3. Психодіагностика мотивації.

Мотивація посідає чільне місце в структурі особистості і є одним із основних понять, що використовується до пояснень рушійних сил поведінки, діяльності. Процес теоретичного осмислення явищ мотивації далекий до свого завершення. Це позначається і у зростанні публікацій по цій проблемі, і у багатозначності трактувань основних понять цієї галузі. Так було в вітчизняних роботах: мотив розуміється як і усвідомлена потреба (Ковальов О.Г., 1965), як і предмет потреби (Леонтьєв О.П., 1975) і ототожнюється з потребою (СимоновП.В., 1981).

У різних теоретичних підходах різняться і схеми аналізу мотивації. У зарубіжній психології однією з найбільш впливових залишається реактивна схема S-O-R (стимул-організм-реакція). Розвиток когнітивної психології призвів до спроб замінити мотиваційні процеси інформаційними. Так було в атрибутивному підході Б.Вайнера, заснованому за схемою P.S -когніція - R, мотивація зводиться до проміжного інформаційного процесу, а мотиви - до перцепції; цим втрачається якісна специфіка мотиваційних утворень.

Особливості мотивації використовують у експериментальних процедурах - через різні типи інструкцій намагаються актуалізувати різні типи рівнів мотивації в експериментальній ситуації. На жаль, у деяких дослідженнях цим правилом і обмежуються, тоді як необхідна, діагностика індивідуально-психологічних відмінностей у силі "узагальнених мотивів", які актуалізуються у цій ситуації і до застосування інструкцій. Це дає можливість адекватно оцінити рівень актуальної мотивації. Валідність діагностики мотиву складається як з валідності методики, так і з валідності діагностичної ситуації, інакше кажучи, з валідності всієї експериментальної процедури діагностики. Невипадково Д. Мак-Клеланд і Х. Хекхаузен, аналізуючи особливості експериментальної процедури виміру мотивів, свідчать про необхідність перетворення ситуації діагностики на контрольований чинник. Якщо ситуація стандартизована і є однаковою щодо всіх піддослідних, то індивідуальні розбіжності у рівні мотивації в нейтральній ситуації приймаються за індекс сили латентного мотиву.

Через війну багаторічних досліджень, проведених групою дослідників, розроблена одна з найдостовірніших теорій мотивації й створено - основи цієї теорії - валідний та надійний інструмент для діагностики мотивів, що входять до структури мотивації досягнення: мотиву прагнення до успіху і мотиву уникнення невдачі.

Дослідження мотивації досягнень почали проводитися Д.С.Мак-Келландом в середині минулого століття, у результаті йому пощастило виявити індивідуальні розбіжності у мотивації досягнень з допомогою тематичного апперцепціонного тесту (ТАТ) Г.А.Мюррея.

Необхідність такого роду досліджень визначалася соціалізацією нашого суспільства та ціннісними орієнтаціями людей із різних соціальних верств. По Мак-Келланду, формування мотивації досягнень безпосередньо залежить від умов та середовища виховання і є побічним продуктом основних соціальних мотивів.

Пізніше питаннями мотивації досягнень займалися такі серйозні вчені, як Дж. Аткінсон, М. Фізер, Х. Хекхаузен та інші. Вони помітили, що в дитини довільно з'являються ранні форми діяльності досягнення, незалежно від виховного впливу дорослих.

Є різноманітні методи для діагностики мотивації.

Прямі методи психодіагностики мотиваційної сфери особистості. У основі цих методів лежить пряма оцінка уявлень людини про причини чи особливості поведінки, інтереси держави й т.д., хоча конкретні методики можуть різнитися способами конструювання й іншими особливостями. За цими методами можна судити скоріш про "що здаються чомусь мотиви", причинні стереотипи, ціннісні орієнтації, ніж про реально діючі мотиви діяльності. Найпростіший варіант такої методики - прямо запитати людину, "чому" чи "навіщо" щось їм робиться чи робилося в минулому. Також можна використовувати інтерв'ю, анкети, коли пропонується для вибору чи оцінки певний перелік мотивів, потреб, інтересів тощо. Оскільки ситуація є гіпотетичною, людині буває важко відповісти, як вона зробила би. Відповіді на анкети піддаються свідомій чи неусвідомленій фальсифікації. Людина часто прагне соціального одобрення відповідей, тобто на її відповіді дуже впливає чинник соціальної бажаності.

"Список особистісних переваг" А. Едвардса (EPPS) є опитувальником, який вимірює силу потреб. Опитувальник побудований з урахуванням вимушеного вибору однієї з пари тверджень. Підсумковий індекс потреби висловлює не абсолютну силу потреби, а силу цієї потреби щодо інших потреб з переліку. А. Едвардс використовував метод вимушеного вибору, аби знизити вплив чинника соціальної бажаності.

"Форма вивчення особистості" Д. Джексона (PRF) - це методика для виміру мотиваційної сфери, побудована на теорії мотивації Р.Мюррея. Опитувальник Джексона вимірює 20 мотиваційних змінних. У Х. Хекхаузена мотивація окреслюється спонуканням до дії певним мотивом. Мотивація тлумачиться як процес вибору з різних можливих дій, як процес, регулюючий і спрямовуючий дію для досягнення специфічних для даного мотиву станів.

"Опитувальник для виміру аффілятивної тенденції і чутливості до відкидання" A.Мехрабіана, вимірює два узагальнених мотиви: прагнення прийняттю (автор називає це аффілятивною тенденцією) і переляк відкидання (чутливість до відкидання). Опитувальник складається з двох шкал. Перша шкала містить 26 пунктів, а друга - 24 пункти. Шкали оцінюють, на думку автора, загальні позитивні очікування людини у встановленні міжособистісного контакту, тоді як у другому відповідно - негативні очікування. Опитувальник для виміру мотивації досягнення (РАМ) того самого автора має дві форми: чоловічу і жіночу. Опитувальник побудований з урахуванням теорії мотивації досягнення Дж.Аткінсона. При доборі пунктів тесту враховувалися індивідуальні відмінності людей за мотивом прагнення до успіху і уникнення невдачі в поведінці, визначеній мотивацією досягнення. Розглядалися особливості рівня домагань, емоційна реакція на успіх і невдачу, розбіжності у орієнтації на майбутнє, чинник залежності - незалежності від міжособистісних стосунків. При конструюванні тесту використали метод факторного аналізу, і в остаточному варіанті обидві шкали містять по 26 пунктів. Ця методика вельми популярна у різних країнах і особливо рясно використовується для дослідження пізнавальних компонентів мотивації досягнення.

Проективниі методи. Ці методи побудовано на аналізі продуктів уяви і фантазії. Вони побудовані на уявленнях 3. Фрейда про механізм проекції, і навіть на численних дослідженнях впливу мотивації на уяву і перцепцію. Проективні методи направлені на діагностику глибинних мотиваційних утворень, особливо неусвідомлюваних мотивів. Ці методи спочатку виникли за умов клініки, але надалі стали інтенсивно вживатись і в експериментальній психології.

Проективні методики різноманітні. В Україні одна з модифікацій, найчастіше використовувана на виявлення мотивації, ТАТ, яка була створена Е.Т. Соколовою (1982) для діагностики мотивації підлітка. Стимульний матеріал методики включає 20 сюжетних таблиць, що висуваються індивідуально у два сеанси по 10 таблиць. Тест виявляє потребу у емоційних контактах, у досягненні, покорі, уникненні покарання, агресії. З метою апробації методики використали контингент школярів із адаптивною поведінкою і підлітків з соціальними відхиленнями в поведінці.

Методику оцінки інтенсивності мотивації досягнення в умовах впливу ситуаційних чинників розробили Д. Мак-Клелланд і Дж. Аткінсон. Експериментальна процедура: створюється шість різних ситуацій для активізації різних рівнів інтенсивності мотивації досягнення. По виконанні завдання експериментальної ситуації випробовувані беруть участь у груповому тесті на творчу уяву (варіант ТАТ). Вони становлять розповіді з урахуванням чотирьох картинок, окремі взяті зТАТ Мюррея, "оригінальні картинки" пред'являються протягом 20 с , потім випробовувані складають із них розповіді. У результаті підраховується категорія "образу досягнення" і виділяються інші категорії: потреба у досягненні, інструментальна активність, позитивне передбачення мети, негативне передбачення мети, внутрішня перешкода, зовнішня перешкода, позитивний емоційний стан, негативний емоційний стан.

Тест гумористичних фраз (ТЮФ) - ще одна оригінальна компактна методика діагностики мотиваційної сфери особистості, поєднує у собі гідності стандартизованого вимірювального теста й індивідуалізованої проективної техніки. Особливістю цієї методики є специфічний стимульний матеріал - гумористичні фрази, що дозволяє експериментально реалізувати психодіагностичні можливості методу тематичної вільної класифікації. Стимульним матеріалом є текст з 80 гумористичних фраз (афоризмів), у тому числі 40 фраз однозначно ставляться до однієї з 10 тем, а 40 фраз є багатозначними. Досліджувані залежно від власної апперцепції бачать у них то одне, то інше.

Зіставлення прямого (опитувальники) й опосередкованого (проективні методики) методів діагностики є досить важливим. Проективні методики зазвичай критикують за труднощі валідизації, низьку надійність, відсутність нормативних даних, впливом на результати інтерпретації особистості експериментатора. Чимало фактів з цієї критики набувають іншого значення, коли ці методики використовують як інструмент діагностики мотиваційної сфери особистості, а не діагностики особистості цілому.

Багато проективних методик психодіагностики мотивації стандартизировані як у процедурах, так і у системі інтерпретації. Хоча ці методики характеризує низька ретестова надійність, проте вони мають високу надійність кодування. Спірні питання часто виникають тому, що методи психометрики, розроблені для опитувальників механічно переносять на проективні методи. Щоб ретестова надійність була високою, потрібно, щоб вплив ситуаційних детермінант був мінімальним (чи взагалі його не було). Інша проблема виникає через нестачу значимих кореляцій між діагностикою одних і тих же мотивів у вигляді проективних методик і опитувальників. Д.Мак-Клелланд, обговорюючи ці проблеми, відносить опитувальники до респондентних методів, а проективні методики – до оперантних. У оперантному методі людина дає безпосередні, спонтанні відповіді на неструктурований стимул. Ані стимул, ні відповідь випробуваного не контролюються експериментатором. На відміну від прийняття цього, при респондентних вимірах стимули специфічні, відповіді вузько обмежені. Мак-Клелланд дійшов справедливого висновку у тому, що респондентні і оперантні методи вимірюють різні боки мотивів. Вибір методів залежить від цілей діагностики, від дослідницьких завдань, від того, який аспект мотивації діагностується. З проблемою діагностики мотивації психолог зіштовхується практично завжди.

Отже, підсумовуючи вищесказане, хочеться вкотре відзначити, що вивченням мотивації досягнення займалися й займаються психологи різних країн. Методи вивчення його досить умовні й об'єктивні, але роботи у цьому напрямі тривають і приносять свої результати.