3.2. Інституціональне забезпечення соціальної відповідальності: міжнародний формат і проблеми вітчизняної практики

Входження України до Європейського простору за умов глобалізації

неможливе без формування та функціонування дієвих інститутів соціальної

відповідальності як запоруки соціального прогресу в суспільстві, створення передумов для поліпшення добробуту населення та зростання рівня життя.

Під інституціональним забезпеченням соціальної відповідальності слід розуміти систему інститутів-норм та інститутів-організацій, що визначають та реалізують концептуально-прикладні засади соціально відповідальної поведінки на різних рівнях.

Міжнародними правовими рамками соціальної держави з її орієнтацією на розвиток людини, створення для неї гідних умов для життя стали норми Загальної декларації прав людини, ухваленої резолюцією ООН 1948 р.

У ній, зокрема, наголошується на тому, що кожна людина, як член суспільства, має право на здійснення необхідних для підтримання її гідності і вільного розвитку особистості прав у економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національного і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави, а також право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров’я і добробуту її самої та її родини.

Концепція відповідального корпоративного громадянства на міжнародному рівні закладена ООН у Глобальному договорі, в якому сьогодні беруть участь компанії з усіх регіонів світу, міжнародні організації трудящих та організації громадянського суспільства. Глобальний договір, однак, не є регуляторним інструментом — він не керує поведінкою та діяльністю компаній, не оцінює їх та не тисне на компанії з цього приводу. Це — добровільна ініціатива, в рамках якої реалізується 10 принципів щодо прав людини, трудових відносин, охорони довкілля та боротьби з корупцією.

Принцип 1: бізнес повинен підтримувати та поважати підхід, який передбачає захист міжнародних прав людини у сфері його впливу.

Принцип 2: бізнес не має бути залученим до порушень міжнародних прав

людини.

Принцип 3: бізнес повинен підтримувати свободу асоціації та визнавати

права людини на переговорах про умови праці між підприємцями та урядом.

Принцип 4: бізнес повинен підтримувати ліквідацію всіх форм примусової праці.

Принцип 5: бізнес повинен підтримувати ефективну ліквідацію дитячої праці.

Принцип 6: бізнес повинен підтримувати ліквідацію дискримінації щодо працевлаштування та зайнятості.

Принцип 7: бізнес повинен підтримувати обережний підхід щодо захисту нав-колишнього середовища.

Принцип 8: бізнес повинен вживати заходів з підтримки посилення екологічної відповідальності.

Принцип 9: бізнес повинен заохочувати розвиток та поширення екологічно безпечних технологій.

Принцип 10: бізнес повинен протистояти всім формам корупції, включаючи вимагання та хабарництво.

Дальший розвиток інституціонального середовища соціальної відповідальності в рамках ЄС, як констатують науковці та практики, здійснюватиметься в напрямі формування глобальної соціальної політики різних країн та механізмів регулювання соціальної політики окремих країн з боку глобальних наддержавних організацій. Нормативно-правові аспекти міжнародного захисту економічних та соціальних прав людини для держав-членів Ради Європи віддзеркалює Європейська соціальна хартія, ратифікована Україною 2006 р.

У цій Хартії викладено принципи реалізації соціальних прав працівників:

 право здійснювати діяльність за будь-якою професією у вибраній країні Європейського Союзу;

 право на справедливу заробітну плату;

 право на поліпшення умов життя та праці;

 право на соціальний захист, забезпечений чинною у країні перебування

системою;

 право на свободу асоціації та ведення колективних переговорів;

 право на професійне навчання;

 право на рівність чоловіків і жінок;

 право на інформування, консультування та участь працівників в управлінні;

 право на охорону здоров’я та безпеку на робочому місці;

 право на захист дітей та підлітків; гарантія мінімального доходу для осіб

похилого віку;

 право непрацездатних осіб на професійну та соціальну інтеграцію.

Положення Європейської соціальної хартії закріплюють зобов’язання держав-учасниць в реалізації прав громадян на працю, на справедливі умови

праці, на колективні переговори, на організацію профспілки, на соціальне

забезпечення, на соціальну і медичну допомогу, на соціальне обслуговування, право родини на соціальний, правовий і економічний захист, право похилих людей на соціальний захист, право на захист від бідності. Питання соціальної відповідальності держави ввійшли і до складу правових актів, ухвалених у рамках Співдружності Незалежних Держав. Прикладом може слугувати Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини від 1993 р.

Стратегія Європейської комісії щодо корпоративної соціальної відповідальності, ухвалена у 2011 р., стала органічною складовою загальної стратегії розвитку «Європа-2020». Крім того, 15 із 27 країн-членів ЄС мають національні політики КСВ. Організаційним форматом закріплення соціальної відповідальності є створення установ та організацій, що розроблюють та поширюють концептуальні та організаційно-правові засади соціальної відповідальності бізнесу (СВБ).

Фактично існує дві групи міжнародних організацій, які визначають основні тенденції розвитку СВБ:

а) Організація Об’єднаних Націй та подібні організації, які діють задля загального добробуту на світовому (континентальному) рівні;

б) світові бізнес-структури та громадські організації, які захищають інтереси корпоративного сектору.

В Україні загальні контури соціальної відповідальності визначено на

конституційному рівні. Так, ухвалена 28 червня 1996 р. Конституція України закріпила основні риси новоствореної держави як суверенної, незалежної, демократичної, правової та соціальної.

Конституційно людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю в державі.

МІЖНАРОДНІ ЗАКОНОДАВЧІ РАМКИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

*Соціальні, пенсійні та трудові питання (Тристороння декларація принципів для транснаціональних компаній та соціальної політики (МОП)

Декларація основних принципів та прав у світі праці (МОП)Керівні принципи ОЕСР (Організації економічної співпраці та розвитку) для транснаціональних компанійДобровільні принципи та стандарти відповідального ведення бізнесуЗелена Книга Єврокомісії «Просування європейського підходу до соціальної відповідальності бізнесу»)

*Інформація та реклама (Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілляДиректива Ради та Європарламенту 2003/4/ЄC про доступ до інформації про навколишнє середовище закріпила принцип доступу до інформації про навколишнє середовище та надає перелік типів інформації про навколишнє середовище, яка не може бути викрита у зв’язку з її міжнародним та державним значенням у контексті питань безпеки)

*Права людини (10 принципів Глобального договору ООНЗагальна Декларація прав людини1948 р. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні праваЄвропейська конвенція з прав людини)

*Навколишнє середовище (Кіотський протокол для Рамкової конвенції ООН про зміну клімату 1992 р.Рекомендації МОП та ІКАО (напри- клад щодо рівня шумових викидів літаків) Регламент Ради та Європарламенту 1836/93/ЄC та Регламент Ради 761/2001/ЄC передбачають екоаудит — систематизоване, задокументоване та регулярне оцінювання процесу охорони навколишнього середовища)

ВІТЧИЗНЯНІ ЗАКОНОДАВЧІ РАМКИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ:

*Соціальні, пенсійні та трудові питання(Конституція УкраїниКодекс законів про працю (регулює питання, пов’язані з трудовими контрактами, робочим часом, умовами праці, безпекою на робочому місці, соціальним захистом, порядком вирішення трудових спорів та ін.Господарський кодекс УкраїниЗакон України «Про охорону праці»Закон України «Про відпустки»Закон України «Про зайнятість на-

селення»)

*Інформація та реклама(Конституція УкраїниЗакон України «Про екологічний аудит»Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює повноваження громадських організацій щодо доступу до екологічної інформації та активної участі у відповідних заходах)

*Права людини(Україна закріпила низку правових норм, які відповідають Фундаментальним вимогам та стандартам правових актів ООН, та підписала принципові міжнародні документи з захисту прав людини)

*Навколишнє середовище (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює низку положень щодо захисту навколишнього середовища, передбачає певні пільги для підприємств, які використовують альтернативні джерела енергії та інноваційні технології. Україна приєдналася до низки міжнародних документів)

*Фіскальна політика (Податковий кодекс України передбачає низку податкових пільг для підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів, а також податкових соціальних пільг для соціально вразливих верств населення та потерпілих від екологічних, техногенних та інших катастрофЗакон України «Про зайнятість населення» передбачає надання роботодавцеві права на зменшення розміру єдино- го соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в разі працевлаштування окремих соціально вразливих груп населення)