§2. Суспільство як система.

Суспільство як система має наступні ознаки:

• представляється сукупністю штучних систем, створених людиною;

• серед штучних систем суспільства значну роль грають техногенні системи, які збільшують можливості людини;

• головними складовими суспільства виступають люди;

• суспільство характеризується значним числом соціальних інститутів, які виступають стійкими й раціональними формами спільної діяльності людей;

• представляється як саморегульована система, що регулює свої складові;

• суспільство виступає як інтегральна система. Це система систем;

• суспільство можна розглядати як самодостатню систему, що розвивається, яка виникла природним шляхом, містить у собі значний потенціал, відрізняється величезною розмаїтістю культур, цінностей, соціальних організацій;

• у порівнянні з іншими біологічними популяціями людське співтовариство надзвичайно стійке;

• найважливішою властивістю людських співтовариств виступає здатність накопичувати й передавати знання;

• для соціальних систем властива організованість;

Соціальні системи розглядаються як різновиди складних. Серед основних характеристик соціальних систем можна виділити:

• поліструктурність, поліфунціональність, поліваріантність

• недетермінованість, стохастичність і самодостатність.

наявність механізмів цілепокладання,

• гнучкість, адаптивність, стійкість, здатність до високої виживаності, збереженню своєї самобутності;

• єдність раціонального й іраціонального, розуму й дурості, думки й почуття;

• органічний характер систем

• самоорганізацію, саморегуляцію, самоврядування й саморозвиток;

• просторово-тимчасову обмеженість, нестійкість, залежність;

• наявність у системах штучних елементів, структур, функцій.

Суспільство - це сукупність людей, об'єднаних історично сформованими формами взаємозв'язку й взаємодії (соціальні групи, соціальні інститути) з метою задоволення своїх потреб. Характеризується цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегулюємостю й саморозвитком, досягненням такого рівня культури, коли в ньому з'являються особливі норми й цінності, що лежать в основі взаємозв'язку й взаємодії людей. Суспільство являє собою саму більшу й самодостатню соціальну систему.

§3. Науково-методичне значення системного підходу.

Однієї з головних особливостей науки другої половини ХХ сторіччя є поява ряду родинних наукових напрямків, таких, як кібернетика, загальносистемні дослідження, теорія інформації, теорія керування, математична теорія систем, теорія прийняття рішень, дослідження операцій і штучний інтелект.

У науковій літературі й у практиці все частіше вживаються поняття "система", "системність", "системний підхід", "системний аналіз", "загальна теорія систем" і т.п. Багато чого з того, що ще вчора називалося цілісним, комплексним, єдиним, комбінованим й іншим загальним і спеціальним термінами, сьогодні називається "системним".

• Головне науково-методичне значення системного підходу полягає в тому, що він дозволяє сучасним дослідникам виявити й усвідомити принцип системності

• Системний підхід базується на цілісному баченні досліджуваних об'єктів, явищ і процесів і представляється найбільш універсальним й адекватним методом аналізу й дослідження будь-яких складних технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних, біологічних та інших систем.

• Системний підхід являє собою сукупність методів і засобів, що дозволяють досліджувати властивості, структуру й функції об'єктів, явищ або процесів у цілому, представити їх як системи з усіма складними міжелементними взаємозв'язками, взаємовпливом елементів на систему й на навколишнє середовище, а також впливом самої системи на її структурні елементи.

• Головною особливістю системного підходу є наявність домінуючої ролі цілого над часткою, складного над простим.