Змістова єдність

Поняття змісту й форми в літературному творі можуть бути представлені у світлі загально філософського питання. Зміст і форма – абсолютно різні, але нероздільні речі.

Зміст – виражає природу даної речі, її сенс.

Форма – спосіб вираження змісту.

Складові ідейно-тематичної основи літературного твору, які визначають його зміст

• Сюжет

• Фабула

• Жанр

• Композиція

• Зображувальні засоби поетичної мови

• Виражальні засоби поетичної мови

Сюжет і композиція – складові, які показують єдність змісту і форми. Один і той самий зміст можна виразити у різних формах. (Твір про сестру можна написати і прозою, і віршем, і новелою і т.д.)

Змістові чинники художньої форми

Найчастіше до чинників змісту відносять

• Тему (основна проблема, яку письменник висвітлює у творі)

• Проблему (ряд питань, які письменник ставить перед лицем героїв роману та безпосередньо перед читачем)

• Ідею (основна проблема, яку автор хоче донести до читача, її висвітленню присвячено весь твір)

Художня тенденція – нетерпляче нав’язування певної ідеї у літературному творі.

Пафос – пристрасть, натхнення або страждання. Платон називав його манією, а Арістотель звинувачував у «пустоті».

Тональність в літературі - основна емоційна настроєність твору. (Настрій мажорний, мінорний і т.д.)

1. Лірична тональність ділиться на

• Сентиментальну

• Меланхолійну

• Романтичну

2. Драматична (саркастична) тональність ділиться на

• Епічну

• Героїчну

Художній конфлікт – один з чинників формування змісту твору. Виявляється в зіткненні різних точок зору, героїв, поглядів і т.д. Гегель розробив теорію конфлікту і назвав її – колізія.

• Конфлікт високого з високим – трагедійний пафос.

• Конфлікт високого з низьким – героїчний пафос.

• Конфлікт низького з низьким – комічний пафос.

• Конфлікт низького з високим – сатиричний пафос.

Ідилія – відсутність конфлікту.

Колізія – пряме зіткнення сил, явище вужче, ніж сам конфлікт.

Формальні чинники художнього змісту

Традиційно ними є

• Сюжет

• Композиція

• Художня мова

Сюжет – подія чи система подій в основі твору. Спосіб естетичного освоєння, організації подій, рух характерів у часі і просторі. Динамічний аспект твору, ланцюг подій у тому числі думок. Це період розвитку дії, характерів, список переживань та почуттів. Вперше вжитий у 17ст. класиками Корнелем та Буало. Відштовхуючись від Аристотеля, сюжет – це розвиток дії у міфі. Він виділяв

• Фабулу (міфос)

• Словесне вираження фабули

У 18ст. цей термін вживався стосовно малярства у значенні «мотив». У 19ст. стали визначати такі системи подій у художньому творі

• Експозиція

• Зав’язка

• Розвиток дії

• Кульмінація

• Розв’язка

У 1923 Білецький визначив сюжет, як сукупність дій зовнішнього(формування характеру) та внутрішнього(зміна характеру через зміни в психіці героя) типу. Твір може мати кілька сюжетних творів. Чинниками є пролог та епілог.

Пролог – частина сюжету де автор знайомить читачів з фактами, що мали місце до початку подій твору, подає паралель, створює настрій, готує читача до розуміння того, про що мова піде далі. Іноді, автор у пролозі висловлює ті ідеє, які його підштовхнули до написання твору.

Епілог – заключна частина твору в якій розповідається про долю персонажів після дій твору.

Експозиція – елемент у якому розкриваються умови формування персонажів і ті риси характеру, що склалися до конфлікту. Обставина і фон де розгортається дія, її час і місце. Показує тло подій, між персонажами. Вона буває

• Пряма (на початку твору)

• Затримана (після зав’язки «Хіба ревуть воли, як ясла повні»)

• Зворотня (у кінці твору)

Зав’язка – елемент сюжету , перший конфлікт, зіткнення, яке зумовлює подальший розвиток подій. У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то 3. набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується випукло, зримо. Бувають випадки, коли твір розпочинається з кульмінації чи розв'язки. Письменник зумисне "ламає" усталену схему, щоб активізувати читача, рельєфніше відтінити основну ідею твору.

Розвиток дії – зміни у житті та характері персонажів , які настають внаслідок розвитку подій. Тут відбувається більшість конфліктів, розвиток дії, основні персонажі втягують у свої проблеми всіх інших.

Кульмінація – вирішальне зіткнення сил, які вели боротьбу впродовж твору. Іноді у творі є 2 кульмінації («Дорогою ціною» Коцюбинський).

Розв’язка – показ наслідків до яких призвів конфлікт, вирішення долі героїв, розкриття ідеї та змісту.