Питання 2 Вибір виду , способу ведення вогню зі стрілецької зброї та боєприпасів.

Як відомо, в бойових умовах місце для стрільби автоматник (кулеметник) займає і обладнує за наказом командира відділення або самостійно.

Зайняв та обладнавши місце для ведення вогню , визначивши дальності до цілей, автоматник (кулеметник ) повинен підготувати вихідні данні для стрільби.

Підготовка вихідних даних для стрільби зі стрілецької зброї включає вибір прицілу (цілика) та точки прицілювання , а також вибір виду і способу ведення вогню.

Розрізняють три види маневру вогнем: зосередження, поділ і перенесення вогню.

Зосередженням називають вогонь декількох засобів : БМП, гранатометів, кулеметів і т. д., а також вогонь всіх вогневих засобів відділення, взводу, роти з одній важливій цілі або по частині бойового порядку противника.

Поділ вогню - такий вид маневру вогнем, при якому відділення або підрозділ одночасно веде вогонь по декількох цілях.

Перенесення вогню застосовується в тих випадках, коли ціль вражена і необхідно вразити іншу ціль, а також коли з`явилася нова, більш важлива ціль, яку необхідно вразити негайно.

За напруженості розрізняють такі види вогню: одиночний, чергами і безперервний.

За напрямком види вогню розрізняють: фронтальний, перехресний і фланговий. Поєднанням вогню декількох вогневих засобів можна отримати  зосереджений вогонь. Особливим видом вогню з кулеметів є кинджальний вогонь, що відкривається раптово з близьких відстаней в одному певному напрямку.

Одиночний вогонь є єдиним видом вогню при стрільбі зі снайперської гвинтівки, одиночним вогнем з автомата і ручного кулемета Калашникова вражають близько розташовані менш важливі нерухомі цілі, коли часу на виконання завдання достатньо, ціль добре видно, а особливе значення має економічність стрільби.

Основним видом вогню зі стрілецької автоматичної зброї є стрільба чергами. Вогонь чергами менш економічний, ніж стрільба одиночними пострілами, але, як правило, дозволяє вирішити вогневу задачу в більш короткий час, особливо при недостатньо хороших умовах спостереження.

Довжина черги залежить від розмірів цілі, дальності стрільби і виду зброї. Зрозуміло, що стрільба короткими чергами економічніша, ніж довгими. Так, розрахунки показують, що, наприклад, при стрільбі з ручного кулемета Калашникова кулеметниками з середньою підготовкою по фігурі, бежить на дальності 400 м середня витрата патронів для отримання одного влучення дорівнює: при стрільбі однією чергою - 14, двома чергами - 12, трьома чергами - 9.

Як бачимо, найбільш вигідно в цих умовах вести вогонь трьома чергами довжиною в середньому 3 постріли кожна. При цьому час на стрільбу зростає незначно, оскільки черзі виробляються з інтервалом в 1-2 сек. Скорочувати довжину черги до 2 пострілів виявилося невигідним: дійсність вогню при цьому не перевищує дійсності одиночного вогню.

Досвідченими стрільцями встановлено, що при інших дальностях стрільби з автомата і ручного кулемета найбільш раціональною є довжина короткої черги в 3-5 патронів.

Таким чином, одиночну ясно видиму ціль найвигідніше обстрілювати короткими чергами. Чим важливіше і небезпечніше ціль і чим далі вона знаходиться, тим довше повинна бути черга. Можна рекомендувати на дальності понад 400 м вести вогонь вже не короткими, а довгими чергами. Розподіл черг на короткі і довгі для різних зразків стрілецької зброї дано у відповідних настановах, і його можна звести в таблицю :

Довжина черги	Зброя
	АК74	РПК74
	Кількість пострілів в черзі
Коротка	до 5	до 5
Довга	до 10	до 15

Безупинний вогонь застосовується в напружені моменти бою по найбільш важливих і небезпечних цілях, головним чином, групових. При виборі виду вогню по напруженості необхідно мати на увазі, що у всіх випадках більш напружений вогонь швидше призводить до нагрівання ствола зброї і, отже, до більш швидкого його зносу, що, в свою чергу, призводить до більшого розсіюванню куль. Тому всім стрільцям необхідно пам`ятати, що, коли вогнева задача може бути вирішена менш напруженим виглядом вогню, не слід застосовувати вогонь довгими чергами і тим більше безперервний.

Основним і найбільш дійсним способом ведення вогню з автомата (кулемета) є прицільний вогонь.

У цьому випадку високі балістичні якості сучасної стрілецької зброї, при достатньо точній підготовці вихідних даних для стрільби ,дозволяють добиватися ураження живої сили противника з першої черги.

При цьому, крім ретельної підготовки вихідних даних для стрільби, не менше значення має точне та правильне прицілювання. Це є основою успішного ведення прицільного вогню. Однак в бою можуть виникнути такі умови, коли для попередження противника у відкритті вогню доводиться нехтувати точністю підготовки вихідних даних та наведення зброї, або коли обстановка дозволяє вести вогонь без використання прицільних пристроїв (бій в траншеях, раптовий напад противника зблизька і т. д. ), або коли прицільні пристрій використовувати неможливо (бій в умовах обмеженої видимості (в диму, тумані, вночі і т. п.). У всіх цих випадках ведеться так званий спрямований вогонь.    Сутність цього способу стрільби полягає в тому, що зброя спрямовується в ціль по стволу ; вогонь ведеться чергами або безперервний; якщо можливо, по рикошетам або по трасах куль виправляється положення зброї. Поразка цілі при цьому досягається за рахунок більшої витрати боєприпасів. Як прицільний, так і спрямований вогонь може вестися в точку або зі штучним розсіюванням. Стрільба в точку застосовується при веденні вогню по одиночним живим цілям, амбразурам оборонних споруд, розрахункам вогневих засобів і т. д.    Крім того, цим способом ведеться вогонь і по груповій цілі в тому випадку, коли вона складається з окремих ясно видимих ​​фігур і вогонь послідовно переноситься з однієї фігури цілі на іншу. Стрільба по груповий цілям ведеться з розсіюванням куль по фронту й глибіні цілі. Стрільба з розсіюванням куль по фронту, як правило, застосовується при обстрілі групових цілей якими можуть бути, наприклад, такі широкі цілі, як атакуючий цеп піхоти противника, піхота, яка залягла, жива сила противника в кущах або за штучними маскувальними масками і т. п.

Розсіювання куль по фронту при стрільбі досягається кутовим переміщенням автомата по горизонту.

Швидкість кутового переміщення зброї при стрільбі з розсіюванням куль по фронту цілі залежить від дальності стрільби й необхідної щільності вогню. При цьому щільність вогню у всіх випадках повинна бути не менш двох куль на кожен метр фронту цілі.

Однак в бою можуть виникнути такі умови, коли для попередження противника у відкритті вогню доводиться нехтувати точністю підготовки вихідних даних та наведення зброї, або коли обстановка дозволяє вести вогонь без використання прицільних пристроїв (бій в траншеях, раптовий напад противника зблизька і т. д. ), або коли прицільні пристрій використовувати неможливо (бій в умовах обмеженої видимості (в диму, тумані, вночі і т. п.). У всіх цих випадках ведеться так званий спрямований вогонь.    Сутність цього способу стрільби полягає в тому, що зброя спрямовується в ціль по стволу ; вогонь ведеться чергами або безперервний; якщо можливо, по рикошетам або по трасах куль виправляється положення зброї. Поразка цілі при цьому досягається за рахунок більшої витрати боєприпасів.

По глибоких цілях вогонь ведеться з розсіюванням в глибину. Межі розсіювання в глибину визначаються залежно від глибини цілі і рельєфу місцевості.

Швидкість розсіювання в глибину зазвичай беруть не більше одного поділу прицілу в секунду, при цьому забезпечується необхідна щільність куль по глибині цілі.

Стрільба по цілям, що рухаються під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводу цілі або способом вичікування цілі (вогневого нападу).

При веденні вогню способом супроводу цілі той, хто стріляє, взявши необхідне упередження й переміщаючи зброю у бік руху цілі, у момент найбільш правильного наведення веде вогонь короткими або довгими чергами залежно від дальності стрільби й від швидкості руху цілі.

При вогні способом вичікування цілі той, хто стріляє вибирає на шляху руху цілі, як точки прицілювання, декілька місцевих предметів. Після цього наводить зброю в точку найближчу до цілі, міцно втримує її й з підходом цілі до цієї точки на величину півтора - двох табличних упереджень, міцно втримуючи зброю, робить довгу чергу. Якщо ціль не буде уражена, то стрільба повторюється при підході цілі до наступного місцевого предмету (точки).

По повітряним цілям стрільба ведеться загороджувальним або способом супроводу.

Сутність ведення вогню загороджувальним способом полягає в тому, що на напрямку польоту літака ставиться нерухома зона зосередженого вогню з таким розрахунком, щоб забезпечити перетинання снопу траєкторії із ціллю. При цьому зброї надається кут піднесення в 45 у зазначеному командиром напрямку. Загороджувальний вогонь ведеться, як правило, відділенням або взводом по команді командира всім складом.

По повітряних цілях, що повільно летять, - вертольотам, транспортним літакам, парашутистам - вогонь ведеться способом супроводу. Упередження визначається й відраховується у видимих розмірах цілі (у фігурах).

При веденні вогню способом супроводу автоматник утримує лінію прицілювання поперед літака (вертольота) на величину потрібного упередження й робить довгу чергу.

Вогонь по парашутистах ведеться довгими чергами. Точку прицілювання виносити в напрямку зниження парашутиста на величину, яка вказана в таблиці. Відлік упередження здійснюють від середини

парашутиста .

Вибір вогню у напрямку здійснюється командиром, керуючим вогнем декількох вогневих засобів. При виявленні цілі командир для вирішення вогневої задачі повинен залучати ті вогневі засоби, вогонь яких буде найбільш вигідний.

У всіх випадках, організовуючи систему вогню, необхідно заздалегідь передбачити можливість застосування найбільш дійсних видів вогню - флангового, перехресного.

На підставі підготовлених вихідних даних кулеметникам і гранатометниками, а іноді й автоматникам командири відділень (взводів) подають команди на відкриття вогню. Команда на відкриття вогню, яку подають командири підрозділів в напружені моменти бою, має велике психологічне значення.