Астероїди, комети, метеорити

Крім планет та їх супутників до Сонячної системи входить значна кількість малих планет - астерої­дів. Це невеликі холодні тіла, що мають неправильну форму, оберта­ються навколо своєї осі і навколо Сонця по еліптичних орбітах. Най­більші астероїди (Церера, Ерос, Паллада, Юнона та інші) мають діа­метр від 300 до 1003 км, а найменші з відомих - до 1 км. Орбіти бі­льшості астероїдів лежать між орбітами Марса і Юпітера. Розрахунки показують, що в цьому місці повинна існувати ще одна планета, але вона чомусь не сформувалася або вибухнула. Можливо тут існувала планета Фаетон з діаметром близько 6000 км - дещо більшим, як у Меркурія і меншим, ніж у Марса. Внаслідок якоїсь космічної катаст­рофи вона розлетілися на шматки, сформувавши кільце астероїдів. Орбіти цих астероїдів дуже витягнуті і можуть перетинатися з орбітами планет. Серед малих планет є планети з назвами Україна, Київ та ін.

Комети – це нестійкі тіла Сонячної системи, що мають вигляд світлих рухомих об'єктів з туманними обрисами і перебувають під впливом гравітаційного поля Сонця. Мають ядро і хвіст. Ядро - це монолітна брила льоду, з вмерзлими в нього твердими частинками. Розміри ядра від сотень метрів до кількох кілометрів. З наближенням до Сонця лід випаровується, а вмерзлі в нього тверді частинки й гази розпорошуються, утворюючи навколо ядра голову – газову оболонку з аміаку, метану та вуглекислого газу. Під дією сонячного вітру газ і пил витягуються за кометою на сотні мільйонів кілометрів у вигляді хвоста. Голови деяких комет за розмірами перевищують розміри Со­нця, а хвости витягуються на сотні мільярдів кілометрів. Однак маси комет незначні. Більшість комет мають дуже витягнуті еліптичні ор­біти. Є комети, що рухаються по параболічних та гіперболічних орбі­тах. Обігнувши Сонце, деякі з них назавжди покидають Сонячну сис­тему.

З кожним наближенням до Сонця комети втрачають частину ре­човини і з часом розпадаються, утворюючи метеоритні потоки. Яск­равою є комета Галлея, яка рухається навколо Сонця з періодом бли­зько 76 років. Останній раз спостерігалася у 1986 р.

Метеорити – різні за розмірами тверді тіла, що падають на по­верхню Землі чи інші планети з міжпланетного простору. Потрапляю­чи в атмосферу Землі, метеоритні тіла вже на висоті 110-70 км вна­слідок зіткнення з повітрям нагріваються до тисяч градусів і почина­ють світитися, залишаючи на небі яскраві сліди. Великі метеори у вигляді вогняних куль, що супроводжуються гуркотом, свистом, сюр­чанням називають болідами. Розрізняють метеорити залізні, залізокам'яні і кам'яні. Щороку на Землю випадає більше 2000 метеоритів. На місці падіння великих метеоритів утворюються кратери. Арізонський метеоритний кратер має діаметр 1200 і глибину 200 м.