Ф орми загострення леза голок:
1.
Лопатка поперечна 2. Лопатка повздовжня
3.
Овальне ліве лезо 4. Овальне
праве лезо
5.Ромбічне поздовжнє лезо 6. Ромбічне
праве лезо
7. Тригранне лезо 8. Квадратне лезо
Парні номери швейних голок використовують переважно для зшивання шкіряної галантереї, заготовок взуття, тобто там, де необхідно зменшити тертя голки.
ДСТУ передбачає класифікацію голок за групами, які позначають буквами слов’янського алфавіту: А, Б, В, Г, Д та ін. Групи характеризують довжину голки, довжину до вушка, діаметр і довжину колби, геометричну форму голки тощо.
Номером позначається товщина леза голки, тобто номер голки відповідає діаметру леза, вираженому в сотих частках міліметра: голка за № 65 має діаметр 0,65 мм, за № 130 – 1,3 мм, за № 260 – 2,6 мм.
Номери голок до №100 градуються через інтервал, рівний п’яти (№ 80, 85, 90, 95); вищі за № 100 – через інтервал, рівний десяти (№ 100, 110, 120, 130).
Наприклад, для побутових швейних машин 2М кл. ПМЗ використовується голка: 1-Б-65, де 1 –перший тип (кругове загострення леза); Б – наявність лиски на колбі (для кращого встановлення у голководі); 65 – 0,65 мм – діаметр леза.
Для зручності кріплення у голководі, як правило, голки різних номерів одного й того ж типу мають однакову за діаметром колбу.
У зв’язку з використанням на швейних підприємствах швидкісних машин (5000÷6000 хв-1) перед конструкторами постала проблема нагрівання голок в процесі шиття внаслідок сил тертя (350÷4000С), яке призводило до зниження їх прохідності через матеріал, деформації і, врешті-решт, поломки. Нагрівання голки особливо небезпечне для матеріалів, що містять хімічні волокна. У процесі швидкісного шиття голка нагрівається вище температури плавлення хімічних волокон, тому при дотиканні з нагрітою голкою ці волокна розплавляються і забивають вушко та довгу канавку голки. Застосування синтетичних ниток ще більше ускладнює процес забивання вушка голки оплавленими частинами хімічних волокон.
Для зниження температури нагрівання голки застосовують різні способи: зміну геометрії поперечного перерізу голки, охолодження повітрям або повітряно-водяною сумішшю, використання в якості тепловіддавачів різних рідин, попереднє виконання в матеріалі отворів електричним методом з метою вільного проходження голки та ін.
Для охолодження голки в якості відвідника тепла використовується повітря та рідини. Повітряно-водяне охолодження є найбільш універсальним способом. Цей спосіб полягає в тому, що на голку постійно подається повітряно-водяна суміш, причому кількість води настільки незначна, що вона майже цілком випаровується при зіткненні з нагрітою голкою, не викликаючи дефектів тканини. Повітряно-водяне охолодження голки здійснюється з допомогою пристосування, що складається із сопла (основна деталь призначена для одержання повітряно-водяної суміші і подання її на голку), пропускного клапана, зблокованого з пусковою педаллю, і компресора для подання повітря під тиском.
Повітряно-водяне охолодження застосовують на промислових швейних машинах АТ “Орша”, японської фірми “Джукі” та ін. Витрата води і повітря регулюється в широких межах. Машини, оснащені цим пристроєм, можуть працювати з частотою обертання головного вала до 6000 хв-1 із допустимим нагріванням голки.
Пристрої повітряного охолодження (відцентрові вентилятори) встановлюють на промислових машинах багатьох німецьких і японських фірм.
Іншим способом зменшення нагрівання голок є різноманітні покриття. Спеціальне покриття поверхні голки тефлоном вперше було використане німецькою фірмою “Шметц”. У середині 80-х років ХХ ст. широкого поширення набуло покриття верхньої голкової нитки тонким шаром спеціальної рідини – діметилсіліконом, який будучи добрим охолоджувачем, не псує ні нитки, ні матеріалу; він прозорий, без кольору, не має запаху, стійкий при нагріванні до високої температури.
Для того, щоб нитка при проходженні через матеріал внаслідок тертя не втрачала своєї міцності, необхідно вміти правильно підбирати номери голок для різних номерів ниток (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Таблиця відповідності голок та ниток
Номери голок згідно ДСТУ |
Найбільший діаметр нитки, мм |
Номера використовуваних ниток |
||
бавовняних |
шовкових |
лляних |
||
60-70 |
0,19 |
100-80 |
75 |
– |
70-85 |
0,22 |
80-60 |
75 |
– |
80-90 |
0,25 |
60-50 |
75 |
– |
90-100 |
0,28 |
50-40 |
25 |
– |
100-120 |
0,32 |
40-30 |
18 |
– |
120-130 |
0,40 |
30-10 |
13 |
– |
150 |
0,51 |
3-1 |
10 |
4 |
170 |
0,62 |
1-0 |
– |
5 |
190 |
0,71 |
0 |
– |
6 |
210-230 |
0,71 |
0 |
– |
7 |
Діаметр нитки завжди повинен бути меншим за ширину вушка для того, щоб нитка вільно проходила через вушко; діаметр нитки повинен бути меншим за глибину довгої канавки, для того щоб нитка ховалася в цю канавку і не дотикалася до матеріалу. Верхня і нижня нитки повинні бути приблизно тієї ж товщини, що й нитки, з яких виготовлена тканина.