4.2. Взаємозв’язок соціально відповідальної поведінки і стратегії розвитку організації.
Необхідність КСВ як компоненти стратегічного управління за сучасних умов обумовлена взаємодією низки факторів:
Пріоритетними цілями бізнесу в соціальному аспекті є забезпечення збалансованого розвитку та підвищення ринкової вартості й інвестиційної привабливості. Соціальна функція в такому форматі мінімально реалізується черезстворення матеріальних і нематеріальних активів, збереження діючих чи створення нових робочих місць, добросовісну ділову практику в рамках нормативно-правових норм.
Стійкою тенденцією в глобалізованому світі на сьогодні стало посилення ролі та розширення масштабів реалізації соціальної функції бізнесу поза межами встановлених законодавчо зобов’язань.
Унаслідок впливу внутрішніх і зовнішніх груп на діяльність організації (власники, акціонери, споживачі, ділові партнери, держава, ЗМІ) та ініціатив провідних представників ділових кіл у певній сфері економічної діяльності посилюється тиск на організацію ззовні.
У систему управління бізнес-процесами імплементуються кодекси та механізми, міжнародні стандарти та практичні процедури реалізації соціальних та етичних програм бізнесу.
Базована на соціальних та етичних принципах стратегія розвитку бізнесу дає змогу забезпечити високу ділову репутацію, ринкову привабливість, розширити можливості доступу до капіталу, посилити вплив соціального діалогу на партнерські відносини з державою та суспільством.
Стратегія бізнесу у сфері КСВ як генеральна лінія поведінки організації в досягненні високого та найвищого ступеня соціальної відповідальності формується залежно від рівня тиску стейкхолдерів та рівня заінтересованості організації. Органічне поєднання зазначених компонент визначає вид стратегії бізнесу у сфері КСВ:
соціальна обструкція (Організації зводять до мінімуму зусилля щодо розв’язання соціальних та екологічних питань. Типовою реакцією є заперечення та приховування дій)
соціальний відгук (Організації не тільки відповідають юридичним та етичним вимогам, а й беруть добровільну участь у соціальних програмах, проте, не проявляють при цьому ініціативи. Соціальні програми (наприклад, модернізація об’єктів соціальної сфери) розглядаються як бізнес-проекти)
соціальні зобов’язання (передбачає дії, спрямовані виключно на визначені законодавчо заходи. Характеризується низьким рівнем заінтересованості організації за умови сильного тиску з боку стейкхолдерів (зокрема, держави)
соціальний внесок (Організації беруть на себе вимоги на користь СВ, ініціативно шукають можливості зробити внесок у практику СВ)
Концептуальні засади стратегічного управління організацією на принципах КСВ:
Наведена схема демонструє, що розроблення та реалізація стратегії КСВ здійснюється за участі стейкхолдерів та топ-менеджерів в
рамках місії організації, в якій бачення, стратегічні цілі та пріоритети органічно поєднуються з компонентами соціальної відповідальності.
З рис видно, що рамковими умовами концепції стратегічного управління компанією на принципах КСВ є фактори зовнішнього характеру (інституціональне середовище, якість життя), що позначаються на пріоритетах заінтересованих осіб.
Місія компанії втілюється у практику КСВ через систему корпоративного стратегічного управління, в якому поєднуються бізнесові та функціональні стратегії. Прийняття управлінських здійснюється з додержанням цінностей компанії. Реалізація принципів КСВ забезпечує збалансований розвиток організації.