- •1. Наближений розв’язок алгебраїчних та трансцендентних рівнянь
- •1.1. Загальні правила обрахункової роботи
- •1.2 Поняття абсолютної та відносної похибки
- •1.3 Відокремлення коренів. Графічний та аналітичний розв’язки рівняння
- •1.4 Метод половинного ділення
- •1.5 Метод хорд
- •1.6 Метод дотичних (метод Ньютона)
- •1.7 Комбінований метод хорд і дотичних
- •2.1 Постановка задачі
- •2.2 Формули Крамера
- •2.3 Метод Гаусса
- •2 Розв’язок системи лінійних рівнянь
- •3. Основні поняття чисельних методів. Метод найменших квадратів та інтерполяційні формули ньютона
- •3.1 Основні поняття
- •Під апроксимацією розуміють операцію знаходження невідомих чисельних значень якоїсь величини за відомими її значеннями і чисельними значеннями інших величин, які пов’язані з розглядуваною.
- •3.2 Метод найменших квадратів
- •3.3 Інтерполяційний поліном Ньютона
- •4. Інтерполяція функцій
- •4.1 Перша інтерполяційна формула Ньютона
- •4.2 Друга інтерполяційна формула Ньютона
- •5. Наближене диференціювання функцій
- •Метод Ейлера
- •5.2 Метод Рунге-Кутта другого порядку
- •6. Наближене інтегрування функцій
- •6.1 Метод прямокутників
- •6.2 Метод трапецій
- •6. 3 Метод парабол (Сімпсона)
- •7. Приклади розв’язування типових задач. Варіанти індивідуальних завдань для ргр
- •7.1 Індивідуальне завдання 1
- •Варіанти індивідуальних завдань для ргр
- •7.2 Індивідуальне завдання 2
- •Значення задається в межах 10 –410 –6. Побудуємо графік функції (Рис. 21)
- •Варіанти завдань для ргр
- •3 Індивідуальне завдання 3
- •7.4 Індивідуальне завдання 4
- •7.5 Індивідуальне завдання 5
- •7.6 Індивідуальне завдання 6
- •7.7 Індивідуальне завдання 7
- •8. Основні вимоги до виконання та оформлення ргр
- •Висновки
- •Рекомендована література
- •Додаток а Зразок оформлення титульного аркуша розрахунково-графічної роботи
- •36601, М. Полтава, просп. Першотравневий, 24
2 Розв’язок системи лінійних рівнянь
2.1 Постановка задачі
У процесі вивчення різних питань економіки, природознавства, техніки тощо доводиться розв’язувати системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Зокрема, до таких систем зводиться чисельне розв’язування лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь, за допомогою яких описують реальні процеси. Розглянемо систему n лінійних рівнянь з n змінними:
, (7)
де х1, x2, xn – невідомі, aij - коефіцієнти при невідомих, bi - вільні члени (або праві частини).
Розв’язком системи (7) називається така впорядкована сукупність чисел c1,c2,…,cn, яка, будучи підставленою в (7) замість змінних x1,x2,...,xn, перетворює всі рівняння в числові тотожності.
Методи розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь можна розбити на дві групи: точні й наближені.
Метод називається точним, якщо він дає змогу знайти точний розв’язок системи (7) за допомогою скінченної кількості арифметичних операцій. При цьому припускається, що всі обчислення виконуються точно, а коефіцієнти системи і вільні члени - точні числа. Проте, в процесі практичних обчислень майже завжди доводиться вдаватися до заокруглення чисел, а при наявності ірраціональних коефіцієнтів і вільних членів виникає необхідність заміни їх на раціональні числа. Тому розв’язки, які знайдені за допомогою точних методів, часто є наближеними числами з певними похибками. До точних належать метод Гаусса, метод квадратних коренів, правило Крамера та інші.
Метод називається наближеним (або ітераційним), якщо він дає змогу знайти наближений розв’язок системи (7) із наперед заданою точністю шляхом виконання скінченної кількості арифметичних операцій (навіть, якщо обчислення проводитимуться без заокруглень, а коефіцієнти і вільні члени системи будуть точними числами). Точний розв’язок системи (7) за допомогою ітераційного методу можна знайти тільки теоретично як границю збіжної числової послідовності. Розв’язок системи, знайдений за допомогою якого-небудь наближеного методу, крім похибок заокруглення, як правило, містить похибки самого методу. До наближених належать метод ітерацій, метод Зейделя та інші.
В прикладних задачах коефіцієнти і вільні члени рівнянь задають, як правило, наближено. Це призводить до появи додаткових, так званих неусувних похибок, які слід враховувати в процесі обчислень і при остаточному заокругленні результату.
2.2 Формули Крамера
Розглянемо систему лінійних рівнянь (7). Ввівши позначення
,
,
систему
(7) запишемо у вигляді
.
Якщо
визначник матриці А
0,
то розв’язок системи знаходять за
формулою: Х=А–1В
(матричний метод).
Розв’язок такої системи можна знайти також за правилом Крамера
(k=1,
2, …, n),
де
– визначник матриці А,
– визначник, утворений з визначника
заміною k-го
стовпця стовпцем вільних членів.
2.3 Метод Гаусса
Метод Гаусса (або метод послідовного виключення невідомих) застосовний для розв’язання систем лінійних рівнянь, в яких число невідомих може бути або рівно числу рівнянь, або відмінно від нього.
Розглянемо систему лінійних рівнянь (7). Система лінійних рівнянь називається сумісною, якщо вона має розв’язок, і несумісною, якщо вона не має розв’язків. Сумісна система називається визначеною, якщо вона має єдиний розв’язок і невизначеною, якщо вона має нескінченну безліч розв’язків. Дві сумісні системи називаються рівносильними, якщо вони мають одну і ту ж множину розв’язків.
До елементарних перетворень системи віднесемо наступні.
1. Зміна місцями двох будь-яких рівнянь;
2. Множення обох частин будь-якого з рівнянь на довільне число, відмінне від нуля;
3. Додавання до обох частин одного з рівнянь системи відповідних частин іншого рівняння, помножених на будь-яке дійсне число.
Елементарні перетворення переводять систему рівнянь в рівносильну їй.
Для простоти розглянемо метод Гаусса для системи трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими у разі, коли існує єдиний розв’язок:
Кроки методу Гаусса:
Виключаємо невідоме х1 зі всіх рівнянь системи (7), окрім першого. Хай коефіцієнт a11 0. Назвемо його провідним елементом. Розділимо перше рівняння системи (7) на а11. Отримаємо рівняння:
(8)
де
Виключимо х1 з другого і третього рівнянь системи (7). Для цього віднімемо з них рівняння (8), помножене на коефіцієнт при х1 (відповідно а21 і а31).
Система прийме вигляд:
(9)
Верхній індекс (1) указує, що мова йде про коефіцієнтах першої перетвореної системи.
Виключимо невідоме х2 з третього рівняння системи (7).
Нехай коефіцієнт a22(1) 0. Виберемо його за провідний елемент і розділимо на нього друге рівняння системи (7), отримаємо рівняння:
(10)
де
З третього рівняння системи (9) віднімемо рівняння (10), помножене на a33(1). Отримаємо рівняння: a33(2) * x3 = b3(2).
Припускаючи, що a33(2) 0, знаходимо:
В результаті перетворень система прийняла вигляд:
(11)
Система вигляду (11) називається трикутною. Процес приведення системи (7) до трикутного вигляду (кроки 1 і 2) називають прямим ходом методу Гаусса.
