6.2. Тенденції науково-технічного прогресу в сільськогосподарському виробництві

Впровадження наукових досягнень у практику дає можливість досягти вищих результатів у виробництві продовольства, ніж традиційними методами. Завдяки цьому можна змінити весь хід виробничих процесів, підвищити урожайність з одиниці площі, значно збільшити продуктивність праці в сільському господарстві. У кожній країні вирішальними будуть масштаби доступних витрат на виробництво 1 тони пшениці, вершкового масла, шинки.

У прискоренні зростання сільськогосподарського виробництва дедалі більшого значення набувають такі науки, як біологія, технічні науки, хімія. Оскільки в сільському господарстві об’єктом праці є живий матеріал, то всілякі технічні й енергетичні витрати можуть бути доцільними тільки в біологічно корисних межах. З цієї причини в індустріально розвинутих країнах керівною силою науки стала біологія, а особливо її розділ – генетика. Необхідно, щоб рослини або домашні тварини в біологічному розумінні були здатними продуктивно відгукуватись на нові технічні можливості. Це досягається в результаті органічного поєднання технічних і біологічних наук.

Динаміка забезпеченості тракторами і комбайнами сільськогосподарського виробництва у різних регіонах світу відображена у наступній таблиці наведена в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1.

Парк сільськогосподарських тракторів та збиральних комбайнів(млн. Одиниць)

Країна	Трактори				Комбайни
	1980р.	1990р.	2000р.	2001р.	1980р.	1990р.	2000р	200Ір
Всього у світі	21,3	26,5	26,7	26,9	3,5	4,1	4,1	4,1
Африка	0,4	0,5	0,5	0,5	0,04	0,04	0,04	0,04
Азія	1,2	5,6	7,5	7,6	0,9	1,5	2,1	2,1
Європа	7,2	10,4	11,0	11,0	0,8	0,8	1,0	1,0
Океанія	0,4	0,4	0,4	0,4	0,06	0,06	0,06	0,06
Північна і Центральна Америка	5,7	5,8	6,0	6,0	0,9	0,8	0,8	0,8
Південна Америка	0,7	1,2	1,3	1,3	0,1	0,1	0,1	0,1
Австралія	0,3	0,3	0,3	0,3	0,06	0,06	0,06	0,06

1. (Мировая экономика и международный бнзнес. Под общей ред, д.э.н. проф. В.В. Полякова и д.э.н. проф. Р.К. Щенина. М. КНОРУС 2005, с. 274.)

Таким чином, за останні приблизно 20 років відбулися незначні зміни у наявності сільськогосподарської техніки. Це пояснюється тим, що розвинуті регіони вже відносно достатньо насичені технікою, а бідні регі­они обмежені у можливостях фінансування сільського господарства.

Крім того, існує різниця в кількості техніки, яка використовується в господарствах Європи і Північної Америки. Це випливає з особливостей землеробства: в Європі ферми, як правило менші за розміром, а тому в них використовується менш потужна техніка./ Там само, с. 274/

Особливістю використання машин у сільськогосподарському виробництві порівняно з промисловістю є те, що збільшення кількості їх не призводить до збільшення продукції, а лише впливають на середовище, в якому знаходяться рослини і тварини, і замінюють працю людини.

Основним напрямком використання машин у сільському господарстві є комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, що означає перехід до індустріальних технологій.

Збереження ручної праці в будь – якій ланці виробничого процесу значно знижує продуктивність праці.

У сільському господарстві все більше використовуються самохідні машини трьох типів: один – для підготовки ґрунту для сівби і хімізації; другий – для збирання врожаю і третій – спеціалізовані транспортні засоби підвищеної прохідності.

У тваринництві набирає розвитку спеціалізована тваринницька ферма, яка не є чим іншим, як промисловим підприємством, на якому всі процеси максимально автоматизовані. У зв’язку з цим усе більше уваги приділяється етології – науці про поведінку тварин (1977 р. К. Лауренс отримав Нобелівську премію за праці з етології). Необхідно як найбільше знати про відносини тварин у середовищі, щоб забезпечити їм найкраще самопочуття, що допомагає збільшити продуктивність тварин (Шаркань П. Мировая продовольственная проблема. М. Экономика. 1982 с. 158).

Особливі тенденції в удосконаленні конструкцій машин такі: збільшення одиничної потужності машин, підвищення рівня надійності експлуатації їх, зменшення габаритів машин (мінімізація), зменшення витрат пального, повна автоматизація роботи тракторів; сівалка перетворюється в машину, яка одночасно з висівом насіння розкидає гербіциди і мінеральні добрива, дозує різноманітні активні речовини з точністю до міліграма і доправляє їх туди, де вони діють, не забруднюючи довкілля.

Основні напрямки розвитку хімізації сільського господарства такі: підвищення якості мінеральних добрив, більш широке використання мікроелементів, високоефективних засобів захисту рослин, більш рівномірне використання добрив у процесі вирощування різних культур, задоволення потреб сільського господарства в гербіцидах, вапняних матеріалах, збільшення виробництва консервантів кормів, створення умов для більш повного і раціонального використання органічних та інших добрив, розвиток матеріально – технічної бази хімізації.

У перспективі все більшого значення набуває поєднання методів біологічного та біохімічного захисту, виведення сортів рослин з підвищеною опірністю. Охорона рослин має будуватися на основі біокарти, що дає можливість за допомогою хімічних засобів впливати не тільки на рослини в цілому, але і на носіїв генів. У результаті це не тільки справляє благодійний вплив на рослини, але й змінює їхні властивості.