2. Тарифна система як основа організації оплати праці

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи:

• тарифну сітку;

• тарифні ставки;

• тарифно-кваліфікаційні довідники;

• система посадових окладів.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Т арифні ставки інших розрядів (С_рі) визначаються множенням тарифної ставки першого розряду (С_рІ) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

(6.1)

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.

Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром в процесі організації оплати праці.

3. Форми системи оплати праці

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (З_п.пог) обчислюється:

( 6.3)

де Ф_міс – фактично відпрацьований час, год./міс;

С_г – годинна тарифна ставка по розряду робітника, грн.

2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (З_п.прем) обчислюється:

( 6.4)

де З_тар – сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, 74рн..,

Д – преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, 74рн..

Сума доплат визначається із залежності

(6.5)

Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи

За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Відрядна форма має такі системи:

• Пряма відрядна;

• Відрядно-преміальна;

• Відрядно-прогресивна;

• Непряма відрядна;

• Колективна система оплати праці (бригадна);

• Акордна система.

1. Пряма відрядна

Заробіток (З_п.відр) при цьому обчислюється за формулою:

(6.6)

де Р_і – відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, 74т.74./74т..;

N_фі – фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

n – кількість видів виробів.

(6.7)

де Т_шті – час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

2. Відрядно-преміальна

Сума заробітку (Зв.прем) при цій системі визначається із залежності

З_в.прем = 3_тар.в + Д_е, грн., (6.8)

де З_тар.в – тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.;

де Д_е – сума преміальних доплат, яка обчислюється за формулою:

(6.9)

де П₁ – процент доплат за виконання плану;

П₂ – процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П _пп – процент перевиконання плану, який можна знайти

(6.10)

де N_Ф, N_пл відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

3. Відрядно-прогресивна

Заробітна плата (З_{в.прогр}) обчислюється за формулою:

( 6.11)

де N_вб – вихідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110 – 115% Nпл), шт./міс;

Р_зв – звичайний розцінок за один виріб, грн./шт.;

Р_підв – підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

( 6.12)

Процент росту розцінку визначається зі шкали в залежності від проценту перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується підприємствами самостійно.

4. Непряма відрядна

Заробіток підсобника (З_{нв.підс}) можна обчислити із залежності

( 6.13)

де N_ФІ – фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, чол./зміну;

Р_нві– непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го основного робітника, чол../чол.;

n – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол..

(6.14)

де С_зм – змінна тарифна ставка підсобника, 76т.76./зміну;

N_пл.і – плановий випуск продукції і-им основним робітником, 76т../зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_нв.доп,) обчислюється за формулою:

(6.15)

де Т_Ф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./міс.;

С_г – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

К_вн – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.