- •§ 17. Основні принципи підсилення.
- •§ 18. Спотворення при підсилюванні.
- •§ 19. Підсилювачі напруги та підсилювачі потужності.
- •§ 20. Реостатний підсилювач.
- •§ 21. Трансформаторний підсилювач.
- •§ 22. Підсилення потужності.
- •§ 23. Багатоступеневі підсилювачі та зв’язки у них.
- •§ 24. Фазоінверсні схеми.
- •§ 27. Широкосмугові підсилювачі.
- •§ 28. Звуковідтворююча електроакустична апаратура.
- •29. Мікрофони.
- •§ 30. Звукознімачі.
§ 21. Трансформаторний підсилювач.
Найбільш поширена схема трансформаторного підсилювача напруги наводиться рис. 70.
Анодним
навантаженням лампи є первинна
обмотка
низькочастотного трансформатора. Якщо
трансформатор взято підвищувальний,
то загальний коефіцієнт підсилення
всього ступеня може
бути
вищим
за коефіцієнт підсилення
лампи (і,
чого
не можна
досягти
у реостатному
підсилювачі. Цим
ступінь трансформаторного підсиленння
вигідно відрізняється від реостатного.
Крім того,
для трансформаторного підсилювача
потрібна менша величина напруги анодного
живлення, оскільки омічний опір первинної
обмотки трансформатора дуже незначний.
Але у трансформаторному підсилювачі значно більше позначаються реактивні опори. По-перше, у цьому підсилювачі застосовано трансформатор, обмотки якого мають індуктивність, в той час як у реостатному підсилювачі індуктивностей зовсім нема. По-друге, сумарна ємність Секв, приєднана паралельно навантаженню і виходу, у трансформаторного підсилювача значно більша в порівнянні з реостатним, бо тут, крім монтажних та міжелектродних ємностей, додається ще й власна міжвиткова ємність обмоток трансформатора.
Через більший вплив реактивних опорів частотні спотворення у трансформаторного ступеня значно більші, ніж у реостатного,— частотна характеристика відзначається більшою нерівномірністю. Типова частотна характеристика трансформаторного підсилювача подана на рис. 71. Щоб вирів-няти частотну характеристику підсилювача, паралельно вторинній обмотці трансформатора приєднують шунтуючий опір.
Трансформаторному підсилювачу, крім значних частотних спотворень, властиві також і нелінійні спотворення. Постійна складова анодного струму лампи, проходячи по первинній обмотці, створює у стальному сердечнику трансформатора постійне підмагнічування і навіть може довести сердечник до насичення.
При цьому зміни магнітного потоку, а отже, і е. р. с. у вторинній обмотці не будуть пропорціональні змінам струму у первинній обмотці. А це і призводить до нелінійних спотворень.
Для зменшення впливу постійного підмагнічування при складанні сердечника у ньому роблять зазор, прокладаючи папір або картон відповідної товщини (рис. 72).
У реостатно-трансформаторному підсилювачі (схема на рис. 73) трансформатор працює зовсім без постійного підмагнічування, але частина постійної напруги від анодного джерела спадає на опорі Rа в той час як на дуже малому омічному опорі первинної обмотки у трансформаторного підсилювача спадання постійної напруги настільки незначне, що його здебільшого не беруть до уваги.
Трансформаторний підсилювач може мати перевагу перед реостатним, якщо він повинен працювати на наступний ступінь підсилення, у якого лампа має помітний сітковий струм. Коли підсилювач напруги працює на якусь наступну лампу, то вихід підсилювального ступеня вмикається у сіткове коло наступної лампи. В разі застосування попереднього реостатного підсилювача в сітковому колі наступної лампи буде ввімкнено великий опір Rс, вимірюваний сотнями кілоомів або й мегомами (Rс >> Rа ). Якщо через цей опір проходитиме навіть дуже малий сітковий струм, то його постійна складова створить спадання напруги, яке додаватиметься з постійним зміщенням і пересуватиме робочу точку на характеристиці лампи, а це може призвести до виникнення нелінійних спотворень (див. § 18). При незначній величині омічного опору вторинної обмотки трансформатора спадання постійної напруги на ньому від сіткового струму буде зовсім малим і не позначиться на режимі роботи лампи. Коли ж наступна за даним підсилювачем лампа працює без сіткових струмів, ця перевага трансформаторного підсилювача виявляється невикористаною.
