- •План-конспект лекції
- •Лекція №1
- •III. Хід лекції.
- •§1. Історія виникнення, розвитку системних ідей.
- •§2. Суспільство як система.
- •§3. Науково-методичне значення системного підходу.
- •§4. Системний аналіз і його місце серед інших наукових напрямків.
- •§5. Основні поняття теорії систем і системного аналізу.
- •§6. Основні завдання й принципи теорії систем і системного аналізу
- •Завдяки яким факторам не відбувалося становлення системності:
- •Основні завдання, які вирішує теорія систем:
- •Вкажіть найважливіші фактори практичного життя, які впливали на формування системного відношення до дійсності:
§2. Суспільство як система.
Суспільство як система має наступні ознаки:
представляється сукупністю штучних систем, створених людиною;
серед штучних систем суспільства значну роль грають техногенні системи, які збільшують можливості людини;
головними складовими суспільства виступають люди;
суспільство характеризується значним числом соціальних інститутів, які виступають стійкими й раціональними формами спільної діяльності людей;
представляється як саморегульована система, що регулює свої складові;
суспільство виступає як інтегральна система. Це система систем;
суспільство можна розглядати як самодостатню систему, що розвивається, яка виникла природним шляхом, містить у собі значний потенціал, відрізняється величезною розмаїтістю культур, цінностей, соціальних організацій;
у порівнянні з іншими біологічними популяціями людське співтовариство надзвичайно стійке;
найважливішою властивістю людських співтовариств виступає здатність накопичувати й передавати знання;
для соціальних систем властива організованість;
Соціальні системи розглядаються як різновиди складних. Серед основних характеристик соціальних систем можна виділити:
поліструктурність, поліфунціональність, поліваріантність
недетермінованість, стохастичність і самодостатність.
наявність механізмів цілепокладання,
гнучкість, адаптивність, стійкість, здатність до високої виживаності, збереженню своєї самобутності;
єдність раціонального й іраціонального, розуму й дурості, думки й почуття;
органічний характер систем
самоорганізацію, саморегуляцію, самоврядування й саморозвиток;
просторово-тимчасову обмеженість, нестійкість, залежність;
наявність у системах штучних елементів, структур, функцій.
Суспільство - це сукупність людей, об'єднаних історично сформованими формами взаємозв'язку й взаємодії (соціальні групи, соціальні інститути) з метою задоволення своїх потреб. Характеризується цілісністю, самовідтворенням і самодостатністю, саморегулюємостю й саморозвитком, досягненням такого рівня культури, коли в ньому з'являються особливі норми й цінності, що лежать в основі взаємозв'язку й взаємодії людей. Суспільство являє собою саму більшу й самодостатню соціальну систему.
§3. Науково-методичне значення системного підходу.
Однієї з головних особливостей науки другої половини ХХ сторіччя є поява ряду родинних наукових напрямків, таких, як кібернетика, загальносистемні дослідження, теорія інформації, теорія керування, математична теорія систем, теорія прийняття рішень, дослідження операцій і штучний інтелект.
У науковій літературі й у практиці все частіше вживаються поняття "система", "системність", "системний підхід", "системний аналіз", "загальна теорія систем" і т.п. Багато чого з того, що ще вчора називалося цілісним, комплексним, єдиним, комбінованим й іншим загальним і спеціальним термінами, сьогодні називається "системним".
Головне науково-методичне значення системного підходу полягає в тому, що він дозволяє сучасним дослідникам виявити й усвідомити принцип системності
Системний підхід базується на цілісному баченні досліджуваних об'єктів, явищ і процесів і представляється найбільш універсальним й адекватним методом аналізу й дослідження будь-яких складних технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних, біологічних та інших систем.
Системний підхід являє собою сукупність методів і засобів, що дозволяють досліджувати властивості, структуру й функції об'єктів, явищ або процесів у цілому, представити їх як системи з усіма складними міжелементними взаємозв'язками, взаємовпливом елементів на систему й на навколишнє середовище, а також впливом самої системи на її структурні елементи.
Головною особливістю системного підходу є наявність домінуючої ролі цілого над часткою, складного над простим.
