Характеристики звуку: гучність, висота, тембр

Звуки бувають різними. Для характеристики звуку вводять спеціальні величини: гучність, висота і тембр звуку.

Гучність звуку залежить від амплітуди коливань: чим більше амплітуда коливань, тим голосніший звук. Крім того, сприйняття гучності звуку нашим вухом залежить від частоти коливань звукової хвилі. Більш високочастотні хвилі сприймаються як більш гучні.

Частота звукової хвилі визначає висоту тону. Для чистого тону вона залежить головним чином від частоти (з ростом частоти висота звуку підвищується), але при суб'єктивному сприйнятті також і від його інтенсивності - при зростанні інтенсивності висота звуку здається нижчою.

Звуки від різних джерел – це сукупність гармонійних коливань різних частот. Складова найбільшого періоду (найменшої частоти) називається основним тоном. Решта складових звуку - обертонами. Набір цих складових створює забарвлення, тембр звуку. Сукупність обертонів в голосах різних людей хоч трохи, але відрізняється, це і визначає тембр конкретного голосу. Тембр того чи іншого музичного інструменту визначається матеріалом, формою, конструкцією і умовами коливання його вібратора, різними властивостями його резонатора, а також акустикою того приміщення, в якому даний інструмент звучить. У формуванні тембру кожного конкретного звуку ключове значення мають його обертони і їх співвідношення по висоті і гучності, шумові призвуки і ін.

Т ембр голосу - це яскравість звуку, його індивідуальність, що передається під час співу. У людини тембр голосу визначається аналогічними факторами, але тільки роль струн виконують голосові зв'язки, а роль резонаторів - порожнини лицьової частини голови і гортань. На тембр впливають також взаємне розташування в ротовій порожнині зубів, мови, неба, а також форма складених губ. Серед факторів, що впливають на тембр людського голосу, є регульовані і нерегульовані. Так, пружність голосових зв'язок ми навряд чи змінимо, а ось стиснути гортань і заговорити іншим голосом можемо. Саме тому абсолютно точно повторити чийсь голос неможливо, але можна робити непогані голосові пародії.

Ідеальним для людського вуха вважають тембр голосу з правильною модуляцією по низьких і високих тонам. Для характеристики різного звучання нерідко використовують сценічне поділ видів тембру, хоча часто застосовують більш буденні назви. Сценічний тембр голосу (види): золотий, оксамитовий, срібний, мідний. Звичайне підрозділ звучання: жорсткий, багатий, м'який, твердий, слабкий, холодний, важкий. Співочі голоси нерідко підрозділяють на приємний, металевий, мелодійний, м'який, глухий. Основна їх класифікація визначається висотою звучання. Чоловічі голоси поділяють на:

- бас (дуже низький, буває центральний (низький) і співучий (високий));

- баритон (підрозділяють на ліричний і драматичний);

-тенор (найвищий, буває ліричним і драматичним).

Жіночі голоси ділять на:

- контральто (низький);

- меццо -сопрано;

- сопрано (дуже високий, його види: ліричние, драматичне, колоратурне).

Дитячі співочі голоси поділяють на альт (низький), дискант (високий у хлопців), сопрано (високий у дівчат).