- •Умови роботи та деякі рекомендації по обслуговуванню генератора.
- •Технічне обслуговування генератора.
- •Характеристики електростартерів
- •Схеми управління електростартерами.
- •Технічне обслуговування стартера
- •Європейська і американська системи освітлення.
- •Чотирьохфарна система освітлення.
- •Круглі і прямокутні фари.
- •Перевірка і регулювання фар автомобіля.
Технічне обслуговування стартера
До несправностей стартера належать: ослаблення кріплення підвідних проводів; спрацювання або забруднення щіток і колектора; окислення контактів вмикача; обрив або замикання в обмотці; спрацювання деталей муфти вільного ходу та зубів шестерні.
Зазначені
несправності призводять до того, що
стартер не працює зовсім або не розвиває
потрібних частот обертання й потужності,
його шестерня не з’єднується із зубчастим
вінцем маховика.
Ослаблені проводи слід закріпити, забруднений колектор - протерти ганчіркою, змоченою бензином, або зачистити скляною шкуркою, спрацьовані щітки - замінити новими. Для усунення решти несправностей стартер знімають, розбирають і проводять відповідний ремонт.
ТО. Через 4...5 тис. км пробігу автомобіля:
- стартер очистити від бруду, перевірити й, якщо треба, підтягнути його кріплення;
- перевірити кріплення проводів на клемах стартера;
Через 40 тис. км пробігу автомобіля:
- зачистити колектор стартера
- змастити рідким мастилом гвинтові шліци привода втулки кришок і шестерню привода стартера нижньої пластини, а для зменшення — у зворотний бік.
Контрольні запитання
1.Будова та принцип роботи електростартера.
2.Що таке робочі та механічні характеристики елетростартера?
3.Які несправності можливі в стартері?
4.Які роботи виконують при ТО стартера?
5.Як перевірити стан колектора і щіток?
6.Як можна продовжити термін служби стартера?
7.Пояснити призначення електронного пристрою 2612.3747 для автоматичного відключення і блокування стартера СТ142-Б та принцип роботи.
Лабораторна
робота №4.
«Система запалювання»
Робоча суміш у циліндрах карбюраторного двигуна запалюється електричною іскрою, що проскакує між електродами свічки запалювання. Повітряний проміжок між електродами свічки має великий електричний опір, тому між ними треба створити високу напругу, щоб виник іскровий розряд. Іскрові розряди мають з'являтися при певному положенні поршнів та клапанів у циліндрах і чергуватися відповідно до встановленого порядку роботи двигуна. Ці вимоги забезпечуються системою запалювання (рис. 4.1), що складається з джерел струму (акумуляторна батарея та генератор), котушки запалювання 7, переривника 9, розподільника 11, конденсатора 10, свічок запалювання 13, вмикача (замка) запалювання 5, проводів високої 12 і низької 3 напруг.
Котушка запалювання слугує для перетворення струму низької напруги (надходить від акумуляторної батареї або генератора) на струм високої напруги. Це підвищувальний трансформатор, первинною обмоткою якого проходить переривчастий струм низької напруги, а такий самий струм високої напруги виробляється у вторинній обмотці.
Коло низької напруги проходить від позитивного затискача акумуляторної батареї (генератора) через вмикач запалювання, додатковий резистор, первинну обмотку котушки запалювання й контакти переривника на масу автомобіля, а потім на мінусовий затискач акумуляторної батареї, після якого замикається на її позитивний затискач.
До кола високої напруги входять вторинна обмотка котушки запалювання, розподільник і свічки запалювання, з'єднувальні проводи високої напруги. Котушка складається з осердя 3 (рис. 4.2) з надітою на нього ізольованою втулкою , на яку намотуються вторинна 4 й поверх неї первинна 5 обмотки, ізолятора 7, карболітової кришки 2 із затискачами та корпусу з магнітопроводом б. Зовні на корпусі котушки встановлюють резистор 7, що є додатковим опором (двигуни «Москвич», МеМЗ, ГАЗ-24), який умикається послідовно в коло первинної обмотки і зменшує її нагрівання під час роботи двигуна з малою частотою обертання колінчастого вала. На автомобілі ВАЗ котушка запалювання не має додаткового опору.
Коли в первинній обмотці проходить струм низької напруги, осердя намагнічується й навколо обох його обмоток створюється сильне магнітне поле. Після розмикання контактів переривника струм - у первинній обмотці припиняється, створене ним магнітне поле зникає, перетинаючи витки вторинної обмотки, в якій наводиться ЕРС індукції.
Значення
цієї ЕРС пропорційне швидкості зміни
магнітного потоку, що пронизує обмотки
котушки. Завдяки великій кількості
витків у вторинній обмотці й високій
швидкості зникання магнітного поля
напруга на вторинній обмотці досягає
20 .24 тис. В.
Рис.4.1. Схема системи запалювання:
І - акумуляторна батарея; 2 - стартер; 3 - провід низької напруги;
4 - амперметр; 5— вмикач запалювання (замок); 6 - додатковий резистор; 7 -котушка запалювання; 8— вакуумний регулятор випередження запалювання; 9- переривник; 10- конденсатор; II —розподільник; 12 - провід високої напруги; 13 - свічка запалювання.
Водночас магнітні силові лінії перетинають витки первинної обмотки, в якій індукується ЕРС самоіндукції до 300 В, а також осердя, в якому з'являються вихрові струми, що спричиняють його нагрівання. Для зменшення нагрівання осердя виконують з окремих тонких сталевих пластин, ізольованих одна від одної окалиною.
Коли двигун працює з малою частотою обертання колінчастого вала, тривалість перебування контактів переривника в замкненому стані більша, й струм у первинному колі встигає досягти свого максимуму. В результаті ввімкнений в це коло резистор нагрівається, його опір збільшується, загальний опір первинного кола зростає, а отже, сила струму в ньому зменшується, що знижує нагрівання котушки запалювання.
Коли частота обертання колінчастого вала збільшується, тривалість перебування контактів переривника в замкненому стані зменшується, й сила струму в первинній обмотці не встигає досягти максимального значення; тому температура додаткового резистора виявляється меншою, загальний опір первинного кола знижується, внаслідок чого струм у цьому колі трохи підсилюється.
Рис.4.2. Котушка запалювання: 1 - додатковий резистор; 2- кришка; 3 - осердя; 4, 5 - відповідно вторинна й первинна обмотки; 6 - кільцевий магнітопровід; 7 - ізолятор; 8 - ізолювальна втулка.
Під час пуску двигуна стартером за допомогою тягового реле додатковий резистор закорочується, й у первинну обмотку надходить струм більшої сили. Це забезпечує збільшення магнітного потоку й дає змогу дістати вишу напругу у вторинному колі, чим полегшується пуск двигуна.
Електрорушійна сила самоіндукції, що наводиться в первинній обмотці котушки запалювання, при розмиканні контактів переривника спричиняє іскріння між ними й намагається підтримати струм у первинному колі, перешкоджаючи швидкому зникненню магнітного поля. Внаслідок цього у вторинній обмотці може індукуватися недостатня ЕРС.
Для захисту контактів переривника та збільшення ЕРС у вторинній обмотці котушки запалювання паралельно контактам умикається конденсатор, який на початку розмикання їх заряджається, завдяки чому зменшується іскріння між ними. Після повного розмикання контактів конденсатор розряджається через первинну обмотку котушки запалювання, створюючи в ній імпульс струму зворотного напряму. Внаслідок цього прискорюється знищення магнітного поля, що створюється первинною обмоткою, й істотно підвищується ЕРС, яка індукується у вторинній обмотці котушки.
Розподільник запалювання слугує для періодичного розмикання кола низької напруги та розподілу струму високої напруги по свічках запалювання відповідно до порядку роботи двигуна. Він складається з об'єднаних у спільному корпусі переривника струму низької напруги й розподільника струму високої напруги.
У
розподільнику запалювання Р-118 (автомобіль
«Москвич-2140») переривник складається
з чавунного корпусу 20 (рис. 4.3), всередині
якого розміщено приводний валик,
з'єднаний через відцентровий регулятор
з кулачком 10, нерухомого опорного диска
та рухомого диска 9. Зовні на корпусі
закріплено вакуумний регулятор
випередження запалювання 8 і конденсатор
16. На рухомому диску встановлено:
нерухомий контакт 17, з'єднаний з «масою»;
рухомий контакт, ізольований від «маси»
й з'єднаний провідником з ізольованим
затискачем низької напруги 15; фільц 18
для змащування кулачка. Нерухомий
контакт установлено на спеціальній
площадці, яку закріплено на диску
гвинтом. Площадка разом із гвинтом може
переміщатися ексцентриком, що дає змогу
регулювати зазор між контактами. Рухомий
контакт за допомогою пластинчастої
пружини притискається до нерухомого.
Коли валик обертається, кулачок своїми
виступами періодично відтискає рухомий
контакт, перериваючи коло струму низької
напруги. Замикаються контакти пластинчастою
пружиною. Нормальний зазор між контактами
переривника, що перебувають у повністю
розімкненому стані, має становити
0,35...0,45 мм. Кількість виступів на кулачку
відповідає кількості циліндрів, а
частота обертання валика вдвоє менша
від частоти обертання колінчастого
вала. До корпусу переривника кріпиться
вакуумний регулятор випередження
запалювання 8, діафрагму якого зв'язано
з рухомим диском 9.
Розподільник складається з ротора з розносною пластиною 11, карболітової кришки 12 з вивідними бічними затискачами 13 та центральним 14 із контактним вугликом і заглушувальним резистором, що зменшує перешкоди радіоприйманню. Всередині ротора є зріз, за допомогою якого він фіксується в певному положенні на кулачку й обертається разом із ним. У гніздо центрального затискача розподільника вставляють провід високої напруги, що йде від котушки запалювання. Від бічних вивідних затискачів проводи приєднуються до свічок запалювання в порядку роботи двигуна в напрямі обертання ротора. Струм високої напруги, що індукується у вторинній обмотці котушки запалювання, подається через контактний вуглик на пластину ротора, а потім крізь повітряний зазор (0,4.0,8 мм) — на бічний вивідний затискач і проводом високої напруги — на свічку запалювання. При наступному розмиканні контактів ротор повернеться, а розносна пластина розташується проти чергового бічного затискача. Аналогічну будову мають розподільники запалювання Р-114Б (автомобіль ЗАЗ-968М) та Р-119Б (автомобіль ГАЗ-24).
Контрольні запитання
1.Намалюйте схему системи запалювання.
2.Які несправності можливі в системі запалювання?
3.Будова та принцип роботи котушки запалювання.
4.Які роботи виконують при ТО системи запалювання?
5.Роль
та види розподільника системи запалювання.
6.Яке призначення свічки запалювання?
7.Як перевірити справність свічки запалювання, як очистити свічку від нагару?
8.Як встановлюється запалювання?
Лабораторна робота № 5.
«Система освітлення»
Класифікація систем освітлення.
Системи освітлення займають важливе місце в електрообладнанні автомобілів, оскільки ефективність автономного освітлення в умовах зростання автомобілізації і зростаючої ролі автомобільних перевезень по суті визначає безпеку дорожнього руху в темний час доби.
На транспортному засобі, швидкість руху якого більше 20 км/ч, для освітлення дороги руху повинно бути встановлено дві або чотири фари з дальнім і ближнім світлом. Дальнє світло повинне освітлювати дорогу на відстані більше 100м, а ближнє - не менше 30м.
Сучасні системи освітлення можна розділити:
а) по типу створюваного світлорозподілення - на європейську і американську;
б) за способом реалізації системи світлорозподілення - на дво- і чотирьохфарну системи;
в) за формою оптичних елементів - з круглими і прямокутними фарами.
