2. Сучасні підходи до обґрунтування змісту технологічної підготовки учнів.

Одним із компонентів процесу навчання є зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розумовий розвиток особистості. Зміст освіти у загальноосвітній школі визначається навчальними програмами, які реалізуються у підручниках з предметів, що вивчаються.

Розробкою теорії змісту загальної освіти у вітчизняній педагогіці займались А.Алексюк, В.Вихрущ, Ю.Бабанський, С.Гончаренко, Є.Гусинський, В.Давидов, В.Краєвський, В.Ледньов, І.Лернер, Ю.Мальований, М.Скаткін, О.Савченко, та інші, у зарубіжній – А.Хуторський, Л.Андерсон, Б.Блум, Дж.Дьюї, Л.Брігс, Р.Ганьє, Р.Мейджер й ін.

Найбільш помітний внесок у дидактичні основи обґрунтування і відбору змісту шкільної освіти зробили ще радянські дидакти В.Краєвський, І.Лернер, М.Скаткін та ін. їх тлумачення про обґрунтування змісту, як основи для розвитку культури (сукупності процесів духовної і матеріальної діяльності людини), а не лише суми знань й сьогодні мають вагоме значення для формування змісту освіти – врахування новітніх тенденцій в освітній практиці пов’язаних з компетентнісним підходом.

У дидактиці зміст освіти визначається як педагогічно адаптована система знань, умінь і навичок, способів навчальної, творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення учнів до світу, що забезпечує світоглядний, інтелектуальний і фізичний розвиток особистості.

Визначення змісту освіти будь-якого шкільного предмету, як системи знань й умінь, потребує розгляду джерел його формування. Традиційно джерелом формування змісту трудової підготовки учнів вважали основи виробництва.

Визначення змісту освіти у трудовій і професійній підготовці учнів, Д.Тхоржевський вважав пріоритетним для методики як галузі педагогічної науки і відводив цій проблемі у своїй останній роботі окремий розділ.

Отже основним елементом змісту освіти, крім Державного стандарту, навчальних і методичних посібників, є навчальна програма.

Навчальна програма з трудового навчання – це нормативний документ, що конкретизує для кожного класу загальноосвітньої школи визначені Державним стандартом результати навчання відповідно до освітньої галузі «Технології» або її складової, деталізує навчальний зміст, у результаті засвоєння якого такі результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення та оцінювання результатів навчання.

У змісті навчальної програми відбувається конкретизація усіх провідних положень, які були закладені у Державному стандарті, їх адаптація до особливостей навчального процесу. Тут слід пам’ятати два важливих положення.

По-перше, у змісті навчальної програми розкривають лише мінімальний перелік понять, умінь і навичок, які можуть бути засвоєні та сформовані в учнів. Будь-який вид виробничої діяльності (конструювання, дизайн, технологія виготовлення виробу тощо) неможливо розкрити у повній мірі в умовах шкільної майстерні.

По-друге, з урахуванням вище сказаного учитель може розкрити перед учнями дещо більший обсяг навчального матеріалу, ніж це передбачено змістом програми. Так, враховуючи особливості учнів, їх індивідуальні та природні здібності він здійснює корекцію засвоюваного матеріалу – одним учням необхідно дещо більше знань, ніж передбачено змістом програми, іншим менше, але більше практики і т. д.

Тому не слід сприймати навчальну програму як жорсткий і незмінний «закон» для виконання саме тих робіт, які нею передбачені. Досвідчені учителі володіючи знаннями і основними операціями галузей виробничої діяльності, які відображені у програмі, намагаються проектувати навчальний процес з максимальним урахуванням індивідуальних можливостей учнів.