1). Перший етап (1918-1987р.).

Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивалися по-різному: в роки холодної війни менш інтенсивно, а після її подолання - більш інтенсивно. Але в цілому обсяг зовнішньоторговельного обігу постійно збільшувався. Однак до середини 80- х років минулого століття темпи росту зовнішньоторговельного обігу Радянського Союзу почали різко падати.

Підприємства не мали права самостійно виходити на зовнішні ринки. Всі питання, що стосувались зовнішньоекономічної діяльності, перебували у віданні держави і її органів, що максимально знижувало зацікавленість виробників у виробництві експортної продукції, поліпшенні її якості та технічних характеристик.

Багато з названих негативних факторів були обумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, включаючи зовнішньоекономічні зв'язки. В умовах екстенсивного росту головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентоспроможність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що негативно позначалося на соціально-економічному розвитку країни.

2). Другий етап (1987-1991 р.) - роки перебудови економіки.

Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. У цей період вирішуються два основні завдання:

1) розширення прав міністерств та відомств, об'єднань і підприємств по виходу на зовнішній ринок, встановленню прямих зв'язків, розвитку виробничої й науково-технічної кооперації;

2) подальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД.

На даному етапі був прийнятий ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення зазначених завдань. Велика увага приділяється перебудові зовнішньоторговельного управлінського апарату на рівні підприємств, регіонів та України в цілому. Складається нова система державного регулювання ЗЕД.

Однак, підприємства, що одержали право виходу на зовнішній ринок, не мали належного досвіду ведення експортно-імпортних операцій, було не достатньо знань в області ділових відносин та етики ведення міжнародного бізнесу.

3). Третій етап (1991 р. і до теперішнього часу) – період реформування.

Період реформування, розвитку та управління ЗЕД в Україні як суверенній державі. З одержанням незалежності та проведенням Україною самостійної зовнішньоекономічної політики була розроблена нова концепція її зовнішньоекономічної діяльності, яка полягала:

- у розвитку активного співробітництва із країнами далекого зарубіжжя, входженні в світовий інтеграційний процес;

- в удосконалення та подальшому розвитку економічних зв'язків із країнами ближнього зарубіжжя, переході їх на ринкові відносини.

На даному етапі ЗЕД розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. За цей період значно збільшилося число суб'єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс обсяг зовнішньоторговельного обігу, розширилася географія зовнішньоекономічних зв'язків.

Уже на початку цього періоду були прийняті важливі законодавчі акти, що стосуються ЗЕД, зокрема: Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про Єдиний митний тариф", Декрети Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", "Про систему валютного регулювання й валютного контролю" та інші.

Основні показники розвитку зовнішньоекономічного сектора країни:

1. Абсолютні або об’ємні показники (обсяг експорту/імпорту; обсяг реекспортe/реімпортe; показник зовнішньоторговельного обороту (Е+І); обсяг генеральної торгівлі = ЗТО+транзит (зовнішньоторгівельне навантаження); обсяг спеціальної торгівлі (СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт; СТ - це чистий зовнішньоторговельний обіг; тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї).

2. Відносні або результуючі показники (сальдо торговельного балансу; індекси стану платіжного балансу (індекс покриття експортом імпорту); індекс «умови торгівлі»; індекс «концентрації» експорту; коефіцієнт імпортної залежності країни та ін.)

3. Показники структури (товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями; географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу; інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну);

4. Показники інтенсивності (квоти). В світовій практиці для вимірювання зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовуються два типи показників:

• обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни;

• відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

5. Показники ефективності (макроекономічі (наприклад, ВВП, рівень державного боргу країни, рівень безробіття); на рівні підприємства, наприклад, рентабельність. Розрахунок економічної ефективності здійснюється шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту.

І). Абсолютні або об’ємні показники:

1.1). Експорт - обсяг вивезених товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому рахунку виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

1.2). Реекспорт - вивезення раніше завезеного товарів, які не підлягали переробці:

• Товари, що визнані помилково ввезеними на митну територію України,

• Товари, що перебували у режимі тимчасового вивезення,

• Товари, що перебували у режимі переробки за межами митної території,

• Товари, що були поміщені у режим імпорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх імпортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору.

1.3). Імпорт - обсяг ввезених товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в тому рахунку виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення.

1.4). Реімпорт - ввезення раніше вивезених товарів, які не підлягали переробці.реімпорт — ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених у країні.

• Товари, що перебували у режимі тимчасового вивезення;

• Товари, що перебували у режимі переробки за межами митної території,

• Товари, що були поміщені у режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв’язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору).

1.5). Зовнішньоторговельний оборот (ЗТО) - сукупний обсяг експорту-імпорту товарів за визначений період часу (як правило за рік).