1.1 Методи встановлення технічних норм часу

Для встановлення технічних норм часу в основному користуються розрахунково-аналітичним та експериментально-аналітичним методами нормування.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає:

а) розчленовування операції на складові частини (переходи, прийоми, рухи);

б) вивчення необхідності та раціональності їх виконання;

в) проектування найкращого складу і структури нормованої операції;

г) розрахунок нормативів основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок і природні потреби, підготовчо-заключного часу та норми штучного часу.

Експериментально-аналітичний метод передбачає:

а) проведення вимірів часу з допомогою хронометражу і фотоспостережень;

б) вивчення необхідності та раціональності виконання елементів роботи;

в) проектування найкращого складу і структури нормованої роботи;

г) розрахунок за даними спостережень основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, часу на відпочинок і природні потреби, підготовчо-заключного часу і штучного часу;

д) експериментальну перевірку запроектованого складу операції і норм часу безпосередньо на робочому місці.

Таким чином, аналітичні методи нормування дозволяють не тільки встановлювати справді прогресивні (технічно обґрунтовані) норми часу, але і судити про досконалість різних варіантів технологічного процесу.

Ступінь деталізації технологічного процесу, тобто ступінь розчленування процесу при аналітичних методах нормування залежить від типу виробництва, для якого розробляються технічні. норми часу.

В масовому виробництві потрібна більш висока точність нормування, так як повторюваність одних і тих самих норм велика, і навіть невеликі похибки в нормах можуть суттєво впливати на визначення пропускної здатності агрегатів і цілих ділянок. Тому в масовому виробництві рекомендується технологічні процеси розчленовувати на дрібні елементи - рухи робітника.

У дрібносерійному та одиничному виробництвах повторюваність одних і тих самих норм невелика. В цих умовах допускається значно менша точність нормування, і тому технологічні процеси розчленовуються на більш великі елементи - комплекси прийомів, переходи, операції.

Розробка технічних нормативів і експериментально-розрахунковий метод нормування базуються на вивченні витрат робочого часу спостереженням.

Вивчення витрат робочого часу провадиться за допомогою хронометражу і фотографії робочого дня.

Хронометражні спостереження, фотографія робочого дня повинні проводитися у нормальних для даного робочого місця та ділянки умовах роботи. При цьому слід аналізувати роботу передовиків, які мають відповідну даній роботі кваліфікацію, необхідний виробничий стаж і навички її виконання, правильно та впевнено виконують робочі прийоми, і перевищують середню продуктивність робітників на даній роботі, дільниці, вцеху.

Процес вивчення витрат робочого часу спостереженням складається з наступних етапів:

а) підготовки до спостереження, тобто підготовки спостерігача, спостережуваного і робочого місця;

б) спостереження і вимірювання елементів трудових витрат робочого часу;

в) обробки і аналізу результатів спостережень і відбору тих елементів, які повинні входити в раціональний склад витрат робочого часу;

г) проектування нормальної структури витрат робочого часу і розрахунку нормальної їх тривалості.