Античні міста-держави в Північному Причорномор’ї.
Колонізація – заселення та освоєння вільної території, перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.
VІІІ–VІ ст. до н. е. – період Велика грецька колонізація. Грецька колонізація мала мирний і економічно вигідний характер. Колонізація Північного Причорномор’я була частиною Великої грецької колонізації.
Причини переселення:
демографічне зростання населення;
розвиток ремесла та торгівлі;
пошук нових ринків збуту товарів
соціальні та міжетнічні конфлікти;
наростання агресії лідійців та персів.
Вихідці з Мілета заснували перші колонії. В VII ст. до н.е. – V ст. н.е. – у Північному Причорномор’ї існували грецькі міста-держави (грецька назва – поліси), які були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками (раби, жінки та іноземці не мали прав). Перша колонія – Борисфеніда (о. Березань, гирло Дніпра, м. Очаків Миколаївська обл., від грецької назви р. Дніпро – Борисфен), Тіра (гирло р.Дністра – р.Тірас, м. Білгород-Дністровський), Ольвія (переклад «щаслива», гирло Південного Бугу, Миколаївська обл., відвідав «батько історії» Геродот), Херсонес (переклад «півострів», поблизу Севастополя), Пантикапей (сх. узбережжі Криму).
V ст. до н.е. – 20 грецьких міст-держав об’єдналися у Боспорське царство (за формою правління – монархія) з центром у м. Пантикапей. В 107 р. до н.е. у Боспорському царстві відбулося повстання скіфів під проводом Савмака.
I ст. до н.е. – було встановлене римське панування над грецькими колоніями, які перестали існувати внаслідок воєн з гуннами (IV ст. н.е.).
Херсонес. Сучасний вигляд.
Слов’яни в давнину
З I тис. до н. е. слов’яни живуть на теренах Європи. I-II ст. н.е. – слов’яни під назвою «венеди» згадуються у творах римських істориків Плінія Старшого, Корнелія Таціта, географа Клавдія Птоломея. Венеди розселялися у долині Вісли та басейні Прип’яті; створили зарубинецьку культуру (с. Зарубинці Черкаської обл., ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.). Давні автори Чорне море називали Понтом Евксинським (Гостинне море).
Навала готів розколола венедів на склавинів (Наддністрянщина, Волинь) та антів (Наддніпрянщина).
Розселення антів та склавинів відбулося в часи Великого переселення народів (VI-VII ст. н.е.) на Балкани та Дунай. V-VII ст. – Велике розселення слов’ян
VI ст. – античні автори Прокопій Кессарійський, Маврикій Стратег («Стратегія і тактика») вживають етнонім «слов’яни»; Прокопій Кессарійський, Маврикій Стратег, Йордан пишуть також і про антів. Анти створили черняхівску культуру (с. Черняхів Київської обл., яка датується II-VII ст. н.е.)
4-7 ст. – Антський племінний союз (між Дніпром та Дністром). Найвищим органом управління в антів були збори воїнів; вожді - Бож (загинув 375 р. у бою з готами), Мазамир, Ардгаст, Пирогаст. Анти воювали з готами. 602 р. – анти востаннє згадуються в письмових джерелах; Авари (обри) – сусіди слов’ян, прийшли з Азії в VI ст. – створили державу-каганат у Середньому Подунав’ї; воювали з антами.