За співвідношенням голосу і шуму

Сонорні - перевага голосу над шумом (м н в л р й) (Ми Не ВаЛеРіЙ)

Шумно-дзвінкі – перевага шуму над голосом (б г ґ д ж дж дз )

Шумно-глухі – лише шум (ч к п ш ц ф к с т х) (ЧуК ПиШе Ці ФоКуСи ТиХо)

Дифтонги діляться на (див. ст. 10)

• Нисхідні

• Висхідні

Фонетичні процеси в потоці мовлення. Комбінаторні і позиційні процеси

Фонетичні процеси – звукові зміни під час мовлення.

Комбінаторні процеси – синтагматично зумовлені звукові зміни, викликані прямою взаємодією суміжних або несуміжних звуків.

Серед цих процесів

• Акомодація

• Асиміляція

• Дисиміляція

• Метатеза

• Діереза

• Епентеза.

Акомодація(лат. пристосування) – взаємодія сусідніх голосних та приголосних звуків в результаті якої один звук пристосовується іншому не змінюючи, своїх якісних ознак. (сом – [с о м], де при вимові букви С губи скручуються в трубочку, щоб було швидше вимовити букву О)

Акомодація може бути

• Консонантна

• Вокалічна

• Регресивна (з права на ліво)

• Прогресивна (з ліва на право)

Асиміляція(лат. уподібнення) – взаємодія однорідних звуків між голосними і приголосними. (бчела-пчела).

Асиміляція буває

• За напрямком (регресивна/прогресивна)

• За позицією в слові (контактна(звуки поряд) і дистактна(звуки далеко один від одного))

• Повна (звук повністю уподібнюється)

• Часткова (звук уподібнюється частково)

Дисиміляція – процеси розходження подібних звуків. (плетти – плести)

Метатеза (гр. перестановка) – явища перестановки звуків. Зустрічається у дитячому мовленні колготки – колготки. Також при запозиченні слів – Taller-тарілка.

Діереза – процес випадення звуків від одного до декількох. Солнце-сонце.

Епентеза – зміна, яка полягає в фонетичній вставці, яка не зумовлюється ні морфологічно, ні етимологічно. Іоан – Іван.

ПОЗИЦІЙНІ ЗМІНИ

Протеза – надставка (поява) звука на початку слова. Усениця – Гусениця.

Гаплологія – стягнення двох подібних складів в один. Морфофонологія – морфологія.

Редукція – послаблення ненаголошених голосних, що призводить до зміни звука. Весна – [висна].

Випадіння – викликане послабленням артикуляції кінцевого звука. Четверг – четвер.

Оглушення – заміна дзвінких на глухі в кінці слова.

Афереза – зникнення початкового звуку в результаті сполучення з іншим словом. До одної ями – додної ями.

ХРОНОЛОГІЯ. ВИЗНАЧЕННЯ ФОНЕМИ І КОРОТКА ІСТОРІЯ ЇЇ ВИВЧЕННЯ. ФОНЕМИ І ЇХ ВАРІАНТИ. ФОНЕМАТИЧНІ ОПОЗИЦІЇ.ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ ФОНЕМ. ЧЕРГУАННЯ ЗВУКІВ. ОСНОВНІ ФОНОЛОГІЧНІ ШКОЛИ. ФОНОЛОГІЯ

Реформацький – фонеми – мінімальні одиниці звукового устрою мови, що служать для складання і розрізнення значущих одиниць мови (морфем і слів).

Маслов – фонемою є найкоротша звукова одиниця певної мови, яка може в ній бути єдиним зовнішнім розрізнювачем морфем і слів.

Услар(вивчав кавказькі мови) не збіг звуків які наявні в мовленні і обмеженою кількістю омноаних одиниць. Кількість звукоякостей ніколи не буває значною. Звукокількість змінюється під впливом наголосу та сусідніх звуків.

Вперше термін «фонема» вжив Бодуен де Кордене. Пізніше теорію розробив Трубецький.

Фонологія – розділ науки про мову що вивчає звуки мовлення у функціональному аспекті. Предметом цієї науи є фонема.

Поняття звук і фонема не збігаються хоча і є близькими

ЗВУК	ФОНЕМА
Акустичний Індивідуальний Конкретний Залежний	Функціональна Соціальна Абстрактна Незалежна Не має значення

Одна фонема може бети представлена двома звуками. Дві фонеми можуть бути одним звуком. Фонема не має значення хоча пов’язана з ним потенційно.

Маслов Фонема – матеріальна оболонка думки.

Функції

• Конституційна (будівельна)

• ДИСКТИНТИВНА (розпізнавальна)

• Перцептивна (сприймальна)

Фонема може бути представлена не лише одним звуком. У мовленні фонеми вимовляються як варіанти як конкретні звуки мовлення (фони/алофонія)

Варіанти фонем – її фонетично подібний різновид який відрізняється частковою міною окремих розрізнювальних ознак . вони залежать від позиції у слові.

Позиція – умови артикуляції.

Сильна позиція сприятлива для виконання фонемою її функцій, а слабка – не сприятлива. Відмінності між різними звуками можуть бути несуттєвими і суттєвими суттєві – фонематичні або фонологічні. Всі варіанти діляться на обов’язкові і не обов’язкові. Перші – автоматичні і підсвідомі. Аналізуючи умови в яких виступає певний варіант ми їх ділимо на факультативні і специфічні. Цей варіантний різновид фонеми що виступає або в ізольованій вимові або в умовах мінімальної залежності від оточення тобто в сильних позиціях.

Специфічні варіанти – алофонами комбінаторні і позиційні.. зумовлені сусідством звуків положенням в слові відносно до наголосу.

Факультативні – незалежні. Залежать лише від артикуляції людини. І можуть бути

• Індивідуальні

• Діалектні

• Орфо-епічні

До мови відносимо фонему як загальне у деяких варіантах як особливе а до мовлення звуки.

Фонологічна система кожної мови має

• Певну кількість фонем

• Співвідношення між голосними та приголосними.

• Відношення між окремими фонемами

Диференційні ознаки – суттєві ознаки, які забезпечують розрізнення фонем. Звук може мати

• Спосіб творення

• Місце творення

• Співвідношення голосу і шуму

• М’якість

• Твердість

Фонема може змінювати звучання, але лише в тих межах, які торкаються її диференційних ознак.

Трубецький «Фонема – пучок фонологічно-суттєвих ознак. Система фонем визначається складом фонологічних пар. При цьому ми виділяємо корелятивні опозиції фонем(при яких фонеми відрізняються лише за одним чинником)». Якобсон вважає, що в мовах світу є 12 пар диференційних ознак. Фонетичну систему конкретної мови характеризує не тільки організація і взаємовивід фонем, але й особливості чергування, пов’язані з позиціями.