4. Суть конкуренції її види та методи

Конкуренція - це економічне змагання виробників однакових товарів на ринку заради приваблення якомога більшої кількості покупців і отримання • завдяки цьому максимальної вигоди.

Це економічне явище породжується об'єктивними причинами. Оскільки кошти, які покупці можуть витратити на купівлю товарів, завжди обмежені, виробники цих товарів повинні конкурувати один з одним за можливість продати свій товар і отримати за нього гроші.

Перший принцип ринкової економіки - свобода вибору. Це означає, що кожний виробник сам вирішує:

1. що виробляти;

2. як виготовляти;

3. кому продавати;

4. яку ціну встановлювати;

5. як витрачати доходи, отримані від продажу.

Тому, як тільки стає відомо, що виготовлянням певного виду товару займатися вигідніше, ніж інших, багато хто відразу вирішує виготовляти і продавати саме цей товар. Коли немає конкуренції, менше стимулів для нововведень. Без нововведень неможливо підвищити конкурентоспроможність товару.

Конкурентоспроможність - це можливість товару і його виробників перемагати на ринку у змаганні з іншими виробниками, які виготовляли подібні товари, за рахунок більш повної відповідності цього товару потребам покупця або його доходам.

У конкурентній боротьбі виграє той, хто може зайняти на ринку найбільш стійке положення і забезпечити стабільний або максимальний прибуток.

Виділяють три види конкуренції: цінову, якості і сервісу.

Цінова конкуренція - це пропозиція покупцям купити товари, аналогічні за якістю товарам інших фірм, але за нижчою ціною.

Конкуренція якості — це пропозиція покупцям купити за тими самими цінами, які пропонують інші фірми, товари більш високої якості або надійності.

Конкуренція сервісу - це пропозиція покупцям купити товари за тими самими цінами, які пропонують інші фірми, але з гарантією більш тривалого або зручнішого обслуговування цих товарів в подальшому їх використані.

Існує безліч ринків, які різняться між собою кількістю учасників ринкових операцій, постановкою цілей і поведінкою. Але ринок може проаналізувати тільки тоді, коли всі його різноманітні й заплутані процеси розглядати значно спрощено - через «економічну модель» (таб. 4).

Таблиця.4

Ринкові форми конкуренції

Попит		Пропозиція
	Багато	Декілька	Один
Багато	Поліполія (досконала конкуренція	Олігополія	Монополія
Декілька	Олігополія (олігополія попиту)	Двостороння олігополія	Обмежена монополія
Один	Монополія (монополія попиту)	Обмежена монополія	Двостороння монополія

Поліполія (досконала конкуренція). Для неї характерна велика кількість продавців і покупців одного і того самого товару. Ринок відкритий для кожного. Рекламна компанія не обов'язкова, бо на продаж пропонуються тільки однорідні товари, ринок прозорий. Ціна формується в процесі конкуренції між усіма учасниками ринку, але кожний окремий суб'єкт прямо не впливає на ціну. Якщо продавця задовольняє ціна, то визначає кількість продукції, яку може продавати за цією ціною, а покупець вирішує, скільки продукції (послуг) він купить за такою ціною.

Олігополія - існує тоді, коли на ринку є кілька продавців певного виду товарів і безліч покупців. Продавці спостерігають один за одним і певним чином впливають на поведінку своїх конкурентів. Для доступу до ринку існують перешкоди: патенти, ліцензії, значні витрати на рекламу і забезпечення конкурентоспроможності товарів.

Олігополісти повинні враховувати не тільки поведінку покупців, а і протидію своїх конкурентів, яка призводить до загострення конкуренції за частку на ринку.(зміна цін, якості продукції, витрат на рекламу та інше).

Внаслідок жорсткої цінової конкуренції серед олігополістів покупці починають координувати свої дії й складати угоди.

Монополія - стан ринку, за якого один продавець протистоїть багатьом покупцям. Він перебуває поза конкуренцією, якщо не існує замінників його товару. Це стосується насамперед електричних або водопровідних станцій, оскільки домогосподарства та підприємства не можуть перейти на користування подібними альтернативами товарами.

Монополіст визначає ціну, а покупець вирішує, яку кількість виробів він може купити. Здебільшого монополіст не може встановити дуже високу ціну, так як, це знижує попит і навпаки.

Конкуренцію можна класифікувати й за ме­тодами її ведення. Так, розрізняють чесну, або добросовісну, цінову і нецінову, нечесну (недобросовісну) конкуренцію.

Особливість конкуренції полягає в тому, що окремий прода­вець сам по собі не може встановлювати ціну вищу, ніж ринко­ва, оскільки покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції в інших продавців за ринковою ціною. Підприємець натомість повинен дбати про зниження собівартості продукції і про поліпшення її якості чи інших споживчих властивостей. Така конкуренція називається чесною, добросовісною.

Цінова конкуренція означає, що основним методом конкурент­ної боротьби є ціна. Перемагає той, хто досягає собівартості товару нижчої, ніж ринкова ціна. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат на виробництво завдяки використан­ню досягнень науково-технічного прогресу, раціональної організації та підвищення продуктивності праці.

Фірми, які використовують ефе­ктивніші методи виробництва, мають можливість знизити ціни. Це приваблює покупців.

Нецінова конкуренція — це надання товарам нових особливо­стей — якісних, технічних, ди­зайну тощо.

Реклама також розрахована на те, щоб привернути увагу покупців, інформувати їх про властивості товару, викликати у них бажання зробити покупку, нагадати про наявність того чи іншого товару. За допомогою реклами формується думка про особливі якості цього товару. У рекламі акцентується ува­га на торгових знаках, марках фірм та їхньому іміджі.

Умови, пов'язані з продажем товару, також є засобом конку­ренції. Наприклад, впевнена у високій якості своїх виробів фірма зобов'язується здійснювати ремонт виробу протягом довшого строку, ніж інші виробники, постачати запасні частини (роз­ширюючи тим самим своє виробництво), проводити безплатні консультації щодо використання запропонованого товару.

Нечесна (недобросовісна) конкуренція спрямована на одержання комерційної виго­ди і забезпечення домінуючого становища на ринку шляхом обману споживачів, партнерів, інших господарюючих суб'єктів і державних органів.

Серед методів нечесної конкуренції — по-перше, дезінфор­мація покупця про товари й послуги. Вона виявляється у недо­стовірних відомостях про споживчі властивості товару (клас, сорт, якість тощо) і про досконалість послуг.

По-друге, використання товарного знака, фірмового найме­нування або маркування товару без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані.

По-третє, поширення вигаданої компрометуючої інформації про товари своїх конкурентів. Така інформація шкодить репутації конкурентів і позначається на результатах їхньої діяльності.

По-четверте, деякі фірми вдаються до будь-яких заходів тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вони відмовляли конку­рентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів.

По-п'яте, деякі фірми шляхом підкупу, встановлення вищих окладів і різних пільг переманюють провідний персонал фірм-конкурентів чи забезпечують собі інші вигоди.

Відповідно при цьому виділяються конкурентні ринки, де ніхто з покупців або продавців не в змозі контролювати ситуацію і маніпулювати цінами в своїх інтересах, і неконкурентні, де ціни формуються не в результаті взаємодії попиту й пропозиції, а відповідно до волі та цілей покупців і продавців. Для того щоб механізм ринкового балансування попиту та пропозиції працював на користь країни, потрібно підтримувати рівновагу сил покупців і продавців і не давати нікому можливості захопити владу над формуванням цін.