§ 21. Трансформаторний підсилювач.

Найбільш поширена схема трансформаторного підсилювача напруги наводиться рис. 70.

Анодним навантажен­ням лампи є первинна обмотка низькочастотного трансформатора. Якщо трансформатор взято підвищувальний, то загальний коефіцієнт підсилення всього ступеня може бути вищим за коефіцієнт підси­лення лампи (і, чого не можна досягти у реостатному підсилювачі. Цим ступінь трансформаторного підсиленння вигідно відрізняється від реостатного. Крім того, для трансформаторного підсилювача потрібна менша величина напруги анодного живлення, оскільки омічний опір первинної обмотки трансформатора дуже незначний.

Але у трансформаторному підсилювачі значно більше позначаються реактивні опори. По-перше, у цьому підсилювачі застосовано трансформатор, об­мотки якого мають індуктивність, в той час як у реостатному підсилювачі індуктивностей зовсім нема. По-друге, сумарна ємність С_екв, приєднана паралельно навантаженню і виходу, у трансформаторного підсилю­вача значно більша в порівнянні з реостатним, бо тут, крім мон­тажних та міжелектродних ємностей, додається ще й власна міжвиткова ємність обмоток трансформатора.

Через більший вплив реактивних опорів частотні спотворення у трансформаторного ступеня значно більші, ніж у реостатного,— частотна характеристика відзначаєть­ся більшою нерівномірністю. Типова частотна характеристика трансформаторного підсилювача подана на рис. 71. Щоб вирів-няти частотну характеристику підсилювача, паралельно вторинній обмотці трансформатора приєднують шунтуючий опір.

Трансформаторному підсилювачу, крім значних частотних спотворень, властиві також і нелінійні спотворення. Постійна складова анодного струму лампи, проходячи по первинній обмотці, створює у стальному сердечнику трансформатора постійне підмагнічування і навіть може довести сердечник до насичення.

При цьому зміни магнітного потоку, а отже, і е. р. с. у вторинній обмотці не будуть пропорціональні змінам струму у первинній обмотці. А це і призводить до нелінійних спотворень.

Для зменшення впли­ву постійного підмагнічування при складанні сердечника у ньому роблять зазор, прокладаючи папір або картон відповідної товщини (рис. 72).

У реостатно-трансформаторному підсилювачі (схема на рис. 73) трансформатор працює зовсім без постійного підмагнічування, але ча­стина постійної напруги від анодного джерела спадає на опорі R_а в той час як на дуже малому омічному опорі первинної обмотки у трансформаторного підсилювача спадання по­стійної напруги настільки незначне, що його здебільшого не бе­руть до уваги.

Трансформаторний підсилювач може мати перевагу перед рео­статним, якщо він повинен працювати на наступний ступінь підси­лення, у якого лампа має помітний сітковий струм. Коли підсилю­вач напруги працює на якусь наступну лампу, то вихід підсилю­вального ступеня вмикається у сіткове коло наступної лампи. В ра­зі застосування попереднього реостатного підсилювача в сітковому колі наступної лампи буде ввімкнено великий опір R_с, вимірюваний сотнями кілоомів або й мегомами (R_с >> R_а ). Якщо через цей опір проходитиме навіть дуже малий сітковий струм, то його постійна складова створить спадання напруги, яке додаватиметься з постійним зміщенням і пересуватиме робочу точку на характеристиці лампи, а це може призвести до виникнення нелінійних спотворень (див. § 18). При незначній величині омічного опору вторинної обмотки трансформатора спадання постійної напруги на ньому від сіткового струму буде зовсім малим і не позначиться на режимі роботи лампи. Коли ж наступна за даним підсилювачем лампа працює без сіткових струмів, ця перевага трансформаторного підсилювача виявляється невикористаною.