2. Основні суб'єкти та види зед

До основних суб'єктів ЗЕД відносяться:

— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

— структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Відповідно до чинного законодавства, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати такі її види:

1. Експорт – вивезення товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, із митної території України за кордон без зобов'язання про зворотне ввезення.

2. Імпорт – ввезення товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, на митну територію України через кордон без зобов'язання про зворотнє вивезення.

3. Прямі капіталовкладення.

4. Спільне підприємництво – полягає у створенні підприємства, засновниками якого є контрагенти з двох і більше країн.

5. Створення міжнародних фінансово-промислових груп (ПФГ) – об’єднань, що мають за мету реалізацію конкретної програми. До складу ПФГ входять промислові об’єднання (виготовляють товари), банки (фінансування), страхові компанії (зняття ризиків шляхом страхування). на першому місці стоять завдання, які треба реалізувати при загальній незалежності елементів. Особливо важливою є програма ФПГ. В ході її реалізації у складі ПФГ можуть з’являтися інформаційні центри, науково-дослідні інститути, проектні установи тощо. В Україні діють переважно ПФГ, які базуються в інших країнах (McDonalds).

6. Формування транснаціональних корпорацій (ТНК), які своє чергою можуть входити до складу ПФГ.

7. Формування франчайзних об’єднань, тобто об’єднань великих і дрібних підприємств (франчайзерів і франчайзі). Франчайзер здійснює певну господарську діяльність, націлений на масове і крупносерійне виробництво. Дрібносерійне виробництво покладається на франчайзі, які використовують рекламу франчайзера, який надає свою торгову марку, під якою крім продукції, що є предметом договору франчайзингу, може виготовлятися й інша продукція. Зазвичай франчайзер надає франчайзі різнобічну підтримку (технологічну, управлінську або навіть і політичну).

8. Ліцензійна діяльність – полягає у продажу ліцензій в інші країни (на розробку і використання технологій чи нових видів продукції).

Можливі й інші види зовнішньоекономічної діяльності, наприклад лізинг, бартер, зустрічні закупки тощо.

Важливою умовою проведення успішної економічної реформи в Україні є реформування її зовнішньоекономічної діяльності, яку треба вміло здійснювати за допомогою певних важелів та інструментів.