки тильним боком до підборіддя. Під час вимови слова відчуваємо, як підборіддя торкається руки: скільки разів воно торкнеться руки, стільки складів у слові.

• Вистукування рукою (чи ручкою) по парті під час вимови слова стільки разів, скільки складів у слові.

• Помахи рукою, поставленою на лікоть, вправо-вліво одночасно з вимовою слова: скільки помахів зроблено, стільки складів у слові.

Як навчити дітей виділяти склад з наголошеним голосним?

Прийоми визначення наголошеного голосного:

• Вимова слова з протягуванням наголошеного голосного звука в нього: [маааама].

• Вимова слова в питальній формі: [мама]?

• Вимова слова в окличній формі: [мама]!

• Вимова слова з одночасним помахом рукою зверху вниз. На сильнішу долю рука торкнеться парти.

Як навчити дітей розрізняти голосні та приголосні звуки?

• Подається опис артикуляції звука, здійснюється спостереження за роботою мовних органів (можна з використання індивідуальних дзеркалець). При цьому звертається увага учнів на те, чи зустрічає видихуваний струмінь повітря на своєму шляху перешкоду в ротовій порожнині, створювану губами, зубами, язиком. Якщо ні – то це голосний звук.

• Голосні звуки можна вимовити протяжно, проспівати їх, прокричати, вимовити дуже голосно. Приголосні звуки вимовляються тихо, іноді навіть зовсім глухо; їх не можна прокричати.

Як навчити дітей розрізняти тверді й м’які приголосні звуки?

Здійснюється спостереження за роботою мовних органів. Звертається увага на те, що при вимові м’якого звука середня частина язика піднімається до піднебіння губи більш напружені і розтягнуті в сторони – перешкода ніби подвоюється.

Які вправи можна використовувати для пальчикової гімнастики?

1. Французька народна пісенька пальчиків

Їсти захотів великий палець:

• От коли б дістати смалець!

Вказівний за ним зітхає:

• Смалець що! Крупи немає!

А середній мовив тихо:

• Що крупа! Без хліба лихо.

Підмізинний ледь не плаче:

• Отаке життя ледаче!

А мізинець:

• Годі, братці! До роботи треба браться!

Виконуючи пісеньку, діти масажують кожен пальчик.